Постанова 4807 № 336/7438/22

Дата документу 11.08.2023 Справа № 336/7438/22 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/7438/22Головуючий у 1-й інстанції Дмитрюк О.В. Пр. № 22-ц/807/1409/23Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2023 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області) до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми пенсії ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року позивач ГУ ПФУ звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму пенсії, виплаченої надміру, за період з 01.12.2018 року по 31.07.2020 року в сумі 32064,49 грн. та судовий збір у розмірі 1984,80 грн. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області з 20.05.2009 року та отримувала пенсію за вислугу років працівників освіти, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У своїй заяві про призначення пенсії від 20.05.2009 року ОСОБА_1 зобов`язалась повідомляти органи Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи. Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, що призначає пенсії про обставини, що спричинили зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодовувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Згідно із п. 2.4, 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 п. 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії. Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи. У разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання). В червні 2020 року спеціалістами управління було встановлено факт працевлаштування ОСОБА_1 з 24.12.2018 р. за спеціальністю за даними списків СПОВ. На підставі вище зазначеного, пенсійну справу ОСОБА_1 було приведено у відповідність згідно норм чинного законодавства, а саме: виплату пенсії було припинено з 24.12.2018 року, у зв`язку з чим утворилась переплата в сумі 32064,49 грн. Тобто пенсіонерка не мала права на одночасне отримання пенсії по вислузі років та заробітної плати за місцем працевлаштування. При зверненні до управління 05.06.2020 року, ОСОБА_1 ознайомили з виявленою переплатою пенсії, яку відшкодовувати остання відмовилась. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дмитрюк О.В. (а.с. 32). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 41) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2023 року (а.с. 113-116) у задоволенні позову ГУ ПФУ у Запорізькій області у цій справі відмовлено. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2023 року (а.с. 1124-127) заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тивоненка Д.Р. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ГУ ПФУ в Запорізькій області у своїй апеляційній скарзі (а.с. 131-135) з урахуванням уточнень (а.с. 144-149) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проводити розгляд апеляційної скарги з викликом сторін. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 138). Ухвалою апеляційного суду (а.с. 153) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі відкрито 14 червня 2023 року, ухвалою апеляційного суду від 15 червня 2023 року дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 154). Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача (а.с.162-173), в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, крім того, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції. 6000,00 грн. У період з 19.06.2023 року по 19.07.2023 року включно суддя-доповідач перебувала у відпустці (а.с.160). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 367 ч. 4 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постановуза правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України та виходив із такого. Встановлено, що з 20.05.2009 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, в порядку ст. 52 та п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на момент призначення пенсії). При подачі документів для призначення пенсії відповідач була ознайомлена з пам`яткою пенсіонера, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чинної на момент призначення пенсії (а.с. 25). Відповідно до п. 1 пам`ятки пенсіонери зобов`язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім`ї. Згідно із п. 3 пам`ятки пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на пенсію. У разі влаштування на роботу за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, виплата пенсії припиняється на весь період роботи на цій посаді, у тому числі у випадках, коли робота на цих посадах має місце після досягнення пенсійного віку. У період з 01.05.2009 р. по 01.03.2012 р. та у період з 20.05.2013 р. по 30.09.2017 р. ОСОБА_1 працювала на посаді сестри медичної, про що повідомляла органи Пенсійного фонду та зверталась з відповідними заявами про зупинення пенсії у зв`язку з працевлаштуванням за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років та поновлення пенсії у зв`язку зі звільненням з такої посади, що підтверджується копіями заяв від 05.03.2012 р., від 04.10.2017 р. (а.с. 77 - 78). Відповідно до запису в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 24.12.2018 р. прийнята на посаду статистика медичного (а.с. 22). Як зазначає позивач, в червні 2020 року спеціалістами управління було встановлено факт працевлаштування ОСОБА_1 з 24.12.2018 за спеціальністю за даними списків СПОВ, виплату пенсії було припинено з 24.12.2018 р. та визначено суму переплати в розмірі 32064,49 грн., оскільки відповідач не мала права на одночасне отримання пенсії по вислузі років та заробітної плати за місцем працевлаштування. Відповідач вказує, що на її звернення у грудні 2018 р. до відділення пенсійного фонду з бажанням подати заяву, співробітники позивача їй роз`яснили, що посади молодших спеціалістів з медичною освітою, до яких входить посада статистика медичного, не входять до «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затвердженого Постановою КМУ від 04.11.1993 р. № 909, а тому вона має право отримувати пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров`я, та працювати на посаді статистика медичного. Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чинної на момент призначення пенсії, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 р. №

909. Згідно з переліком право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад). Відповідно до п.4.13 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.2007 р. № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою», період роботи на посадах статистиків медичних зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальністю «медична статистика». Таким чином, посада статистика медичного відноситься до посад молодших спеціалістів з медичною освітою. Відповідач зазначає, що погодилась з доводами співробітників пенсійного відділу, що узгоджувались з нормами діючого законодавства. Позивач звернувся до суду із позовними вимогами щодо повернення безпідставно призначеної пенсії, посилаючись при цьому на положення ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами глави 83 ЦК України, яка визначає загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Враховуючи твердження відповідача та надані докази в обґрунтування її позиції, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано до суду достатніх доказів на підтвердження наявності в діях відповідача недобросовісності та окремо судом наявність такої не встановлено. Доводи відповідача про працевлаштування на посаду, яка надає їй можливість отримувати пенсію за вислугою років та працювати на посаді статистика медичного, не спростовані. Оскільки позов залишено без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі судові витрати покладаються на позивача та не підлягають розподілу між сторонами. Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає, ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для цієї справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, пояснила, що принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") зобов`язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи (ст. 263 ч. 4 ЦПК України). В силу вимог ст. 264 ч. 1 ЦПК України під час ухвалення рішення суд має вирішувати питання: - які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (п.3), - яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносини (п.4). Апеляційним судом встановлено, що підстави, передбачені ст. 1215 ЦК України, для відмови судом у стягненні за рішенням суду вищезазначених коштів з відповідача на користь позивача у цій справі відсутні. Оскільки, апеляційним судом встановлено, що має місце недобросовісність відповідача, як набувача, яка потягла виплату надмірної пенсії відповідачеві позивачем, а саме: вона не виконала свій обов`язок, якій їй було роз`яснено свого часу позивачем у пам`ятці під підпис (а.с. 25), а саме: вона не повідомила позивача про прийняття її роботи під час отримання пенсії, не здійснивши це на свій власний розсуд лише з суб`єктивних (залежних лише від неї причин), за відсутності об`єктивних причин неможливості виконання останнього. Так як апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області з 20.05.2009 року та отримувала пенсію за вислугу років працівників освіти, призначену згідно із Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до заяви про призначення/перерахунок пенсії відповідача ОСОБА_2 вбачається, що остання повідомлена про те, що при прийнятті на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім`ї, зміни місця проживання, виїзду за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, відповідач зобов`язується своєчасно повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію. ОСОБА_2 з останнім ознайомлена, про що свідчить підпис на вищевказаній заяві від 20.05.2009 року (а.с. 23). Аналогічна інформація міститься і в пам`ятці пенсіонеру від 20.09.2009 року, яка отримана відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 25). Вищевикладене узгоджується із п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в силу вимог якого пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, що призначає пенсії про обставини, що спричинили зміну розміру її пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку та одержання у зв`язку з останнім зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії заподіяну шкоду. Відповідно до п. 2.4. Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами) пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи. Згідно із п. 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами) передбачено, що у разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів з дня працевлаштування надаються органу, що призначає пенсію, документи, які підтверджують, що особа працює. В червні 2020 року спеціалістами ГУ ПФУ в Запорізькій області було встановлено факт працевлаштування ОСОБА_1 з 24.12.2018 року за спеціальністю за даними СПОВ. На підставі останнього, пенсійну справу відповідача було приведено у відповідності до норм чинного законодавства, виплату пенсії припинено з 24.12.2018 року, відповідно до чого утворилась заборгованість у розмірі 32064,49 грн. 05 червня 2020 року відповідача ОСОБА_1 ознайомлено з виявленою ГУ ПФУ в Запорізькій області переплатою пенсії, про що свідчить розписка-повідомлення від 05.06.2020 року (а.с. 8). Відповідачем зайво виплачені кошти на рахунок позивача не надходили. Згідно із ст. 1212 ч. 1, 2 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ст. 50 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. В силу вимог п. 2 Порядку повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15.05.2003 року за № 374/7695 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 № 25-3) визначено, що переплата пенсії сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством. Згідно із п. 4 вищезазначеного Порядку у разі припинення виплати пенсії відповідно до ст. 49 ч. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку. З огляду на вищевикладене, суму надміру виплачених коштів відповідачу ОСОБА_1 можливо стягнути лише на підставі відповідного рішення суду. У відповідності до вищевикладеного, відповідачем ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у вигляді надмірно сплаченої суми пенсії, оскільки остання зобов`язувалась повідомити органи Пенсійного фонду України про зміну істотних обставин, що впливають на виплату/припинення пенсії, а саме прийняття на роботу, про взяття на себе обов`язку останнього зазначено в заяві відповідача про призначення/перерахунок пенсії від 20.05.2009 року (а.с. 23). Доказів працевлаштування в силу вищезазначеного обов`язку, про що свідчить запис в трудовій книжці № НОМЕР_2 від 24.12.2018 року (а.с. 73), відповідачем в 10-денний термін, що узгоджується з нормами законодавства України, позивачу ГУ ПФУ в Запорізькій області не надано, а тому в силу вимог ст. 1215 ЦК України, яка констатує, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, має місце недобросовісність відповідача ОСОБА_1 з огляду на вищевикладене. Таким чином, наявні ознаки безпідставного набуття відповідачем майназа рахунок позивача. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 та її представник не надали суду належних, допустимих доказів у спростування позову позивача у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані. Виключною компетенцією позивача є припиняти (не припиняти) виплату вищезазначеної пенсії на підставі наданих (не наданих) відповідачем інформації та документів про її вступ на роботу під час отримання пенсії. У свою чергу виключним правом відповідача є право оскаржувати (не оскаржувати) вказане рішення позивача в порядку адміністративного судочинства. Перевірка правомірності (неправомірності) рішення позивача по виплаті (невиплаті) пенсії відповідачу є поза межами компетенції суду у цій справі в порядку цивільного судочинства. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2023 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ГУ ПФУ в Запорізькій області слід задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Запорізькій області заборгованість з надмірно виплаченої суми пенсії у сумі 32064,49 грн. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги та позову позивача при вищевикладених обставинах у цій справі у повному обсязі, - відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, взагалі та у тому числі у вигляді будь-якого розміру витрат на професійну правничу допомогу, - і навпаки, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 5458,20 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі та 496,20 (а.с. 29) + 1984,80 грн. (а.с. 30) + належний розмір судового збору за апеляційну скаргу з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею останньої через «Електронний суд» - 2977,20 грн. (Розрахунок: 2481,00 грн. *150%/100%= 3721,50 грн. *коефіцієнт 0,8 = 2977,20 грн., проте платіжне доручення на суму сплати позивачем судового збору за апеляційну скаргу 3220,80 грн. а.с. 143). І хоча, при цьому, апеляційним судом встановлено, що позивач у цій справі не подавав окремої апеляційної скарги на вищезазначене додаткове рішення та не заявляв окремих вимог про скасування додаткового рішення в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції у цій справі. Проте, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України). Оскільки, апеляційним судом встановлено, що додатковим рішенням суд першої інстанції вирішив виключно питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, та які підлягали стягненню, на його думку, з позивача у зв`язку із відомою позивачеві у задоволенні його позову у цій справі. Проте, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної…інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, …ухвалює нове судове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367, 369, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2023 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) заборгованість з надмірно виплаченої суми пенсії у сумі 32064,49 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 5458,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 11.08.2023 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.