Постанова Одеський апеляційний суд № 521/2142/23

Номер провадження: 33/813/970/23 Номер справи місцевого суду: 521/2142/23 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.08.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючий суддя - Карташов О.Ю. за участю: секретаря судового засідання Долгової В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волкова Людмила Григорівна, на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волкова Л.Г., подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Апелянт вказує, що поліцейським було допущено порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння та ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження такого огляду. Також зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд у закладі охорони здоров`я. Вказує, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та у нього не було вилучено посвідчення водія. Просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що справу було розглянуто без участі ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови було отримано його захисником лише 26 квітня 2023 року. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Волкова Л.Г. не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Оскільки справу про адміністративне правопорушення було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , а також враховуючи, що копію постанови суду було отримано адвокатом Волковою Л.Г. 26 квітня 2023 року, що підтверджується матеріалами справи, беручі до уваги, що первісну апеляційну скаргу подано 02 травня 2023 року, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до постанови суду 22 грудня 2022 року о 08 годині 55 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai Accent», номерний знак « НОМЕР_1 », за адресою Херсонська область, Суворовський район, с. Степанівка, вул. Журби 31, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху. Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини правопорушення та вина порушника підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно із ст. 251 КУпАП, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапортом та доданими до справи матеріалами відеофіксації. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Щодо відповідності процедури огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 вимогам законодавства, апеляційний суд зазначає наступне. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103. Відповідно до п. 2, п. 3 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 6, 7 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Відповідно до п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Апеляційним судом досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського №474018 з якого вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів або у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 відмовився , заявивши: Відмовляюсь від продуття та від лікарні (08:52:57). Отже доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення огляду, а також відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння використанням спеціальних технічних засобів спростовуються дослідженим судом відеозаписом. Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом після складання протоколу та не було вилучено посвідчення водія, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд оцінює критично, адже вказані обставини не впливають на обсяг вини та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними у суду апеляційної інстанції відсутні. При перевірці висновків в постанові суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на спробу уникнення адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волкова Л.Г. підлягає залишенню без задоволення, а постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року залишенню без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волкова Людмила Григорівна, залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов