Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 646/277/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2023 р.Справа № 646/277/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Демченко І.М., вул. Українська, 15, м. Харків, 61010 по справі № 646/277/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Ловушкіної Ганни Ігорівни , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Інспектора роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Ловушкіної Ганни Ігорівни, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України, в якому просив суд: - постанову серії ЕАР № 6397382 від 11.01.2023, складену інспектором роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Ловушкіною Ганною Ігорівною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340грн. - скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування позову зазначив, що 11 січня 2023 року о 23 год 11 хв інспектором роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Ловушкіною Г.І. складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам закону, оскільки під час провадження у справі про адміністративне правопорушення дії інспектора не відповідали вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП, оскільки розгляд справи взагалі не проводився, після пред`явлення водійського посвідчення інспектором було складено постанову в електронному вигляді та запропоновано отримати її копію. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.02.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Управлінням патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що 11.01.2023 о 23:11 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем HUNDAI ELANTRA номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вулиці Рибалка та вулиці Ощепкова в місті Харкові, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 та здійснив рух без зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на відеозаписах з відеореєстратора Хіаоmі, який встановлений у службовому транспортному засобі поліцейських. Зупинка транспортного засобу позивача здійснена на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Оскаржувана постанова винесена відповідно до порядку розгляду справ про адміністративне правопорушенням у сфері забезпечення дорожнього руху, який визначений ст.ст. 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП України. ОСОБА_1 були роз`яснені права визначені статтею 268 КУпАП. Вважає, що неповна фіксація порядку розгляду адміністративної справи не може однозначно свідчити про його порушення. Відповідно до ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6397382 від 11.01.2023, складеної інспектором роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Ловушкіною Г.І., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що 11.01.2023 о 22.44 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Elantra номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вулиці Рибалка та вулиці Ощепкова в місті Харкові, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 та здійснив рух без зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 8.4 б Правил дорожнього руху. Не погодившись з постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6397382 від 11.01.2023 позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем в обґрунтування поданих заперечень надано диск, який містить три відеофайли, записи яких не є суцільними у часі, що є порушенням принципу безперервності відеозйомки вчиненого порушення від його початку до закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення. Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що позивачем було допущено порушення ПДР України, враховуючи, що відповідачем не було дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно із ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Матеріали справи свідчать, що постановою відповідача серії ЕАР №6397382 від 11.01.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення п. 8.4 б) ПДР. Зі змісту постанови вбачається, що 11.01.2023 о 22.44 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Elantra номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вулиці Рибалка та вулиці Ощепкова в місті Харкові не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 та здійснив рух без зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 8.4 б) Правил дорожнього руху - порушення вимог знаків пріоритету. Пунктом 8.4 ПДР визначено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги. Дорожній знак 2.2 - позначає, що "Проїзд без зупинки заборонено". Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою. Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. В свою чергу, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, частиною 1 ст. 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Зі змісту спірної постанови вбачається, що у ній зазначено пристрій за допомогою якого зафіксовано адміністративне правопорушення вчинене позивачем за ч.1 ст.122 КУпАП (відеореєстратор xiaomi, відео бк47119). Згідно п. 4 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу II Інструкції). Відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення надано до матеріалів справи оптичний диск, який містить три відеофайли. Досліджуючи наданий відповідачем диск, колегією суддів встановлено, що на відеофайлах міститься часткове відображення подій, що відбувалися 11.01.2023 за участю автомобіля Hyundai Elantra номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вулиці Рибалка та вулиці Ощепкова в місті Харкові. Записи не є суцільними у часі, що є порушенням принципу безперервності відеозйомки вчиненого порушення від його початку до закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, з наданого відеозапису не можливо ідентифікувати особу водія, факт правопорушення - проїзд без зупинки, оскільки на відеозаписі зафіксовано лише наближення транспортного засобу до дорожнього знаку 2.2, проте він не містить беззаперечних доказів невиконання водієм вимог дорожнього знаку. Щодо дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, судова колегія зазначає наступне. Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, у позовній заяві позивач стверджує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього інспектором не проводився, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, йому не роз`яснювались. В свою чергу, наданий відповідачем відеозапис не відображає процес розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Судова колегія звертає увагу на те, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013). Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та дотримання інспектором процедури розгляду справи, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні. В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Водночас, оскаржувана постанова відповідача не відповідає вказаним критеріям процесуального Закону, а тому, правомірно скасована судом першої інстанції із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова серії ЕАР № 6397382 від 11.01.2023 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.02.2023 року по справі № 646/277/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.02.2023 по справі № 646/277/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва