Постанова 4856 № 240/25002/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25002/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 21 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якому просила: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати всіх сум належних ОСОБА_1 у день звільнення (невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 200141,26 грн); - стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 15.10.2024 по 12.12.2024 в розмірі 42953,49 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 200141,26 грн. Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 15.10.2024 року по 12.12.2024 року в розмірі 42 953, 49 гривень. Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 про проходження служби від 15.10.2024 №

860. Відповідно до Витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.10.2024 №298 позивачку звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 15.10.2024. Також у наказі зазначено, зокрема, виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно, що належить до видачі при звільненні, згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 № 3158 від 11.10.2024 в сумі 203 189,10 грн. 12.12.2024 позивачу виплачено компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 200 141, 26 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк». На думку позивача, відповідач в порушення статті 117 КЗпП України не провів з нею повного розрахунку за затримку виплати належних їй сум. Не погоджуючись із такими діями відповідача, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернулась до суду з цим позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Так, судовим рішенням у цій справі від 02 квітня 2025 року визначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з позивачем за період з 16.10.2024 по 11.12.2024 складає 42 953,49 грн (753,57 грн х 57 календарних днів). Враховуючи встановлені судом обставини даної справи, суд першої інстанції визначився із належним способом захисту прав позивачки в даному випадку, а саме стягнення з відповідача на користь позивачки середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.10.2024 по 11.12.2024 у розмірі 42 953,49 грн. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, однак не визначив способу виконання судового рішення. Отже, враховуючи те, що зміст резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №240/25002/25 не містить обраного судом способу виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення, яким належить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 15.10.2024 року по 12.12.2024 року в розмірі 42953,49 гривень. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.