Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1085/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1085/23 Головуючий у І інстанції - Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Кузьменка В.В., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 19 січня 2023 року № 00007320404. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що зі змісту акта перевірки неможливо достовірно зрозуміти, що стало підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні. Також Позивачем вказано, що фінансово-господарські документи по операціях з контрагентами не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 19.01.2023 № 00007320404. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» судові витрати в сумі 9684 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Також Відповідачем вказано, що за результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за серпень 2022 року та використання їх в господарській діяльності підприємства. З урахуванням викладеного, Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Наталіт». Крім того, наголошено, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (7000 грн) у даній справі не є розумним з огляду на те, що дана справа є нескладною, а також на явно завищену кількість часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у даній справі. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» є юридичною особою, яка здійснює діяльність за такими видами КВЕД: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. ГУ ДПС в Чернігівській області відповідно до пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку, встановленому статтею 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.11.2022 № 9245410375), за результатами якої складено акт від 19.12.2022 № 7276/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 (а.с. 16-22). Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2022 року, а саме: в порушення вимог пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, Товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 99685,00 грн по декларації за жовтень 2022 року від 17.11.2022 № 9245410375. На підставі акта камеральної перевірки від 19.12.2022 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2023 № 00007320404, яким відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99685,00 грн. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Крім того, Позивачем заначено, що витрати на правову допомогу в сумі 7 000 грн є реальними, оскільки сплачені Позивачем, а факт їх надання підтверджуються матеріалами справи враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах Позивача. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин Позивача з ПВТП «Джі-Ен-Ел», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач», ТОВ «Центр ветеринарної медицини», ПП «Преміум Будматеріали» в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН, платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування. Зважаючи на наведене, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом помилково встановлено завищення Позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99685,00 грн та відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування. Також суд першої інстанції наголосив, що предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Проте, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у Відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати господарсько-правові взаємовідносини платника з його контрагентами, первинні господарські документи бухгалтерського обліку, тощо, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що зроблені Відповідачем в межах камеральної перевірки висновки є безпідставними, протиправними та незаконними, суперечить законодавству з питань оподаткування, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення. Щодо вимоги Позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд першої інстанції вважав, що визначена адвокатом сума понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 620/1085/23 є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс). Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. За правилами пунктів 200.7, 200.8, 200.9, 200.10 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пункту 200.14 статті 20 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: - у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; - у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ «Наталіт» до ГУ ДПС у Чернігівській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2022 року, згідно якої від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 99685,00 грн, сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 99685,00 грн (а.с. 7-8). Підставою виникнення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у жовтні 2022 року є включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання на митній території України комбікорму-мучки горохової кормової в мішках по 35 кг, послуг з митного оформлення в режимі ЕК на 1 код товару, визначення сирого протеїну (азоту), пробопідготовки, відшкодування витрат по суборенді приміщення, автотранспортних послуг, рукавичок трикотажних ХБ, помаранч. Колір, чорн. ПВХ на 1-й стор., оверлок на манжеті червоного та вивезення за межі митної території України (Естонія, Латвія) продукції власного виробництва (макухи соєвої для промислової переробки) за нульовою ставкою ПДВ згідно з п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України. Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних ГУ ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2022 року. Проте, із змісту акта камеральної перевірки неможливо встановити які саме факти та/або обставини діяльності Позивача стали підставою для таких висновків, та якими доказами вони підтверджуються. В акті перевірки, зазначено, що при проведенні камеральної перевірки неможливо дослідити правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов`язань та податкового кредиту, у зв`язку з чим неможливо підтвердити правомірність визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту. Проте, такі висновки посадових осіб ГУ ДПС в Чернігівській області, є помилковими, оскільки фінансово-господарські документи, які не були і не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки - оформлені в повній відповідності з вимогами діючого законодавства, повністю відповідають формі, яка дає можливість встановити об`єми поставлених товарів та наданих послуг. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зроблені Відповідачем в межах камеральної перевірки висновки є безпідставними, протиправними та незаконними, суперечить законодавству з питань оподаткування, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується і колегія суддів. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, колегією суддів встановлено наступне. Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. До суду, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 25 листопада 2022 року на 1 арк.; додаткову угоду від 25 січня 2023 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1042621 від 30 січня 2023 року на 1 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000095 від 13 січня 2017 року на 1 арк.; рахунок від 15.02.2023 на суму 7000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 17 лютого 2023 року; платіжну інструкцію від 16.02.2023 № 181 на суму 7000,00 грн. Відповідно до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 25 листопада 2022 року, укладеного між Позивачем (Замовником), та Адвокатським бюро «Коверзнев і Партнери» (Виконавцем), Виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених цим Договором за плату надавати правову (професійну правничу) допомогу (надалі - Правова допомога), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надану Правову допомогу. Надання Правової допомоги передбачає здійснення Виконавцем адвокатської діяльності, види якої передбачені ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також здійснення інших юридичних дій в інтересах Замовника, що випливають з цього Договору. На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду платіжну інструкцію від 16 лютого 2023 року № 181 про оплату 7 000,00 грн за надання правової допомоги у справі № 620*/1085/23, зг. рах. б/н від 15.02.2023. Без ПДВ. За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068). Суд першої інстанції задовольняючи заяву Позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача витрати зі сплати правничої допомоги виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість. Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі зазначено, що заявлена Позивачем сума стягнення судових витрат на правничу правову допомогу не відповідає дійсним обставинам справи, критеріям її незначної складності (малозначна справа), а також реальності адвокатських послуг, у зв`язку з чим заявлений розмір є необґрунтованим та повинен бути зменшений судом. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Також, представником Позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачем надано: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 25 листопада 2022 року на 1 арк.; додаткову угоду від 25 січня 2023 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1042621 від 07 квітня 2023 року на 1 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000095 від 13 січня 2017 року на 1 арк. Крім того, представником Позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів, до якого додано акт приймання-передачі наданих послуг від 04 серпня 2023 року, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 352 від 04 серпня 2023 року на суму 2561,00 грн. Колегія суддів звертає увагу, що представником Позивача було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу та клопотання про долучення додаткових доказів. Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання в частині присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції скасувати, постановити в цій частині нове судове рішення, яким заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 139, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року - скасувати в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20-Б, код ЄДРПОУ 39436026) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 (дві тисячі) грн. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20-Б, код ЄДРПОУ 39436026) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 000,00 (одна тисяча) гривень. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: В.В. Кузьменко О.М. Оксененко