Ухвала КГС ВС № 910/1493/22

УХВАЛА 15 серпня 2023 року м. Київ cправа № 910/1493/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б., Малашенкової Т.М. за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., представників учасників справи: позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" - Шевченко І.В., адвокат (ордер від 26.07.2023 №1008202), відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" - Пилюченко І.Г., адвокат (ордер від 12.06.2023 №1187381), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2023 (суддя Полякова К.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 (головуючий суддя- Алданова С.О., судді Корсак В.А., Євсіков О.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" (далі - ТОВ "Агро Соіл") до товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" (далі - ТОВ "Алет Трейдінг") про стягнення 2 516 937,64 грн. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог ТОВ "Агро Соіл" 01.02.2022 звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Алет Трейдінг" про стягнення 2 516 937,64 грн заборгованості за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/1493/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023, позовні вимоги ТОВ "Агро Соіл" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Алет Трейдінг" на користь ТОВ "Агро Соіл" 2 516 937,64 грн заборгованості, а також 37 754,06 грн витрат зі сплати судового збору. Приймаючи рішення у даній справі, суди зазначили, що відповідачем факт поставки товару та розмір заборгованості за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP у межах даної справи не оспорювався. Заперечення відповідача проти пред`явлених позовних вимог ґрунтуються на тому, що на підставі заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP зарахована ним у рахунок погашення заборгованості позивача за контрактом № SE0375-TSP. Суди дослідивши матеріали справи дійшли висновку про те, що зобов`язання сторін за вказаними вище угодами підлягають виконанню у різних валютах - гривні та доларах США, а тому такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що гривня та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. Короткий зміст вимог касаційної скарги Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Алет Трейдінг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №910/1493/22; ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі №910/1493/22 у зв`язку з відсутністю предмета спору. Судові витрати по оплаті судового збору за подання касаційної скарги покласти на позивача. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження судових рішень, посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статей 79, 86, 236, 238 ГПК України та статей 204, 601, 602 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановахВерховного Суду від 23.10.2018 у справі №918/539/18, від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18, постанову Об`єднаної Палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010. Позиція інших учасників справи Від ТОВ "Агро Соіл" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому товариство заперечує доводи касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі залишити без змін. Заяви та клопотання Від представника ТОВ "Алет Трейдінг" після відкриття провадження у справі надійшло клопотання/заява про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №910/1493/22 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Касаційний розгляд справи СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 05.08.2019 укладено договір поставки № РА0027-TSP, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Найменування та кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації (специфікаціях) до даного договору (пункт1.2 договору). У пункті 2.1 договору встановлено, що умови та строк поставки визначаються у відповідній специфікації. Згідно з пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 2.8. договору при поставці товару на умовах СРТ або FCA обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі Товару першому перевізнику, з цього моменту до покупця переходить право власності та покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, в тому числі покупець несе ризик природної втрати, пов`язаної із його перевезенням. Із укладеної сторонами специфікації від 05.08.2019 № 1 до договору слідує, що позивач мав поставити відповідачу «Потрійний суперфосфат (TSP)» (далі - товар) у кількості 3 000 тонн, загальною вартістю 35 550 000 грн. (з урахуванням ПДВ). На підтвердження здійснення поставки товару відповідачу позивачем долучено до матеріалів справи підписані та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні від 14.08.2019 №1; від 15.08.2019 № 2; від 16.08.2019 № 3; від 19.08.2019 № 4; від 20.08.2019 № 5; від 28.08.2019 № 6; від 03.09.2019 № 9; від 04.09.2019 № 10; від 09.09.2019 № 11; від 12.09.2019 № 12; від 13.09.2019 № 13; від 14.09.2019 № 14; від 15.09.2019 № 15; від 16.09.2019 № 16; від 20.09.2019 № 17; від 23.09.2019 № 23; від 24.09.2019 № 18; від 26.09.2019 № 19; від 27.09.2019 № 20; від 01.10.2019 № 21; від 03.10.2019 № 22; від 07.10.2019 №

24. Відповідач оплату вартості товару в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 516 937,64 грн. Також судами встановлено, що 22.07.2019 між ТОВ "Агро Соіл", як покупцем, та Agritera OU (Естонія, Талін), як продавцем, укладено контракт № SE0375-TSP, за яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця потрійний суперфосфат (TSP) у мішках по 600 кг. У додатках № 1, № 2 до контракту № SE0375-TSP погоджено, що поставка товару здійснюється в кількості 3000 МТ +/- 5 %, за ціною 375 дол. США за 1 МТ, строк поставки - серпень 2019 року на умовах 100 % післяплати відповідно до рахунку продавця протягом 360-ти днів із моменту поставки товару. Згідно з ВМД № UA50040/2019/008273 за вказаним контрактом № SE0375-TSP позивачу поставлено товар у кількості 3 000 000 кг. Між ТОВ "Алет Трейдінг" як новим кредитором, та Agritera OU (Естонія, Талін) як первісним кредитором, 20.12.2021 укладено договір про відступлення права вимоги (цесія). За умовами вказаного договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв право вимоги, що виникло за контрактом та ВМД № UA50040/2019/008273 на суму заборгованості 305 000 дол. США. Відповідно до пункту 2.3 договору від 20.12.2021 у рахунок оплати прав вимоги, які відступаються, новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору грошові кошти в сумі 305 000 дол. США. Усі платежі по цьому договору мають бути здійснені в доларах США по курсу НБУ на дату відповідного платежу. Грошові кошти, зазначені в пункті 2.3 договору від 20.12.2021, сплачуються не пізніше 31.03.2023 (пункт 2.4 договору від 20.12.2021). Відповідач звернувся до позивача із заявою від 05.12.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 516 937,64 грн, в якій вказав, що отримав права вимоги від Agritera OU (Естонія, Талін) до позивача за поставлений товар за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP на суму боргу 305 000 дол. США, що станом на день складання заяви за курсом НБУ становить 11 153 423 грн. При цьому даний товар поставлений позивачем відповідачу, за яким рахується заборгованість за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP на суму 2 516 937,64 грн. Отже, відповідач зазначив про припинення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP на суму 2 516 937,64 грн, та грошових зобов`язань позивача перед відповідачем за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP на суму 2 516 937,64 грн. із залишком невиконаних зобов`язань у сумі 8 636 485,36 грн. Дана заява отримана представником позивача в судовому засіданні разом із письмовими поясненнями відповідача 22.12.2022, про що свідчить особистий підпис представника позивача Луук А.В. Як вбачається з положень договору поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP та специфікації № 1 до нього вартість товару становить 35 550 000 грн та його оплата здійснюється в гривні. Залишок заборгованості, яка є предметом даного спору, складає 2 516 937,64 грн. Разом із цим, за умовами контракту від 22.07.2019 № SE0375-TSP вартість товару становить 375 дол. США за 1 МТ, тобто зобов`язання з оплати товару визначено в доларах США. Також за положеннями договору про відступлення права вимоги (цесія) від 20.12.2021 право вимоги за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP відступлено відповідачу на суму заборгованості 305000 дол. США. Таким чином, оскільки зобов`язання сторін за вказаними вище угодами підлягають виконанню у різних валютах - гривні та доларах США відповідно, суди дійшли висновку про те, що такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що гривня та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №918/539/18, від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18, постанову Об`єднаної Палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010. Відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Спірні правовідносини у справі №910/1493/22, яка розглядається, стосуються питання стягнення з ТОВ "Алет Трейдінг" 2 516 937,64 грн заборгованості за договором поставки від 05.08.2019 №РА0027-TSP. Під час розгляду справи у письмових поясненнях відповідач зазначив про те, що заборгованість перед позивачем за договором поставки від 05.08.2019 №РА0027-TSP припинена на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Суди, задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що залишок заборгованості за поставлений товар становить 2 516 937,64 грн, при цьому ТОВ "Алет Трейдінг" факт поставки товару та розмір заборгованості за договором поставки у межах даної справи не оспорюються. У той же час суди встановили, що заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що на підставі заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість за договором поставки від 05.08.2019 зарахована ним у рахунок погашення заборгованості позивача за контрактом № SE0375-TSP, кредитором за яким виступає відповідач, однак суди встановили, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами в даній справі за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP та за контрактом від 22.07.2019 № SE0375-TSP не є можливим з огляду на неоднорідність вимог через встановлення виконання зобов`язань в різних (нерівнозначних) валютах та відсутності взаємної згоди сторін щодо визначення рівнозначності валют. Водночас у справі №910/4312/17 предметом позову було визнання недійсним одностороннього правочину відповідача - заяви про припинення зобов`язань заліком зустрічної однорідної вимоги. Зокрема суди встановили, що відсутність самого факту здійснення зарахування на спірну суму унеможливлює як визнання правочину стосовно зарахування цієї суми недійсним внаслідок відсутності у цієї суми ознак безспірності, так і відмову в задоволенні цієї вимоги з посиланням на дійсність правочину. Суди дослідивши обставини справи, і, зокрема, зміст заяви про зарахування зустрічних вимог, беручи до уваги межі та підстави заявленого позову, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, встановивши невчинення стороною відповідного (на спірну суму) правочину, - дійшли висновків щодо безпідставності заявленого позову та відмовили в задоволенні його вимог. У справі №914/3013/16 предметом позову було визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. У постанові від 05.07.2018 Верховний Суд виходив із того, що зобов`язання з оплати заборгованості за договором у справі може припинитись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається. При цьому основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі повинні існувати на момент зарахування. При цьому суд зазначив, що після набрання судовими рішеннями про стягнення вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань, ці нарахування стають чіткими, зафіксованими, безспірними грошовими сумами, які підлягають обов`язковій сплаті в порядку виконання судового рішення, а отже можуть бути зараховані, як зустрічні. У справі №910/14503/16 предметом позову було визнання припиненими зобов`язання за договорами кредиту укладеними між сторонами шляхом вчинення позивачем правочинів зарахування. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що положеннями спірних кредитних договорів, передбачено можливість позичальника здійснити погашення заборгованості достроково. Позивачем було направлено, а відповідачем прийнято, відповідні заяви про зарахування зустрічних вимог до запровадження тимчасової адміністрації Банку на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому передбачені частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження у даному випадку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Також у справі встановлено, що станом на дату вчинення позивачем правочину зарахування шляхом направлення заяви строк виконання Банком своїх грошових зобов`язань за Договором депозиту був таким, що настав, оскільки згідно п. 2.8.4 та п. 1.10 Правил станом на 10.06.2016 у Банку був наявний обов`язок із повернення суми вкладу вкладнику, водночас термін виконання такого обов`язку Банку не встановлений. Крім того встановлено, що: 16.06.2016 позивач листом №16/06/67 від 15.06.2016 повідомив відповідача про набуття ним права вимоги за Договором на підставі Договору відступлення права вимоги депозиту, що підтверджується відміткою Банку про отримання даного повідомлення; власник коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку, розпорядився ними у спосіб, дозволений законом, а саме, уступивши право вимоги позивачу. У справі № 910/20105/17 предметом позову було стягнення коштів за порушення зобов`язання з виплати частини доходу за договором про надання послуг та статусу офіційного туристичного оператора Пісенного конкурсу Євробачення 2017 року. Верховний Суд зазначив, що статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. За змістом частини 1 статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. За результатами дослідження та оцінки за приписами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин справи у сукупності Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зарахування зустрічних вимог в цьому випадку в силу статті 601 ЦК України, статей 202, 203 ГК України. Адже характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. У справі № 918/539/18 предметом позову було стягнення заборгованості оскільки відповідач згідно з актом повернення постачальнику здійснив часткове повернення товару, проте вартість отриманого товару Відповідачем не сплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість. Верховним Судом зазначено про те, що зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог, строк виконання яких настав. Судами встановлено, що: вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними; зобов`язання які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними; строк виконання зобов`язань за договорами вже настав; в матеріалах справи відсутні докази про наявність оспорювання Позивачем змісту, умов виконання та розміру зобов`язань передбачених за Договором та доказів оспорювання Відповідачем - змісту, умов виконання та розміру зобов`язань передбачених Договором від 30.12.2016, отже вимоги є безспірними. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки Позивач довів несвоєчасність виконання грошових зобов`язань зі сторони Відповідача за Договором, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував. Поряд з цим Позивач не довів належними та допустимими доказами наявності зі сторони Відповідача (з урахуванням зарахування зустрічних вимог) невиконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару за видатковою накладною. У справі № 918/539/18 предметом позову було стягнення коштів, що становить розмір не повернутої фінансової допомоги та 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання. Верховний Суд залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції погодився з висновком про відмову у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу оскільки: - за договором про надання поворотної фінансової допомоги позивач - є кредитором, а відповідач - є боржником. Водночас враховуючи договори про відступлення права вимоги (цесії), за яким відступлено право вимоги до позивача відповідач є кредитором, а позивач - боржником; - вимоги, які виникли між сторонами на підставі вказаних договорів, є зустрічними, строк виконання зобов`язань за договорами, вимоги за якими передано згідно з договорами про відступлення права вимоги (цесії) - настав, і вимоги між позивачем та відповідачем - є однорідними (грошовими); - судом апеляційної інстанції враховано безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. У справі № 910/11116/19 предметом позову було визнання недійсним одностороннього правочину шляхом визнання недійсною заяву про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Водночас у справі №910/1493/22, що розглядається, суди досліджуючи питання відповідності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог умовам про: зустрічність, однорідність, безспірність та настання строку їх виконання, дійшли висновку про те, що вони не є однорідними, з огляду на нерівнозначність вимог через виконання зобов`язань в різних валютах. Саме неоднорідність вимог за договором поставки від 05.08.2019 №РА0027-TSP та за контрактом № SE0375-TSP стала підставою для задоволення позову та неврахування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому суди посилались на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16. При цьому колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Водночас у справі 643/17966/14-ц предметом позову було звернення стягнення на предмет іпотеки, а у справі 2-1383/2010 стягнення заборгованості за кредитним договором, отже, вони є відмінними за предметом розгляду, підставою та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, що виникли з різних підстав, за предметом доказування, фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами. При цьому у справі №910/16430/16 Верховним Судом вирішувалось питання щодо наявності підстав передбачених пунктами 1-3 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі № 910/16430/16 за поданою заявою. Водночас керуючись частиною першою статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки суд касаційної інстанції в оскаржуваній постанові у даній справі правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки суду є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону. Отже спір по суті у справі №910/16430/16 Верховним Судом не розглядався. Отже, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова у цій справі прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах. З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає про те, що наведена ТОВ "Алет Трейдінг" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, є неподібними за змістовним критерієм. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги фактично спонукають суд касаційної інстанції на переоцінку вже встановлених судами попередніх судових інстанцій обставин, а суд касаційної інстанції в силу положення частини другої статті 300 ГПК України не наділений такими повноваженнями. При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані. Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Алет Трейдінг". Водночас з огляду на закриття касаційного провадження у справі №910/1493/22 за скаргою ТОВ "Алет Трейдінг" відсутні підстави для задоволення клопотання/заяви ТОВ "Алет Трейдінг" про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №910/1493/22 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №910/1493/22 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя І. Колос Суддя Т. Малашенкова