Постанова 4855 № 620/2518/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2518/24 Головуючий у І інстанції - Клопот С.Л. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.11.2023 № 9902496/24554789 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.09.2023 № 24 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 13.09.2023 № 24 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного подання на реєстрацію. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про протиправність оскаржуваного рішення з підстав, що при його прийнятті не враховано пакет документів та пояснення, що надані Позивачем. Крім того, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав та мотивів відмови в реєстрації податкової накладної від 13.09.2023 №

24. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.11.2023 № 9902496/24554789 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.09.2023 № 24 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 13.09.2023 № 24 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного подання на реєстрацію. Від Позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою стягнути витрати на правничу допомогу надану у суді першої інстанції у сумі 20 000,00 грн. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті стороною у зв`язку з розглядом справи виходив з того, що Позивачем до суду не було надано доказів підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат. Проте, на переконання Позивача відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відзиву Відповідачів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Згідно з ч. 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 3 статті 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ч. 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Згідно з п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення виходив з огляду на відсутність підтвердження здійснення понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі. Проте, відповідно до п. 1 частини 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає, що питання застосування п. 1 частини 3 ст. 134 КАС України неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді. Так, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а, сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Також, Верховний Суд у справі № 520/12065/19 від 16 березня 2021 року вказав, що відповідно до статті 134 КАС України судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, на що також звертав увагу Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20. Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрати за відсутності їх оплати застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) Суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду. Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем до суду першої інстанції для підтвердження витрат на правничу допомогу було подано: договір про надання правничої допомоги від 01 грудня 2023 року на 1 арк.; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29 березня 2024 року № 8 на 1 арк.; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 08 травня 2024 року № 12 на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1074845 від 17 лютого 2024 року на 1 арк. Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01 грудня 2023 року, укладеного між Адвокатом Лапошою Дмитром Юрійовичем (Адвокат) та Позивачем (Клієнт), Адвокат надає правничу допомогу Клієнтові під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та з приводу представництва та захисту його інтересів у судах усіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, конституційного судочинства та бути захисником (представником) у справах про адміністративні правопорушення, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Для виконання цього договору Клієнт надає Адвокату всі необхідні повноваження, які не обмежуються цим Договором. Обсяг і вартість (гонорар) надання правничої допомоги за цим Договором визначається відповідно до Акта наданих послуг, який є невід`ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання Сторонами своїх зобов`язань. Згідно Акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 29 березня 2024 року № 8, послуги передбачені договором від 01.12.2023 Адвокатом були надані, а Клієнтом прийняті. Зміст наданої правничої допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті за результатами наданих послуг включає: - ознайомлення з документами, збирання доказів та підготовку правової позиції - 2000,00 грн; - представництво у Чернігівському окружному адміністративному суді у справі № 620/2518/24 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії - 10 000,00 грн. Враховуючи вищевказане та беручи до уваги обсяг наданих послуг, узгоджена Сторонами винагорода (гонорар) Адвоката склала 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп. У разі прийняття рішення на користь Клієнта додатково оплачується гонорар успіху - 3 000,00 грн. Підписанням даного Акта Сторони засвідчили, що послуги надані Адвокатом Клієнтові належним чином, відповідно до умов договору від 01.12.2023, а також вимог, що звичайно ставляться до таких або подібних послуг. Також, Позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 08 травня 2024 року № 12, відповідно до якого зміст наданої правничої допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті за результатами наданих послуг включає участь у судовому засіданні у Чернігівському окружному адміністративному суді у справі № 620/2518/24 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії - 5 000,00 грн. Таким чином загальна вартість юридичних послуг складає 20 000 (двадцять тисяч) грн. За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість. Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем відзиві на позов та у запереченні на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції сумі 3 000,00 грн. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 щодо додаткової оплати (по-іншому «гонорар успіху адвоката») при позитивному для клієнта рішенні, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Таким чином, враховуючи правові висновки Верховного Суду, підстави для задоволення вимоги щодо стягнення гонорару успіху адвоката у розмірі 3 000,00 грн відсутні. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нове судове рішення, яким заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» - задовольнити частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» (14007, м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, 7, код ЄДРПОУ 24554789) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 (три тисячі) грн. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінк» про ухвалення додаткового рішення - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко Л.О. Костюк Повний текст складено 08.08.2024 року.