Постанова Одеський апеляційний суд № 523/703/23

Номер провадження: 33/813/1378/23 Номер справи місцевого суду: 523/703/23 Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.08.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Вінжановської К.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 130 КУпАП у відкритому судовому засіданні на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 10.05.2023 року,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №361394 від 06.12.2022 року, ОСОБА_1 06 грудня 2022 року близько 21 год 40 хв., керував транспортним засобом «ВАЗ 21063» номерний знак НОМЕР_1 по вул.Краснослобідська біля буд.11 у м.Одеса, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зі згоди водія за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, прилад ARLM-0437, принтер ARMC-0555, тестер-1080 результат позитивний 0,26‰, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р., № 1306, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Короткий зміст постанови суду першої інстанції Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягунто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. Мотивуючи таку постанову суд першої інстанції виходив з того, що обставини встановлені судом підтверджуються матеріалами справи, а саме: інформацією з порталу Національної поліції про відсутність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП (а.с.1), протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.2), роздруківкою тестування за допомогою приладу Drager Alcotest (а.с.3), актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5) та відеозаписом (а.с.6). З урахуванням характеру правопорушення, особи правопорушника, враховуючи обставини вчиненого адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги чітко встановлене санкцією даної статті адміністративне стягнення, яке може бути застосоване, з метою виправлення правопорушника та попередження скоєння ним нових правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, власності, збереження життя та здоров`я учасників дорожнього руху, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав та свобод інших громадян, суд вважає необхідним застосувати до правопорушника стягнення передбачене санкцією статті у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись із зазначеною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності подала апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови. В обґрунтування клопотання зазначав, що ОСОБА_1 не отримував копію оскаржуваної постанови. Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що поліцейськими під час оформлення матеріалів про вказане адміністративне правопорушення не реалізовано право ОСОБА_1 на отримання правової допомоги. Також скаржник зазначає, що з відеозаписів вбачається, безперервна відеофіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення не проводилася. Огляд в присутності двох свідків не проводився. 3 огляду на викладене, наявні в матеріалах справи відеодокази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан сп?яніння було проведено за допомогою газоналізатора «Drager Alcotest 7510». Згідно ч. 3 чинного наказу МВС України від 01 березня 2010 р. № 33, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2010 р. за № 262/17557, до переліку спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння серед інших відноситься газоаналізатор "Alcotest 7510". Використання медичних виробів Alcotest 7510 виробництва Drager Safety AG & Co.KGaA, Germany, які були завезені в Україну, придбані споживачем та введені у експлуатацію протягом часу дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умови дотримання умов експлуатації, технічного обслуговування, калібрування та повірки. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 р. № 1747 та становить 1 рік. Відповідно до свідоцтва про повірку «Drager Alcotest 7510», встановлено, що остання його повірка була проведена 05.07.2019 року та свідоцтва про повірку чинне до 05.07.2020р. Отже, проводити огляд на стан алкогольного сп?яніння ОСОБА_1 було здійснено 06.12.2022 р., тобто за межах міжповірочного строку було протиправно. До того ж посилаючись на практику ЄСПЛ, ВС, положень Конституції вважали протокол про вчинене адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини. Крім того, на теперішній час є відповідна судова практика у тому числі Одеського апеляційного суду. Так, відповідно з постановою Одеського апеляційного суду від 02.02.2023р. по справі № 522/7966/22, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2022р. Скасована. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Одної з підстав закриття провадження за висновком суду є те, що на момент проведення дослідження співробітниками поліції за допомогою прибору "Alcotest 7510" не було прийнято до уваги що строк можливого його використання сплив. Явка в судове засідання Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання. 04 серпня 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 -адвоката Деменчук Дмитра Анатолійовича, щодо відкладення розгляду справи до закінчення його відпустки , при чому приклав довідку про закінчення в аспірантурі 01.10.2023 року, вбчаючі, що представник повідомлений належним чином про часу, дату і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції враховуючи стислі строки розгляду справ про адміністративні правопрушення закінчуються 08.08.2023 року , крім того в матеріалах справи відсутні документи уповноважуючи Деменчука Д.А. представляти інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції , а є тільки ордер на представництво в Суворівському суді та управлінні ПП за таких обставин суд вирішив переглядати справу без участі представника ОСОБА_1 в межах строків на апеляційного перегляду справи. Позиція апеляційного суду Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про таке. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП). Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суд повно, всебічно і об`єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №361394 від 06.12.2022 року, ОСОБА_1 06 грудня 2022 року близько 21 год 40 хв., керував транспортним засобом «ВАЗ 21063» номерний знак НОМЕР_1 по вул.Краснослобідська біля буд.11 у м.Одеса, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зі згоди водія за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, прилад ARLM-0437, принтер ARMC-0555, тестер-1080 результат позитивний 0,26‰, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р., № 1306, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, яким судом першої інстанції дана належна та аргументована оцінка, цих правильних висновків не спростовують. Суд апеляційної інстанції виходячи з положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за тестом - Інструкція), визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан такого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом відповідно до ст. 266 КУпАП. У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції, під час якого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або у разі незгоди такої особи пройти вказаний огляд або у разі незгоди особи з результатами огляду огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із пунктом 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі - Правила), встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції . Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Всі вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані, вірно застосовані, а зміст постанови відповідає ст. 283, 284 КУпАП. Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, доведена та підтверджується наступними доказами: -інформацією з порталу Національної поліції про відсутність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП (а.с.1); -протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.2); -роздруківкою тестування за допомогою приладу Drager Alcotest (а.с.3), актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); -направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5); -відеозаписом (а.с.6). Суд апеляційної інстанції вивчивши матеріали справи погоджується з доводами суду першої інстанції, що у поліцейських були всі підстави вважати, що особа може перебувати у стані сп`яніння, оскільки ознаки зазначені у протоколі знайшли своє підтвердження у ході дослідження матеріалів справи. Відсутність свідків на місці складення протоколу, згідно із вимогами КУпАП не є порушенням, адже усі події які мають значення для встановлення винуватості ОСОБА_1 були підтвердженні відеозаписом наявним в матеріалах справи, а тому посилання скаржника про те, що відсутній відеозапис є необґрунтованими, та таким, що спростовується його наявністю. Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що поліцейські належним чином роз`яснили і повідомили зміст та фабулу правопорушення, місце судового розгляду, про що особа і ставить підпис. Те, що особі не роз`яснили вимог ст. 268 КУпАП не може бути підставою для закриття провадження по справі за відсутності складу правопорушення, адже суддя, розглядаючи таку справу, самостійно роз`яснює особі усі передбачені законом та Конституцією права. Суд апеляційної інстанції перевіривши мотиви з яких виходив суд першої інстанції, вважав їх належними, достатніми та доведеними допустимими доказами, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП України, оскільки після проходження тесту Драгер показник ступіню сп`яння перевищував допустиму норму. При цьому судом також враховується, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суд оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як її покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують вину ОСОБА_1 .. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених в них обставин, суд не вбачає. Щодо доводу апеляційної скарги стосовно реалізації права на захист, апеляційний суд зазначає, що якщо особі відповідно якій незрозуміло її прав та обов`язків то така особа може особисто звернутись за правовою допомогою. Щодо доводу апеляційної скарги, стосовно того, що відсутня безперервна відеозйомка оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог Інструкції та КУпАП передбачено безперервну відеозйомку в момент зупинки траспортного засобу, проходження тесту драгер чи медичного огляду, та ознайомлення з правами та обов`язками особи відносно якої складається матеріали про адміністративне правопорушення а не повну зьомку з моменту зупинки до складення протоколу. Щодо доводу про те ,що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проведено за межах міжповірочного строку є необґрунтованим належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає такий довод припущенням з метою ухилення від відповідальності . Щодо доводу стосовно того, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини, спростовується наявними іншими матеріалами справи, тому є необґрунтованим. Щодо сукупності доводів апеляційної скарги по суті, апеляційний суд зазначає, що вони побудовані на припущеннях скаржника та належними доказами необґрунтовуються. Інші доводи апеляційної скарги фактично зведенні до цитування правових позиції ВС, ЄСПЛ, положень Конвенції з прав людини, Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України, але ж скаржником такі положення трактуються виходячи з його суб`єктивного ставлення до вирішення питання, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та визнаються апеляційним судом такими, що направленні невизнання своєї вини ОСОБА_1 і не погодженні з матеріалами справи, які обгрунтовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП. За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками керування т.з. в стані алкогольного сп`яніння. Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (зокрема на право надати пояснення), порушували свої службові обов`язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 або Конституцію чи закони України, ОСОБА_1 , суду не надано. Стандарт доказування «вірогідність доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають учасники справи. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Доводи викладені в апеляційній скарзі не вказують на порушення судом при розгляді справи вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та на наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 02.06.2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 10.05.2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 10 серпня 2023 року. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький