Постанова 4856 № 240/4911/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4911/23 Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 10 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання виплатити компенсацію, В С Т А Н О В И В : в лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адмінстративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно на день звільнення з військової служби; - зобов`язати відповідача виплатити компенсацію за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби, згідно наказу №21 від 01.02.2022 в сумі 106782,07 грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 позовну заяву повернуто особі, яка його подала. Судове рішення мотивоване тим, що позов подано з порушенням строку звернення до суду, а вказані обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, а тому, позовну заяву слід повернути. Оскільки, як зазначає суд першої інстанції, до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що мав право звернутися до суду із заявленими позовними вимогами без обмеження строку звернення до суду, оскільки відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцевих положень» КЗпП України, на момент звернення позивача до суду, діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) і строки визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені до 30.06.2023. Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження з урахуванням вимог ст. 312 КАС України. З матеріалів справи встановлено, що позивач проходв службу в Збройних силах України та наказом начальника від 10.01.2022 р. №1 - рс звільнений з військової служби у запас відповідно до підпункту "Ж" п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок» (невиконання умов контракту). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2022 року №21 позивач виключений зі списку особового складу частини та всіх видів забезпечення. Матеріалами справи підтверджується, що на час звільнення позивачеві не виплачена компенсація за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 106782, 07 грн, хоча про зобов`язання виплатити вказано в наказі від 01.02.2022 №21 (а.с. 12). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду. 22.03.2022 позивач звернувся до суду з клопотанням, яким обгрунтовує строки звернення до суду, а саме: що спір стосовно невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розумінні ч. 2 ст. 233 КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь яким строком. Однак, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює строків звернення до суду щодо стягнення заробітної плати. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Так, згідно матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII). Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII, постановою від 16.03.2016 №178 Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі також «Порядок №178»). За змістом пункту 3 указаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби. Водночас грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178). Колегія суддів встановила, що з моменту звільнення та виключення зі списку особового складу (01.02.2022 року) у позивача виникло право на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майнов сумі 106782, 07 грн. Правовідносини щодо виплати нарахованих належних позивачу сум при звільненні регулюються положеннями статті 233 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 частина друга вищезазначеної статті встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відтак, доводи суду першої інстанції, що в даному випадку необхідно застосовувати ч.5 ст. 122 КАС України є помилковими, такими, що не відповідають змісту спірних правовідносин. Водночас Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (набрав чинності 19.07.2022) частину другу статті 233 КЗпП України викладено у наступній редакції: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)". Сума компенсації вартості речового майна була визначена військовою частиною НОМЕР_1 на момент звільнення позивача. Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21. Отже, з огляду на вказане, позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав, з урахуванням процесуальних строків зазначених пунктом першим глави XIX «Прикінцевих положень» КЗпП України так як, на момент звернення позивача до суду, діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом у межах строку згідно з чинними правовими нормами, що свідчить про необґрунтованість повернення позову з підстави пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України. У зв`язку з чим, висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та прийнятими без належного дослідження обставин, що мають значення для вирішення питання. Згідно ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання виплатити компенсацію скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та не підлягає оскарженню відповідно до ст.328 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.