Постанова КЦС ВС № 363/3453/14-ц

Постанова Іменем України 26 липня 2023 року м. Київ справа № 363/3453/14 провадження № 61-6956св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А., учасники справи: заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Укргазбанк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2023 року, у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заяви У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вишгородський районний суд Київської області своїм рішенням від 10 грудня 2014 року позов АБ «Укргазбанк» задовольнив частково. Звернув стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1188 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Садівничого товариства «Глядин» (далі -СТ «Глядин»), ділянка НОМЕР_1 та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А. за реєстровим № 9158 та зареєстрованого в реєстрі правочинів 28 вересня 2006 року, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2006 року в сумі 21 698,78 дол. США та 7 017,07 грн шляхом реалізації вказаної земельної ділянки з прилюдних торгів за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Решта позовних вимог задоволенню не підлягала. У вересні 2022 року АБ «Укргазбанк» звернулося до суду із заявою про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження. Заява мотивована тим, що Вишгородський районний суд Київської області своїм рішенням від 10 грудня 2014 року у справі № 363/3453/14-ц за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 127-ф/06 в сумі 21 698,78 дол. США та 7 017,07 грн звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме спірну земельну ділянку, площею 0,1188 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А. та зареєстрованого за реєстровим № 9158, шляхом реалізації вказаної земельної ділянки з прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. 25 липня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку площею 0,0594 га, кадастровий номер 3221888800:37:195:0151, зареєстровано за ОСОБА_4 . Заявник у заяві вказував на те, що на час звернення з цією заявою власником земельної ділянки є ОСОБА_4 , що унеможливлює виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0594 га кадастровий номер 3221888800:37:195:0151, яка належала іпотекодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, заявник просив: замінити боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 363/3453/14-ц щодо виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року у цій справі на правонаступника, нового власника земельної ділянки площею 0,0594 га, кадастровий номер 3221888800:37:195:0151, що перебуває в іпотеці - ОСОБА_4 ; замінити боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчих листах щодо виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року у справі № 363/3453/14-ц на правонаступника, нового власника земельної ділянки площею 0,0594 га, кадастровий номер 3221888800:37:195:0151, що перебуває в іпотеці - ОСОБА_4 ; замінити боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 щодо виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року у справі № 363/3453/14-ц на правонаступника, нового власника земельної ділянки площею 0,0594 га, кадастровий номер 3221888800:37:195:0151, що перебуває в іпотеці - ОСОБА_4 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення Вишгородський районний суд Київської області своєю ухвалою від 09 січня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 січня 2023 року про виправлення описки, заяву АБ «Укргазбанк» задовольнив частково. Замінив боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року у справі № 363/3453/14-ц на ОСОБА_4 . В іншій частині у задоволенні заяви відмовив. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим М. О. від 21 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого листа № 363/3453/14-ц, виданого 12 травня 2016 року Вишгородським районним судом Київської області на виконання судового рішення від 10 грудня 2014 року, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 127-ф/06 в сумі 21 698,78 дол. США та 7 017,07 грн звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, площею 0,1188 га, кадастровий номер 3221888800:37:195:0103, яка розташована на території АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А. та зареєстрованого 28 вересня 2006 року за реєстровим № 9158, шляхом реалізації вказаної земельної ділянки з прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву АБ «Укргазбанк» в частині заміни боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на ОСОБА_4 , виходив з того, що власником земельної ділянки, площею 0,0594 га, кадастровий номер 3221888800:37:195:0151 є ОСОБА_4 . Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АБ «Укргазбанк» в частині заміни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 363/3453/14-ц, а також заміни боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчих листах на ОСОБА_4 , оскільки судовий розгляд цивільної справи за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки завершено ухваленням Вишгородським районним судом Київської області рішення від 10 грудня 2014 року, яке набрало законної сили. Водночас суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог заяви про заміну боржників у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, враховуючи приписи статті 446 ЦПК України, а також зважаючи на те, що виконавче провадження № НОМЕР_3 відкрито на підставі виконавчого листа № 640/11552/14-ц, виданого 24 листопада 2014 року Київським районним судом м. Харкова, виходив з того, що Вишгородський районний суд Київської області не розглядав справу №640/11552/14-ц як суд першої інстанції, а тому не може вирішувати питання з виконання судового рішення Київського районного суду м. Харкова (за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором). Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд своєю постановою від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2023 року (з урахуванням ухвали від 18 січня 2023 року цього ж суду про виправлення описки) залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не може бути скасована за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 . Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що, здійснивши відчуження на користь ОСОБА_4 нерухомого майна та не повідомивши суд під час судового розгляду справи про звернення стягнення на це майно щодо зміни власника цього майна, ОСОБА_2 діяв вочевидь недобросовісно, з метою створення штучної перепони для подальшого виконання судового рішення в цій справі, а тому такі обставини не можуть використовуватися ОСОБА_2 як підстава для апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас апеляційний суд звернув увагу на те, що з апеляційною скаргою на ухвалу суду про заміну сторони виконавчого провадження в цій справі звернувся лише боржник ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , порушенням прав яких скаржник обґрунтовує незаконність оскарженої ухвали, не скористались своїм правом на оскарження судового рішення чи приєднання до апеляційної скарги на судове рішення, що свідчить про їх повну згоду із судовим рішенням. Також апеляційний суд зауважив, що наслідком задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій справі є відновлення його правового статусу як боржника у виконавчому провадженні про звернення стягнення на майно, яке йому не належить та яке він сам відчужив на користь ОСОБА_4 до початку розгляду справи про звернення стягнення на це майно. Задоволення апеляційної скарги за таких обставин виключно з підстав недотримання норм процесуального права судом першої інстанції не призведе до захисту прав ОСОБА_2 та суперечитиме завданню цивільного судочинства. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, не належала на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки на момент укладення договору іпотеки, вони не отримали документ, що посвідчує їхнє право на дві окремі земельні ділянки. Також заявник у касаційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції взагалі не були з`ясовані обставини щодо набуття у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок, кожним по 0,0594 га, їх державну реєстрацію, правомірність поширення іпотеки на вищевказані земельні ділянки та які правові наслідки це може породжувати, і навіть в межах процедури виконавчого провадження. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 686/1134/18 (провадження № 61?2210св20), заявник вважає, що банк, звернувшись до суду з заявою про заміну боржників у виконавчому провадженні, фактично підміняє стадію виконання судового рішення стадією розгляду спору по суті до іншого відповідача, який набув право власності на земельну ділянку ще до ухвалення судом рішення у справі. Не погоджується заявник з висновками апеляційного суду щодо згоди ОСОБА_4 з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції через її неоскарження, та звертає увагу на помилковість таких висновків апеляційного суду, адже остання не брала участі у розгляді цієї справи. Незрозумілим на думку заявника є те, яким чином ОСОБА_4 має виконувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1188 га, з огляду на те, що їй належить лише земельна ділянка площею 0,0594 га. Крім того, заявник у касаційній скарзі наголошує на тому, що банк з 2010 року був обізнаний про оформлення за кожним із боржників права власності на окремі земельні ділянки площею по 0,0594 га кожна, про що свідчить претензія банку із зазначенням таких обставин. Заявник вважає, що банк, звертаючись до суду із заявою про заміну боржників у виконавчому провадженні, намагається змінити резолютивну частину рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року. Доводи інших учасників справи У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив АБ «Укргазбанк» на касаційну скаргу, в якому воно просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Рух справи у суді касаційної інстанції Верховний Суд своєю ухвалою від 30 травня 2023 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи з Вишгородського районного суду Київської області. У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. Верховний Суд своєю ухвалою від 26 червня 2023 року призначив справу до розгляду. 27 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із заявою про зупинення виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у якому просив зупинити вказані судові рішення до моменту закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що Вишгородський районний суд Київської області своїм рішенням від 10 грудня 2014 року у справі № 363/3453/14-ц за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2006 року №127-ф/06 в сумі 21 698,78 дол. США та 7 017,07 грн звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме спірну земельну ділянку, площею 0,1188 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А. та зареєстрованого за реєстровим № 9158, шляхом реалізації вказаної земельної ділянки з прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. На виконання рішення суду від 10 грудня 2014 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 363/3453/14-ц (а. с.122, том 1). Також суди встановили, що відповідно до змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 9158, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (покупці), продавець зобов`язується передати у часткову власність покупцям, а покупці зобов`язуються прийняти, сплативши обумовлену суму, по одній другій частині кожному (з виділенням частки земельної ділянки в натурі) від земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1188 га кадастровий номер 3221888800:37:195:0103, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, переданої у власність продавцю для ведення садівництва на підставі рішення Хотянівської сільської ради від 19 грудня 2001 року за №101 (пункт 1.1.). Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 листопада 2009 року серії ЯЗ №345981, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2006 року № 9158, є власником земельної ділянки площею 0,0594 га, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221888800:37:195:0151. Крім того, відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 листопада 2009 року серія ЯЗ № 345982, ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2006 року № 9158, є власником земельної ділянки площею 0,0594 га, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221888800:37:195:0152. Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_4 25 липня 2014 року зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку площею 0,0594 га, розташовану на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221888800:37:195:0151, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 840, виданий 25 липня 2014 року (а. с. 138-140, том 1). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим М. О. від 21 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого листа № 363/3453/14-ц, виданого 12 травня 2016 року Вишгородським районним судом Київської області, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 127-ф/06 в сумі 21 698,78 дол. США та 7 017,07 грн звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, площею 0,1188 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А. за реєстровим № 9158 та зареєстрованого в реєстрі правочинів 28 вересня 2006 року, шляхом реалізації вказаної земельної ділянки з прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Касаційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Питання процесуального правонаступництва регламентовано частиною першою статті 55 ЦПК України, за змістом якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. У справі, що переглядається предметом спору по суті було звернення стягнення на майно, частина якого належить ОСОБА_4 (земельна ділянка площею 0,0594 га). Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції у порядку процесуального правонаступництва здійснив заміну боржників у виконавчому провадженні: з попередніх власників такого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на останнього його набувача ОСОБА_4 . З оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2 і оскаржив її в апеляційному порядку до апеляційного суду. Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зауважив, що правова природа заміни боржника у виконавчому провадженні полягає у припиненні обов`язків боржника перед кредитором у однієї особи та виникнення таких обов`язків у іншої. У конкретно взятому випадку виконавче провадження здійснювалося щодо звернення стягнення на майно. На момент постановлення оскарженої ухвали суду першої інстанції ОСОБА_2 не був власником майна, на яке судом звернено стягнення, та вказаної обставини в апеляційній скарзі не заперечував. Крім того, апеляційний суд наголосив на тому, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 обґрунтовував незаконність постановленої судом першої інстанції ухвали тим, що набуття ОСОБА_4 права власності на спірне майно до ухвалення рішення по суті спору не є підставою для заміни сторони виконавчого провадження; ОСОБА_3 , яку суд також замінив як боржника у виконавчому провадженні, не була його стороною. Апеляційний суд, відхилив вказані аргументи заявника та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін. Мотивуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що з апеляційною скаргою на ухвалу суду про заміну сторони у виконавчому провадженні у цій справі звернувся лише боржник ОСОБА_2 . Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що він не погоджується з висновками ухвали суду першої інстанції, якою здійснено заміну в тому числі, і боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2014 року. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована аналогічними аргументами. Водночас, як зазначив апеляційний суд, ОСОБА_7 порушенням прав якої заявник обґрунтовує незаконність оскаржуваної ухвали, не скористалась своїм правом на подання апеляційної скарги чи приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 , що свідчить про її фактичну згоду з судовим рішенням. Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_7 брала участь у справі за заявою АБ «Укргазбанк» через свого представника ОСОБА_8 . Відповідно до змісту ухвали суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_8 , який здійснює представництво ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви. Крім того, ОСОБА_2 мав право та можливість повідомити ОСОБА_4 як кінцевого власника частини майна, яке є предметом іпотеки, про розгляд цієї справи та ухвалення у справі судового рішення про заміну боржників у виконавчому провадженні правонаступником ОСОБА_4 . До того ж судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому проваджені на адресу ОСОБА_4 надсилались судові повістки щодо призначених судових засідань у встановленому законом порядку, проте такі з-поміж іншого, повертались з відміткою про відсутність адресата. Варто звернути увагу на те, що 28 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява від адвоката Самчук М. В., яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копій судових рішень, яка відповідно до розписки ознайомилась з матеріалами справи та касаційного провадження 03 липня 2023 року. Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що наслідком задоволення такої апеляційної скарги в цій справі є відновлення правового статусу ОСОБА_2 як боржника у виконавчому провадженні про звернення стягнення на майно, яке йому не належить та яке він сам відчужив ОСОБА_4 до початку розгляду справи про звернення стягнення на це майно. Тобто, з постановленням оскарженої ухвали суду першої інстанції та заміною боржника у виконавчому провадженні права ОСОБА_2 жодним чином не обмежувались, додаткові обов`язки не виникали. Навпаки, такі обов`язки виникли у ОСОБА_4 як нового власника нерухомого майна, на яке судом звернено стягнення. Суд касаційної інстанції вважає безпідставними та не бере до уваги посилання в касаційній скарзі на неврахування судами правової позиції Верховного Суду при розгляді аналогічних справ, викладених, зокрема, в постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 686/1134/18 (провадження № 61-2210св20), оскільки вказана справа не є релевантною для цієї справи, яка переглядається. У справі № 686/1134/18 (провадження № 61?2210св20) судові рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні оскаржувала особа (власник нерухомого майна), яка не брала участі у справі і яка замінила попереднього боржника як власник квартири. Водночас у справі, що переглядається, судові рішення оскаржує безпосередньо особа, яка на час розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки таке майно відчужила. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, доходить висновку про їх необґрунтованість. Аргументи ОСОБА_2 , наведені у касаційній скарзі стосуються прав та інтересів ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , які в свою чергу судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржують. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року не оскаржують в частині, що стосуються їхніх прав та інтересів, вказані судові рішення судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються. Аналізуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження судових рішень у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх конкретних обставин у ній, апеляційний суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні питання про заміну боржників у виконавчому провадженні. Доводи касаційної скарги, які стосуються вирішення питання про заміну ОСОБА_10 як боржника у виконавчому провадженні на ОСОБА_4 судом касаційної інстанції не перевіряються. Також суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині вирішення вимог заяви банку про заміну ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 363/3453/14-ц, заміну боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчих листах на ОСОБА_4 , а також в частині вирішення вимог заяви, що стосуються виконання судового рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року у справі № 640/11552/14-ц за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду касаційної інстанції не оскаржуються, а отже судом у касаційному порядку не переглядаються. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими. Щодо розгляду клопотання про зупинення виконання судових рішень 27 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із заявою про зупинення виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 січня 2023 року про виправлення описки, та постанови Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року до моменту закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Частинами першою та другою статті 415 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. З огляду на те, що перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 завершується прийняттям цієї постанови, клопотання про зупинення виконання судових рішень не підлягають окремому розгляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення питання про заміну боржників у виконавчому провадженні ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до статті 410 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення у відповідній частині - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо судових витрат Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 403, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук