Постанова 4820 № 686/19504/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/19504/19 Провадження № 22-ц/4820/1126/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Чебан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року (суддя Мазурок О.В.) за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави, в с т а н о в и в : У липні 2019 року акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що АТ «Ідея Банк» утворилось внаслідок зміни найменування та типу публічного акціонерного товариства «Ідея Банк». В свою чергу, ПАТ «Ідея Банк» виникло внаслідок зміни назви публічного акціонерного товариства «Плюс Банк», до того - ВАТ «Плюс Банк». В тому числі, ВАТ «Плюс Банк» було правонаступником ВАТ АКБ «Прикарпаття», яке, в свою чергу, створено шляхом реорганізації ТОВ «Комерційний банк розвитку лісової та деревообробної промисловості Прикарпаття «Прикарпатлісбанк». 19.02.2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.26416, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 109 486,70 грн., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_2 . Строк користування кредитними коштами за кредитним договором - до 19.02.2019 року. Частина грошових коштів була перерахована на купівлю (фінансування купівлі) зазначеного вище транспортного засобу, решта - перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат, пов`язаних із купівлею авто, що підтверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами. Додатком №1 до Кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого ОСОБА_1 мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів. Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п.1 Кредитного договору, було надано ОСОБА_1 в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 18,99%, та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору. Станом на дату подання цієї заяви ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, оскільки останній платіж (зарахування по кредитному договору) здійснено ще 06.11.2015 року. Отже, сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, що заявлена до стягнення у даній справі, станом на 14.06.2019 року становить: прострочений борг 87480,16 грн.; прострочені проценти 79266,01 грн.; строкові проценти 1183,36 грн. Окрім того, у забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір застави вище згадуваного транспортного засобу, який належав ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На підставі договору застави, укладеного з ОСОБА_1 , обтяження на транспортний засіб, що є предметом спору, зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Більше того, за умовами вказаного договору застави, відчуження предмету застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя. AT «Ідея Банк» стало відомо, що всупереч вищезазначеному, та без письмової згоди позивача, заставодавцем було відчужено предмет застави, актуальним власником якого є ОСОБА_2 , із актуальним номерним знаком НОМЕР_3 . Реалізація майна, яка проведена ОСОБА_1 , що є предметом застави, та на сьогоднішній момент належить ОСОБА_2 , без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберегла чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на нього може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». На час реалізації заставленого майна, проведення з ним реєстраційних дій в органах МВС обтяження припинено не було, докази чого позивач додав до позовної заяви. Також, договором застави чітко передбачено право заставодержателя звернути стягнення на транспортний засіб, що є предметом застави, шляхом продажу третій особі від імені заставодавця в порядку положень Закону України «Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень» та інші права. Відтак, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 прав та інтересів позивача протягом тривалого часу, на підставі невиконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором та порушенням умов договору застави, у позивача є стійкі побоювання щодо неповернення грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором. Тому, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, та звернення стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором. У зв`язку з цим позивач, змінивши предмет позову, просив суд: - стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №910.26416 у сумі 167929,53 грн.; - вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_3 , та передати акціонерному товариству «Ідея Банк» на період до його реалізації; - в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь АТ «Ідея Банк» за кредитним договором №910.26416, укладеним між AT «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в сумі 167929,53 грн., звернути стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме автомобіль VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_3 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів, та судовий збір. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея-Банк» заборгованість за кредитним договором №910.26416 у сумі 167929 грн. 53 коп. та 2518 грн. 94 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позов суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання, взяті на себе відповідно до кредитного договору №910.26416 від 19.02.2014 року, то з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість станом на 14.06.2019 року в розмірі 167929 грн. 53 коп., яка складається з: простроченого боргу - 87480,16 грн.; прострочених процентів - 79266,01 грн.; строкових процентів - 1183,36 грн. Вирішуючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості, вилучення у ОСОБА_2 автомобіля VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, реєстраційний номерний знак № НОМЕР_3 , суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, 10.06.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відомості про перебування вказаного транспортного засобу під обтяженням (в заставі чи під арештом) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні, ОСОБА_1 на час укладення договору був власником транспортного засобу, а тому суд вважав, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем транспортного засобу VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, підстави для звернення стягнення на заставлене майно та вилучення такого майна у добросовісного набувача відсутні. В апеляційній скарзі АТ «Ідея Банк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу понесених апелянтом судових витрат. В обґрунтування скарги зазначає, що судом невірно зроблено висновки щодо відмови у позові в частині звернення стягнення на предмет застави. Так, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу, який належав останньому на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, і за умовами якого відчуження предмету застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя. Проте, всупереч вищезазначеному та без письмової згоди позивача заставодавцем було відчужено предмет застави, власником якого став ОСОБА_2 . Зробивши помилковий висновок про те, що при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відомості про перебування вказаного автомобіля під обтяженням (в заставі чи під арештом) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні, і що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного автомобіля, суд першої інстанції, не дослідив всіх доказів у справі та не з`ясував всіх обставин, а саме Витягу з Державного реєстру рухомого майна №43535973 від 21.02.2014, у якому чітко вказано, що спірний транспортний засіб перебуває у заставі рухомого майна від 21.02.2014, реєстраційний номер обтяження 14199284. Тому, як зазначає апелянт, ОСОБА_2 не є і не може бути визнаним добросовісним набувачем транспортного засобу, що є предметом застави, тому щодо нього застава зберегла свою силу і на такий транспортний засіб може бути звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 , адвокат Пелюшок Л.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначав, що з 2004 року ввівши в дію Державний реєстр обтяжень рухомого майна, який розроблений на виконання ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», держава не надала до жовтня 2016 року своєму центральному органу Міністерству внутрішніх справ України доступу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та не уповноважила такий орган на перевірку в даному реєстрі наявності записів та заборон щодо рухомого майна, відносно якого здійснюється перереєстрація при зміні власника. Витребування транспортного засобу у ОСОБА_2 , яке він офіційно законно придбав, перереєстрував та відкрито користується з червня 2014 року, буде втручанням у право на мирне користування майном, що гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи до Хмельницького апеляційного суду не надходило. В судове засідання представник апелянта не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник ОСОБА_2 адвокат Пелюшок Л.О. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки та копії апеляційної скарги разом з додатками. Надійшла заява від адвоката Пелюшка Л.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням його на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій інфекційній лікарні. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. 11 липня 2023 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Пелюшок Л.О. П.Я., одержав судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить розписка, тобто він повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді. Відповідач ОСОБА_2 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1 , тому в цій частині оскаржуване рішення апеляційний судом не переглядається. Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що 19.02.2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №910.26416, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 109486,70 грн., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний НОМЕР_2 . Строк користування кредитними коштами за Кредитним договором - до 19.02.2019 року (т. 1 а. с. 13-17). Додатком №1 до кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого позичальник мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів (т. 1 а. с. 18-19). Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п.1 параграфу 3 кредитного договору («розрахунки між сторонами»), було надано ОСОБА_1 в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 18,99% та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором повністю не виконав, його заборгованість становить 167929,53 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_4 та розрахунком заборгованості станом на 14.09.2019 року. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 20 лютого 2014 року укладений договір застави №910.26416 транспортного засобу- автомобіля VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 30-31). Як вбачається з Витягу з Державного реєстру рухомого майна №43535973 від 21.02.2014, спірний транспортний засіб перебуває у заставі рухомого майна від 21.02.2014, реєстраційний номер обтяження 14199284 (т. 1 а. с. 33-34). Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Застава є способом забезпечення зобов`язань, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу» ). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України). Пунктами 1, 2 параграфа 5 договору застави передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором або договором застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя, в тому числі за рішенням суду. Згідно з пунктом 2 параграфа 2 договору наступні застави, відчуження, заміна, обтяження предмету застави будь-якими зобов`язаннями здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя. Суд встановив, що 10.06.2014 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 всупереч умовам укладеного з банком договором застави здійснив відчуження ОСОБА_2 автомобіля, що є предметом застави, без дозволу та відома банку. Відповідно до частини першої статті 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» боржник повинен своєчасно повідомляти обтяжувача про загрозу втрати, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета обтяження. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву «право слідування». За положеннями пункту 3 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду мають зазначатись, зокрема, заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні суду, є одним із заходів примусового виконання цього рішення. Установивши, що ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 167920,53 грн., без погодження та дозволу заставодержателя продав транспортний засіб, який є предметом застави, обтяження за яким зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд першої дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави, у рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 та вилучення спірного автомобіля у ОСОБА_2 , який є предметом застави, а саме автомобіль VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_3 та передання його АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації. Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 як добросовісний набувач набув право на автомобіль без обтяжень, отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а тому стаття 27 Закону України «Про заставу» не підлягає застосуванню у цій справі, є помилковими. Так, за результатом аналізу частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» можна зробити висновок, що в разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відповідач може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не було відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Судом першої інстанції залишена поза увагою та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відомості про перебування спірного автомобіля під обтяженням в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. На момент придбання (10.06.2014) ОСОБА_2 заставного транспортного засобу у працівників сервісних центрів не було обов`язку щодо перевірки відомостей про обмеження відчуження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, такий обов`язок з`явився лише 20.10.2016 після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 за №1388, яка набрала чинності відповідно 20.10.2016. А ОСОБА_2 , проявивши обачність при купівлі спірного автомобіля, не позбавлений був можливості поцікавитись та перевірити наявність обмежень щодо даного автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що не є втручанням у право на мирне користування майном, що гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в оскаржуємій частині рішення невірно визначив характер правовідносин між сторонами, неправильно застосував закон, що їх регулює, та надав неналежну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, що є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет застави та вилучення в ОСОБА_2 транспортного засобу, який є предметом застави. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та задоволення позову щодо вилучення транспортного засобу та звернення стягнення на предмет застави, судовий збір, сплачений банком при поданні позову у розмірі 2518,94 грн., а також при поданні апеляційної скарги у розмірі 3810,98 грн., а всього 6329,92 грн., слід стягнути з відповідачів по 3164,96 грн. з кожного. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави та вилучення предмету застави, ухвалити в цій частині нове рішення. В рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 910.26416 від 19.02.2014 звернути стягнення на предмет застави на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, 11), а саме транспортний засіб VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів. Вилучити у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль VOLKSWAGEN Caddy, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_3 , та передати акціонерному товариству «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, 11) на період до його реалізації. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, 11) по 3164,96 грн. судового збору з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 серпня 2023 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк