Постанова КЦС ВС № 175/105/17

Постанова Іменем України 09 серпня 2023 року м. Київ справа № справа № 175/105/17 провадження № 61-5162 св 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В. , Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», третя особа - Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року, додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року у складі судді Реброва С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - TOB «Дніпропетровськгаз збут») про визнання дій незаконними та відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що вона є споживачем природного газу. Надання послуг із поставки газу із 2007 року по липень 2015 року здійснювало публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз»), а з 01 липня 2015 року постачальником та стороною у договірних відносинах зі споживачами за законом визначено виключно TOB «Дніпропетровськгаз збут», а ПАТ «Дніпрогаз» позбавлений права здійснювати будь-які дії щодо побутових споживачів, крім невідкладних (усунення витоку газу у мережі; ремонт та обстеження мереж та інше). TOB «Дніпропетровськгаз збут» відправило їй для підписання заяву-приєднання до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживача, яка отримана нею лише у кінці лютого 2016 року. Пунктом 22 Типового договору визначено, що за наявності лічильника газу розрахунки за надані послуги проводяться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника. У разі отримання субсидії та/або пільг із оплати природного газу споживач вносить плату за надані послуги з газопостачання в установленому законодавством порядку. Пунктом 4.4 Типового договору та заяви-приєднання передбачено, що постачальник (у цьому випадку TOB «Дніпропетровськгаз збут») зобов`язаний проводити не рідше ніж один раз на шість місяців зняття показань лічильника газу та здійснювати звіряння фактичного об`єму газу за даними оператора ГРМ та здійснювати відповідні перерахунки споживачу. Починаючи із жовтня 2015 року вона стала отримувачем субсидії за спожитий газ та електроенергію. Відповідно до повідомлення № 025072, направленого на її адресу Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровського районної державної адміністрації Дніпропетровської області, їй як особі, яка має доходи менші ніж прожитковий мінімум, призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату газопостачання у розмірі 465,76 куб. м на місяць і загалом на весь опалювальний сезон 2015-2016 року - 3 260,32 куб. м. Оскільки вона щомісячно здійснює облік фактичного споживання газу у своєму будинку на протязі всіх років із часу встановлення газопостачання (із 2007 року) і вимогами договору, укладеного між сторонами передбачено, що за наявності лічильника газу, розрахунок за надані послуги проводиться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника, тому виходячи з фактичних показань лічильника у її будинку у період сезону 2015-2016 років із листопада 2015 року по жовтень 2016 року (дати контрольного зняття показань) спожито 2 185 куб. м газу, що у порівнянні з обсягом визначеним субсидією - 3 260,32 куб. м є на 1 075,32 куб. м меншим спожитим обсягом, ніж обсяг, покритий виділеною субсидією. Зазначала, що у результаті економного споживання газу, на її особистому рахунку залишилися кошти невикористаної субсидії, які відповідач мав зарахувати як оплату спожитих послуг, у тому числі обов`язкову частку платежу, в наступні розрахункові періоди. На її звернення відповідач не реагує. Такими неправомірними діями відповідача їй завдано майнової та моральної шкоди. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії TOB «Дніпропетровськгаз збут» щодо зняття з її особистого рахунку суми наданої субсидії за період 2015-2016 років у розмірі 13 392 грн 98 коп. з одночасним нарахуванням суми боргу в розмірі 10 310 грн 70 коп., а також стягнути з відповідача на її користь 14 985 грн 66 коп. на відшкодування майнової шкоди та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача наявна заборгованість, яка утворилась на особовому рахунку в розмірі 10 310 грн 68 коп. унаслідок того, що вона не сплачувала вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за період з 2015 року до 2016 року. В діях відповідача відсутні порушення щодо зняття з особистого рахунку позивачки суми наданої субсидії за вказаний період, а тому відсутні підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявникові. Постановою Верховного Суду від 08 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2017 року скасовано. Справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_1 , яка звернулась до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав її апеляційну скаргу неподаною і повернув її. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не виконується обов`язок щодо надання доступу представникам Оператора ГРМ для зняття показань лічильника газу, а також обов`язок знімати показання та передавати їх до 05 числа Оператору ГРМ, у зв`язку з чим, відповідно, нарахування здійснювались за даними Оператора ГРМ - ПАТ «Дніпрогаз». Отже, у позивачки наявна заборгованість, яка утворилась на особовому рахунку унаслідок того, що вона не сплачувала вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за період з 2015 року по 2016 рік (було проведено одноразову оплату лише 25 листопада 2015 року у розмірі 374 грн), тобто за весь період призначення субсидії останньою безпідставно не вносились обов`язкові оплати з урахуванням призначеної субсидії за вищевказаний період. Отже, в діях відповідача не вбачається жодних порушень щодо зняття з особистого рахунку позивачки суми наданої субсидії за період з 2015-2016 років. Позивачем не доведено наявність завданої шкоди та її розмір. Короткий зміст вимог касаційної скарги У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 175/105/17 із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою, в якій просить розглянути вимоги її касаційної скарги в частині стягнення з неї судового збору, а в іншій частині вимог скарги просить касаційне провадження закрити. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від касаційної скарги задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в частині вимог скарги по суті спору. Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», третя особа - Управління праці та соціального захисту Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання дій незаконними та стягнення суми матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в частині вимог скарги по суті спору закрито. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що вона була звільнена від сплати судового збору при розгляді справи в суді першої інстанції та її перегляді в суді апеляційної інстанції. Проте суд апеляційної інстанції залишив без змін додаткове рішення суду першої інстанції, яким з неї було стягнуто судовий збір. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У листопаді 2020 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для скасування судових рішень відсутні. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнутj з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору за позовними вимогами у розмірі 1280 грн. Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року наступним абзацом: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави суму судового збору за позовними вимогами у розмірі 640,00 грн.». Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 в останній редакції позовних вимог заявлено три позовні вимоги, але при ухваленні рішення судом стягнуто судовий збір лише за дві позовні вимоги. Ураховуючи той факт, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, слід додатково стягнути з позивачки суму судового збору за третю позовну вимогу у розмірі 640 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження судових рішень про стягнення з неї судового збору підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Стягуючи із ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що позивач звернулася до суду за захистом прав споживача, на що звернув увагу й Верховний Суд у постанові від08 травня 2018 року у цій справі. У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц вказано, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Суд першої інстанцій, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, наведеного не врахував та безпідставно поклав на ОСОБА_1 , яка звернулася до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору. Ураховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року в частині стягнення судового збору, додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович