Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1493/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" травня 2023 р. Справа№ 910/1493/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. при секретарі судового засідання Алчієвій І.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22 (суддя: Полякова К.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення 2 516 937,64 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення 2516937,64 грн. заборгованості за договором поставки від 05.08.2019 № РА0027-TSP. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 у справі № 910/1493/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" 2 516 937 грн. 64 коп. заборгованості, а також 37754 грн. 06 коп. витрат зі сплати судового збору. 23.03.2023 Господарським судом міста Києва прийнято додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1493/22 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката; в іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, ТОВ "Алет Трейдінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Агро Соіл" в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/1493/22 в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що позивач не зробив заяву про подання суду доказів судових витрат протягом 5 днів, як це передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України. Зауважує, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана представником позивача із пропуском строку. Наголошує, що позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 150000,00 грн., що має наслідком відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 26.04.2023 апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Владимиренко С.В. та Ходаківської І.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 справу № 910/1493/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22 призначено на 08.05.2023, яке у подальшому було відкладено на 29.05.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 263 ГПК України. Представник відповідача у судовому засіданні 29.05.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2023 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. В силу приписів частини 3 статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ). Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У поданому до суду позові в попередньому (орієнтованому) розрахунку судових витрат зазначалось про очікування понесення витрат на правничу допомогу, орієнтований розмір яких може становити 150 000,00 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивач у тексті позову зробив заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Доводи апелянта про те, що позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення із пропуском п`ятиденного строку колегією суддів оцінюються критично з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1493/22 було проголошено 28.02.2023, а заява про ухвалення додаткового рішення була направлена позивачем на адресу суду 03.03.2023. Згідно ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України регламентує, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150000,00 гривень. Із матеріалів справи вбачається, що 10.01.2022 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Шевченком І.В. укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Згідно з підпунктом 1.1.1 виконавець зобов`язується представляти інтереси клієнта під час супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення заборгованості за договором поставки № РА0027-TSP від 05.08.2019. У пункті 2.1 договору на виконання його пункту 1.1 зазначено перелік прав, які клієнт надає виконавцю. Пунктом 4.1 договору встановлено, що винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) в обсязі, що визначений п. 1.1.1 договору, становить 150000 грн. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору. Гонорар підлягає сплаті протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (пункт 4.2 договору). 01.03.2023 між сторонами підписаний акт до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.01.2022, відповідно до якого виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової (правничої) допомоги клієнту в судовій справі № 910/1493/22: надання професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення заборгованості за договором поставки № РА0027-TSP від 05.08.2019. Вартість наданих виконавцем послуг становить 150000 грн. Також позивачем до матеріалів справи подано детальний опис послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги, в якому вказано про надання професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення заборгованості за договором поставки № РА0027-TSP від 05.08.2019, вартістю 150000 грн. Відтак, в акті про надання правової (правничої) допомоги та детальному описі послуг зазначено вид та обсяг наданої правової допомоги, оплата якої становить фіксований розмір 150000 грн. Місцевий господарський суд вірно відхилив зауваження відповідача про те, що вказаний в акті вид наданих послуг не відповідає предмету договору, укладеному між позивачем та адвокатом. Так, у пункті 1.1 договору вказано, що виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України. Поряд із цим, в акті наданих послуг зазначено, що виконавець надав, а клієнт прийняв надання професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Соіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" про стягнення заборгованості за договором поставки № РА0027-TSP від 05.08.2019. Обґрунтування щодо невідповідності змісту вказаного в пункті 1.1 предмету договору та фактично наданих адвокатом послуг, згідно з актом, відповідачем у запереченнях не наведено. Таким чином, надання адвокатом послуг згідно з актом від 01.03.2023 здійснено в межах погодженого предмету договору від 10.01.2022, та відповідні послуги позивачем прийняті шляхом підписання відповідного акту. Крім того, колегія суддів зауважує, що відсутність платіжних доручень, як підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу, не є підставою для відмови у стягнення судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України). Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Окрім того, судовою колегією враховується, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених витрат, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14. Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмета та підстав позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги співмірність розміру витрат з наданими послугами, а також заяву представника відповідача про зменшення розміру заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для включення до витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. Таким чином, доводи скаржника про те, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22 прийнято відповідно до наявних в матеріалах справи документів, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алет Трейдінг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/1493/22 - залишити без змін.

3. Справу № 910/1493/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 08.06.2023. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак