Постанова Сумський апеляційний суд № 592/987/23

Справа №592/987/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Алфьоров А. М. Номер провадження 33/816/427/23 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 18 липня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/987/23 за апеляційною скаргою захисника МАХОВИКА Р. В. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.04.2023, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: захисника адвоката Маховика Р. В., установив: У поданій апеляційній скарзі захисник МАХОВИК Р. В. просить скасувати постанову суду в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки порушена процедура долучення доказів до справи, докази є недопустимими, відсутній відеозапис проходження огляду в закладі охорони здоров`я і відповідного направлення на огляду, на час складання протоколу були відсутні результати лабораторних досліджень. Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.04.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладене стягнення за ст. 124 КУпАП і ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком на один рік. Стягнуто на користь держави 536,80 грн судового збору. Згідно постанови, 20.01.2023 о 18 год. 20 хв. в м. Суми по вул. Білопільський Шлях, буд. 24, ОСОБА_2 керував т/з MAZDA CX9, р. н. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу та скоїв зіткнення з т/з DACIA Dokker, р. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, чим порушив п. 2.3б, 13.1 ПДР, внаслідок ДТП т/з отримали механічні пошкодження. 20.01.2023 о 18 год. 20 хв. в м. Суми по вул. Білопільський Шлях, 24, ОСОБА_2 керував т/з MAZDA CX9, р. н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком КНП СОР «ОКМЦСНЗ» № 111 від 20.01.2023, результат огляду на місці зупинки т/з 1,26 %0, чим порушив п. 2.9а ПДР. Вислухавши доводи захисника Маховика Р. В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Висновки судді суду першої інстанції про вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, в апеляційній скарзі не оскаржуються. Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Маховика Р. В. про недопустимість певних доказів у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, то вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Так, відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП). При цьому правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність (ст. 9 КУпАП), а на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність для особи, яка керує т/з, настає, крім іншого, за керування т/з особами в стані алкогольного сп`яніння, що кореспондується з вимогами п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сама ж процедура проведення огляду закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Відповідно п. 3, 4 розділу III «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. При цьому за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду (п. 15, 16 вказаної Інструкції). Тобто, відповідно до вимог Інструкції, обов`язковою умовою для видачі висновку щодо результатів медичного огляду є відповідний акт медичного огляду. Між тим, як встановлено під час апеляційного розгляду, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП був складений 20.01.2023 на підставі медичного огляду в закладі охорони здоров`я, внаслідок його незгоди з результатами відповідного медичного огляду на місці зупинки т/з, тоді як висновок щодо результатів медичного огляду, яким підтверджений факт перебування останнього в стані сп`яніння складений 30.01.2023, а 10.02.2023 направлений до суду першої інстанції для долучення до справи супровідним листом УПП в Сумській області № 10149/41/38/07-2023 від 07.02.2023. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 251 КУпАП) може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений у порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому в справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати ст. 254, 255 КУпАП), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Оскільки на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП була відсутня правова підстава для його складення, тобто не був установлений в передбаченому законом порядку факт знаходження водія в стані сп`яніння, внаслідок чого були істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 , то цей доказ необхідно вважати недопустимим доказом, що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази. Вказані вище обставини були проігноровані суддею суду першої інстанції, хоча обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов`язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП). При цьому суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019№ 1-р/2019). Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі. Що стосується інших доводів апеляційної скарги захисника, то вони є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. На підставі викладеного, оскаржувана постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП через неправильне застосування норми матеріального права та порушення норми процесуального права, а провадження у цій частині підлягає закриттю. В іншій частині постанова судді суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу захисника МАХОВИКА Р. В. задовольнити частково. Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.04.2023 відносно ОСОБА_4 скасувати в частині визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність складу правопорушення. ОСОБА_5 вважати притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП до стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В іншій частині постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.04.2023 залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов