Постанова Хмельницький апеляційний суд № 674/621/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 року м. Хмельницький Справа № 674/621/17 Провадження № 22-ц/4820/1050/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Цугель А. О., з участю: прокурора Веселовської О. П., відповідача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами керівника Хмельницької обласної прокуратури, ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 березня 2023 року (суддя Сосна О. М., повне судове рішення складено 17.03.2023) та ОСОБА_1 на додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року у справі за позовом Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дунаєвецької міської ради до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів і договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд у с т а н о в и в : У січні 2015 року Прокуратура Дунаєвецького району звернулася до суду із позовом з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації № 44/2007-р від 16.01.2007 «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Чаньківської сільської ради»; визнання недійсним розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації № 321/2009-р від 01.04.2009 «Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки у власність на території Чаньківської сільської ради»; визнання недійсним державного акта серії ЯЖ № 957150 про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 площею 2,0000 га; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.06.2009, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Шевчик Н. М. В обґрунтування вимог прокуратура зазначала, що на підставі оскаржуваних розпоряджень Дунаєвецької районної державної адміністрації № 44/2007-р від 16.01.2007 і № 321/2009-р від 01.04.2009 ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу за межами населеного пункту с. Чаньків на території Чаньківської сільської ради Дунаєвецького району. Земельна ділянка накладається на об`єкт водного фонду - ставок загальною площею 5,8 га, який перебуває в оренді ОСОБА_4 , та землі прибережної захисної смуги. Надання такої земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є неправомірним. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року у справі № 674/31/15-ц позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано: розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації 44/2007-р від 16.01.2007 «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Чаньківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області»; розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації №321/2009-р від 01.04.2009 «Про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки розміром 2,0000 га кадастровий номер 6821889500:05:009:0072, яка знаходиться на території Чаньківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 957150 про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 площею 2,0000 га, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010975300085; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.06.2009, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Шевчик Н. М., зареєстрованого в реєстрі № 1408. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного суду. У травні 2017 року перший заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом про визнання недійсним державного акта серії ЯЗ № 331546 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 площею 2,0000 га та витребування від ОСОБА_1 на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року, серед іншого, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку. Визнання недійсною правової підстави для видачі державного акта про право власності є підставою для визнання недійсним і самого акта. Крім того, фактичне володіння відповідачем земельною ділянкою перешкоджає Хмельницькій ОДА вільно розпоряджатися земельною ділянкою (справа № 674/621/17). Постановою Великої Палати Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 року об`єднано в одне провадження для спільного розгляду справи № 674/31/15-ц за позовом Прокуратури Дунаєвецького району Хмельницької області в інтересах держави до Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи відділ Держземагенства у Дунаєвецькому районі Хмельницької області, Чаньківська сільська рада Дунаєвецького району Хмельницької області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та № 674/621/17 за позовом першого заступника Кам`янець-Подільскої місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу виконавчої влади Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа Дунаєвецька районна державна адміністрація Хмельницької області про визнання недійсним правовстановлюючого документа та витребування земельної ділянки. Об`єднаній цивільній справі присвоєно № 674/621/17. У лютому 2020 року перший заступник керівника Кам`янець-Подільської прокуратури подав заяву про уточнення позовних вимог та просив визнати незаконним і скасувати розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації № 321/2009-р від 01.04.2009 «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 2,0 га кадастровий номер 6821889500:05:009:0072, яка знаходиться на території Чаньківської сільської ради» та витребувати від ОСОБА_1 на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 6821889500:05:009:0072. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2022 року відмовлено у прийнятті заяви заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури про зміну предмета позову від 11 жовтня 2022 року. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2023 року відмовлено у прийнятті заяви заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури про уточнення позовних вимог від 03 січня 2023 року. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 березня 2023 року з урахуванням додаткового рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року в позові відмовлено. Хмельницька обласна прокуратура, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду в інших справах у подібних правовідносинах. Суд не врахував, що розпорядження про передання у власність земельної ділянки є правовстановлюючим рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому вимога про його скасування є ефективним способом захисту. Протиправно відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову, оскільки розгляд справи тривав упродовж 5,5 років і судова практика змінювалась. Суд мав би застосувати до правовідносин сторін ту норму права, яка підлягає застосуванню, зважаючи на фактичні підстави позову. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням суду в частині мотивів відмови в позові, просить їх змінити та викласти мотивувальну частину у новій редакції, відмовивши в позові за безпідставністю вимог. Посилається на невідповідність встановлених судом обставин фактичним обставинам справи. Висновок про накладення спірної земельної ділянки на водойму не відповідає дійсності. Позивач не надав належних та допустимих доказів накладення земельної ділянки кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 на земельну ділянку водного фонду. Суд першої інстанції без будь-якого обґрунтування відхилив докази, надані відповідачем, що потягло помилкову мотивацію рішення суду. У матеріалах справи є неспростовні докази відсутності накладення належної йому земельної ділянки на ділянку водного фонду, а саме результати експертиз у кримінальному провадженні. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури, який просить врахувати при вирішенні справи. Кам`янець-Подільська окружна прокуратура у відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 просить залишити їх без задоволення. Вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на недоведеність позовних вимог прокурора. Висновки експертиз, проведених під час досудового розслідування, не мають значення для вирішення спору, оскільки в ході розгляду справи не досліджувались та відсутні у матеріалах справи. Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. У засіданні апеляційного суду прокурор, ОСОБА_1 і представник відповідача підтримали кожен свою апеляційну скаргу. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація у відзивах просять провести розгляд справи без участі представників. Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що розпорядженням Дунаєвецької районної державної адміністрації № 44/2007-р від 16.01.2007 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,00 га з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу за межами населеного пункту с. Чаньків на території Чаньківської сільської ради (а.с. 7-8, т. 1). За замовленням ОСОБА_3 в.о. начальника Дунаєвецького РВ ДП ЦДЗК при Держкомземі України Чекановський М. В. розробив та погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою Чаньківська сільська рада, за межами населеного пункту (а.с. 188-204, т. 3). 01.04.2009 розпорядженням Дунаєвецької районної державної адміністрації № 321/2009-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (сіножаті) для ведення особистого селянського господарства із запасу за межами населеного пункту с. Чаньків на території Чаньківської сільської ради (а.с. 9, т. 1). На підставі вищевказаного розпорядження 19.05.2009 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6821889500:05:009:0072, що розташована на території Чаньківської сільської ради (а.с. 10, т. 1). 18.06.2009 ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки відчужила ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чаньківської сільської ради (а.с. 88, т. 1). ОСОБА_1 27.07.2009 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чаньківської сільської ради (а.с. 125, т. 1). Розпорядженням Дунаєвецької районної державної адміністрації від 09.10.2002 № 190/2002-р ОСОБА_4 надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб: ставок № 1 загальною площею 3,10 га, в тому числі 2,90 га під водою (ставом) і 0,20 га під гідротехнічними спорудами (дамбою), ставок № 2 загальною площею 5,80 га, в тому числі 5,40 га під водою (ставом), 0,30 га під гідротехнічними спорудами (дамбою), 0,10 га під сіножатями (прибережна смуга), що знаходяться за межами населеного пункту на території Чаньківської сільської ради (а.с. 62, т. 1). Відповідно до акта зовнішні межі земельної ділянки водного фонду установлені в натурі (а.с. 63-64, т. 1). На підставі розпорядження 22.05.2003 з ОСОБА_4 укладено договір оренди земель водного фонду, а 12.06.2008 укладено додаткову угоду, якою змінено строк дії оренди на 10 років (а.с. 65-66, т. 1). Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував тим, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права держави не є ефективним. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 14 Конституції України). Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України і статті 4 Водного кодексу України в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. У силу частини 4 статті 84 Земельного кодексу України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, визначених цим Кодексом. Випадки передачі земель водного фонду у приватну власність громадян передбачені положеннями частини 2 статті 59 Земельного кодексу України. На підставі частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. За змістом статті 60 Земельного кодексу України і статті 88 Водного кодексу України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтею 61 Земельного кодексу України і статтею 89 Водного кодексу України. Відповідно до статті 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. На підставі статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: - для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; - для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; - для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Отже, існування прибережних захисних смуг є законодавчо визначеним, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водоохоронної зони, зокрема станом на час вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. За відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, статтею 60 Земельного кодексу України. Надання у приватну власність земельних ділянок, які накладаються на землі водного фонду, знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статті 84 Земельного кодексу України. За змістом наведених норм права землі водного фонду, у тому числі у межах прибережних захисних смуг вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. На неможливість перебування такого виду об`єктів майна у приватній власності, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України, вказує також і розташування земель водного фонду. Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, які апеляційний суд на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин. Відповідно до матеріалів справи межі прибережних захисних смуг ставка № 2 загальною площею 5,80 га, який знаходиться за межами населеного пункту на території Чаньківської сільської ради не встановлено, проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг не розроблялись, дані до Державного земельного кадастру не вносились. З матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Чаньківської сільської ради, розробленої ПП «Краянин» на запит прокурора в 2014 році (а.с. 11-52, т. 1), вбачається, що частина земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , знаходиться в межах прибережної захисної смуги, а частина безпосередньо накладається на земельну ділянку, яка знаходиться під водоймою (0,0595 га і 0,1151 га). З плану земельної ділянки, складеного за результатами кадастрової зйомки та з кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 площею 2,0000 га, власником якої є ОСОБА_1 , вбачається, що частина земельної ділянки площею 0,1151 га та 0,0595 га безпосередньо накладається на водойму (ставок), який на даний час перебуває в оренді ОСОБА_4 , інша частина межує з береговою лінією цього ставка. Відстань між кромкою води та спірною земельною ділянкою кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 площею 2,0000 га становить менше 50 м (а.с.15-16, 18, т. 1). Відповідно до пунктів 10, 11 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.12.2007 № 1253 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: Чаньківська сільська рада, за межами населеного пункту Дунаєвецького району, замовник ОСОБА_3 , землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, однак необхідно уточнити місце розташування земельної ділянки відносно прибережної смуги (а.с. 190, т. 3). Відсутність передбаченої законом прибережної захисної смуги в 50 м між земельною ділянкою ОСОБА_1 і земельною ділянкою водного фонду (ставок) підтверджується також іншими планово-картографічними матеріалами, які містяться в матеріалах справи (а.с. 197, 199, т. 3). На спростування зазначених відомостей належних і допустимих доказів відповідачі не надали. Не може бути визнана допустимим і достатнім доказом на спростування досліджених судом першої інстанції доказів постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 23.07.2019 у зв`язку з відсутністю в діянні розробника технічної документації - працівника Дунаєвецького РВ ДП ЦДЗК при Держкомземі України ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України, у якій зазначено, що за висновками експертиз не встановлено порушення меж (накладення) земельної ділянки кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 відповідно до правовстановлюючого документа на землі водного фонду, що знаходяться поруч з кадастровим номером 6821889500:05:009:0068. Земельна ділянка кадастровий номер 6821889500:05:009:0068 не була предметом дослідження у справі. Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставність висновку суду першої інстанції про накладення належної йому земельної ділянки на землі водного фонду та надання ним беззаперечних доказів на спростування позовних вимог, а відповідно зміни мотивів рішення суду щодо відмови в позові. Отже, земельна ділянка кадастровий номер 6821889500:05:009:0072 у розмірі та конфігурації з урахуванням координат та встановлених меж не могла бути передана у приватну власність. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 мали можливість співвіднести близькість земельної ділянки до об`єкта водного фонду із чіткими законодавчими заборонами на можливість бути її власником. З урахуванням наведеного вище оскаржуване розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації № 321/2009-р від 01.04.2009 є незаконним. Разом з тим, зазначене розпорядження, як і розпорядження про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки вже реалізовані та вичерпали свою дію. Задоволення вимоги про скасування розпоряджень не призвело б до відновлення права держави на земельну ділянку водного фонду, а тому такі вимоги не породжують правових наслідків. У справах про повернення земельної ділянки достатнім є посилання на незаконність розпорядження відповідного органу про передачу земельної ділянки у власність. Власник може вимагати від останнього набувача повернення належного йому майна, незалежно від того, чи було воно відчужене, як потрапило у володіння останнього набувача. Для заявлення такої вимоги оспорювання наступних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, державних актів, договорів щодо спірного майна не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку. Позовні вимоги про визнання незаконним і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів і договору купівлі-продажу земельної ділянки не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки не забезпечує реальне поновлення права держави, за захистом якого прокурор звернувся до суду. З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги Хмельницької обласної прокуратури, що розпорядження про передання у власність земельної ділянки є правовстановлюючим рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому вимога про його скасування є ефективним способом захисту порушеного права. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19). Колегія суддів погоджується й з висновком суду першої інстанції про відмову в позові про витребування земельної ділянки у порядку статей 387-388 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини 3 статті 2 ЦПК України). За змістом частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16. Прокурор у своїй позовній заяві послався на статті 387-388 Цивільного кодексу України і вимагав витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 . Відповідно до частини 1 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 4 і 5 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина 3 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України). Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21. У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) «Гусєв проти України» було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну апеляційним судом правової кваліфікації позову. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу. З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги Хмельницької обласної прокуратури про протиправність відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову після закінчення підготовчого провадження та незастосування за ініціативою суду до правовідносин сторін тієї норми права, яка підлягала застосуванню. У постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перехід права власності на землі водного фонду до громадян неможливий. Тому протиправне зайняття земельної ділянки водного фонду має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця. Отже, для земель водного фонду ефективним способом захисту є негаторний позов. Пред`явлення прокурором в інтересах держави віндикаційного позову з посиланням на статті 387-388 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові через неефективний спосіб захисту. З огляду на викладене судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги керівника Хмельницької обласної прокуратури, ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 березня 2023 року та додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 серпня 2023 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта