Постанова 4821 № 711/1413/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Черкаси Справа № 711/1413/22 Провадження № 22-ц/821/758/23 категорія: 310000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г. суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В. секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом): адвокат Мельніченко Анастасія Миколаївна відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) : адвокат Давигора Світлана Анатоліївна розглянув у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Давигори Світлани Анатоліївни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ належної частки в праві спільної часткової власності на неподільну річ за правилами статті 364 ЦК України та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення частки в спільній сумісній власності та стягнення коштів. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про виділ належної частки в праві спільної часткової власності на неподільну річ за правилами статті 364 ЦК України. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2021року в справі № 712/11174/19 було визнано спільною власністю подружжя автомобіль КІА SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Дане рішення суду залишено в силі Постановою Черкаського апеляційного суду від 28.07.2021року та Постановою ВС КЦС від 24.11.2021року. Судами встановлювалось що автомобіль марки КІА SPORTAGE 2018року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , перебуває в користуванні Відповідача. Вказаний об`єкт рухомого майна є неподільним, а тому із останнього доцільно стягнути на її користь частину його вартості в рахунок компенсації права на належну йому частку, а за відповідачем, доцільно визнати право власності на частку 1 всього автомобіля - марки КІА SPORTAGE 2018року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Зазначає, що правовідносини, в яких вона у цій справі просила припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Заявляючи відповідні вимоги, вона погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач у свою чергу не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею надалі. Одночасно інший із подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла. Повідомляє суд, що вона на присудження частки з неподільної речі погоджується. Позивач вказує, що частка, яка має бути присуджена з відповідача на її користь у відповідності до висновку спеціаліста становить 21 500 доларів США, що еквівалентно 608 500 грн. Просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь компенсацію 1/2 частини вартості автомобіль КІА SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 305 025грн 00коп.; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль КІА SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . 28 квітня 2022 року через канцелярію суду адвокат Давигора Світлана Світлана Анатоліївна, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про припинення частки в спільній сумісній власності та стягнення коштів, мотивуючи її тим, що 23 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище у чоловіка та дружини ОСОБА_5 . За рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.10.2019 року шлюб між сторонами розірвано. 04 липня 2018 року між ПрАТ «Черкаси-Авто» та ОСОБА_2 було укладеного договір № 214127-Y05460 купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати, а саме автомобіль KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору за 641 212 гривень з урахуванням ПДВ 106868,67 грн., що еквівалентно 20900,00 євро. Згідно видаткової накладної № hk25231129 від 06.07.2018 ОСОБА_2 сплатив на користь ПрАТ «Черкаси-Авто» 641212,00 грн. з урахуванням ПДВ 106868,67 грн., як передоплату згідно договору №214127-Y05460 від 04.07.2018 за купівлю автомобіля KIA SPORTAGE, 2018 року випуску. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 11.07.2018 р. ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Оскільки, коштів для придбання автомобіля у подружжя, не було, позивач взяв цільову позику для придбання даного автомобіля у громадянки ОСОБА_6 . Цільове призначення позики - на придбання спірного автомобіля, і дана позика була отримана в інтересах сім`ї, як така, що мала наслідком набуття у власність рухомого майно. Згідно договору позики грошових коштів від 02.07.2018, ОСОБА_6 (позикодавець) передала у власність ОСОБА_2 (позичальник) строком до 01 травня 2019 року грошові кошти у сумі 642 000 грн. Пунктом 3 договору позики визначено, що вона є цільовою і має бути використана на придбання автомобіля KIA SPORTAGE, 1.7 D LХ2WD, білого кольору, 2018 року випуску. Відповідно до розписки ОСОБА_6 від 13 жовтня 2020 року, він повернув їй кошти за договором позики грошових коштів від 02 липня 2018 року у розмірі 650000 грн., які вони обумовили шляхом врегулювання до повернення за взаємною згодою. Вказує, що позивач повернув кошти за рахунок повторного кредитування в іншого кредитора, розрахувався із первісним кредитором, і фактично виконав повний обов`язок подружжя на повернення коштів витрачених на придбання спільного майна - автомобіля. Вказані обставини були предметом спору в цивільній справі про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_5 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.08.2020 у справі №711/593/20 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та пені скасовано рішення Придніпровського районного суду від 14.04.2020 та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 залишено без задоволення. Предметом розгляду справи №711/593/20 був договір позики грошових коштів від 02.07.2018, укладений між ОСОБА_6 та мною. Під час розгляду справи було встановлено, що передані в позику одному з подружжя грошові кошти після їх фактичного одержання стають спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, за обставин цієї справи кошти відповідач реально отримав та використав їх на придбання автомобіля KIA SPORTAGE, тобто в інтересах сім`ї, що наразі не спростовано сторонами належними та допустимим доказами. За рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.03.2021 року у справі № 712/11174/19 позов ОСОБА_7 було задоволено частково, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 транспортний засіб KIA SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля KIA SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 та визнано право власності на 1/2 частину автомобіля KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 28.07.2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому апеляційний суд звернув увагу, що предметом даного спору є саме поділ спірного автомобіля, зустрічного позову про стягнення із ОСОБА_7 половини боргу за придбання спірного автомобіля відповідач не подавав, хоча отримання позики в інтересах сім`ї не позбавляє його можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення позики. За постанови Верховного суду від 24.11.2021 року постанова Черкаського апеляційного суду та рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси про поділ спільного майна залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Тому, керуючись існуючим правом, а також тим, що відповідач отримавши право на частку в автомобілі, який був придбаний за позичені коштів, оскільки своїх коштів вона взагалі не вкладала в придбання автомобіля, позивач відповідно ставить питання про стягнення коштів за 1/2 частину вартості сплаченої позики ОСОБА_6 . Просить припинити право ОСОБА_1 на частку в спільній сумісній власності на автомобіль марки KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 набутий у шлюбі із ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину сплаченого боргового зобов`язання в інтересах сім`ї в розмірі 342 000 гривень 00 коп. на придбання автомобіля автомобіля KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2023 року Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ належної частки в праві спільної часткової власності на неподільну річ за правилами статті 364 ЦК України - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля КІА SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 305025 грн.00коп. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль КІА SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 . Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення частки в спільній сумісній власності та стягнення коштів - залишено без задоволення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання судовий збір у розмірі 3050 грн.00коп. Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_2 , а позивачка згодна одержати від відповідача матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, суд приходить до висновку, що вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами у справі шляхом виділення відповідачу спірного транспортного засобу з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням з відповідача на користь позивачки 1/2 частини його вартості. Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , рішення суду мотивоване тим, що постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року по справі № 711/593/20 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та пені скасовано, позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та пені залишено без задоволення. Також, сам позивач зазначає, що боргове зобов`язання ним виконане, тобто, обов`язків по ньому у ОСОБА_1 не виникає. А тому, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частину сплаченого боргового зобов`язання в розмірі 342000 грн.00коп. на придбання автомобіля. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Давигора Світлана Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду 1 інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Давигори Світлани Анатоліївни мотивована тим, що судом 1 інстанції при розгляді справи по суті не було взято до уваги, що за вимогами зустрічного позову про стягнення коштів позивач обґрунтував їх саме тим, що при набутті майна в спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_5 використали позичені кошти, а не спільну сумісні сумісні, що в подальшому були повернуті позичальником, а оскільки зобов`язання в інтересах сімї було взято одним із подружжя, відповідно інший із подружжя, набувши майно у власність набув і частину боргового зобов`язання. Вказує, що ОСОБА_2 за умовами договору позики, укладеного 02.07.2018 року взяв кошти на придбання автомобіля, який був поділений між подружжям в рівних частинах. Боргові кошти були фактично повернуті позикодавцю 13.10.2020 року за відповідною розпискою. Стверджує, що оскільки шлюб між подружжям розірвано 2019 року, повернення позики, коштів на придбання майна, відбулося після розірвання шлюбу власними силами ОСОБА_2 . Стверджує,що ОСОБА_2 здійснив повне погашення заборгованості за договором позики 13 жовтня 2020 року. Отже, саме з цього дня у ОСОБА_2 виникло право на позов до іншого солідарного боржника про стягнення половини сплачених за договором коштів. З даним позовом ОСОБА_2 , звернувся до суду в травні 2022 року, тобто в межах трирічної позовної давності. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 19 квітня 2023 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Давигори Світлани Анатоліївни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ належної частки в праві спільної часткової власності на неподільну річ за правилами статті 364 ЦК України та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення частки в спільній сумісній власності та стягнення коштів. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Карпенко О.В., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом 1 інстанції встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року по справі № 712/11174/19 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб KIA SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля KIA SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 та визнано право власності на 1/2 частину автомобіля KIA SPORTAGE, 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 . 28 липня 2021 року постановою Черкаського апеляційного суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року залишено без змін. 24 листопада 2021 року постановою Верховного Суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишено без змін. Вищевказаними рішеннями суду встановлено, що автомобіль KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_4 є спільною власністю подружжя, оскільки придбаний в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти подружжя. В судовому засіданні встановлено, що рішеннями суду визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб KIA SPORTAGE 2018 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_2 . Судом встановлено, що спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_2 , що не заперечувалося сторонами у справі. В судовому засіданні встановлено, що сторони не можуть спільно користуватися автомобілем, тому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі однієї другої частки ринкової вартості автомобіля. Позивач ОСОБА_1 посилається на правовідносини, які регулюються ст. 364 ЦК України, а саме на своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь. ОСОБА_1 погоджується на отримання грошової компенсації, тобто, метою позивачки є поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме, неподільної речі, а саме, автомобіля. Тобто, позивачка не претендує на те, щоб автомобіль залишити собі.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Давигори Світлани Анатоліївни підлягає до часткового задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на те, що представника ОСОБА_2 адвокат Давигора Світлана Анатоліївна в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду 1 інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів та просить суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду 1 інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення коштів, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення коштів, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає не в повній мірі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилається на той факт, що кошти для придбання автомобіля у подружжя не було, а тому, він взяв цільову позику для придбання даного автомобіля у громадянки ОСОБА_6 . Цільове призначення позики - на придбання спірного автомобіля і дана позика була отримана в інтересах сім`ї, як така, що мала наслідком набуття у власність рухомого майна. Дана обставина була предметом спору в цивільній справі № 712/11174/19. Відповідно до змісту постанови Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2021 року по справі № 712/11174/19: «Згідно наявного у матеріалах справи договору позики від 02.07.2018, який не був оспорений, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 642000 грн. на придбання спірного автомобіля. Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.08.2020 у справі №711/593/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та пені було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 реально отримав та використав отримані за договором позики від 02.07.2018, укладеним із ОСОБА_6 , кошти на придбання автомобіля KIA SPORTAGE, тобто в інтересах сім`ї, що не спростовано сторонами належними та допустимим доказами. Даних про оскарження приведеної постанови суду апеляційної інстанції, з підстав незгоди з висновками суду, викладеними в ній, матеріали справи не містять. Отже, судовим рішенням було встановлено, що 02.07.2018 позика бралась саме в інтересах сім`ї на придбання спірного автомобіля. ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції надав суду розписку, складену ОСОБА_6 про повернення їй ОСОБА_2 коштів за договором позики від 02 липня 2018 року у розмірі 650000 грн. Доводи відповідача про те, що 13 жовтня 2020 року він повернув борг за договором позики від 02 липня 2018 року, за рахунок отримання нової позики від 12 жовтня 2020 року, тому автомобіль є його особистою власністю, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільного майна подружжя щодо автомобіля KIA SPORTAGE, 1.7 D LХ2WD, білого кольору, 2018 року випуску, який є предметом спору.». Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви в частині стягнення коштів, суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 не надано суду Договору позики грошових коштів від 02 липня 2018 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , не надано Договору повторного кредитування. Крім того, дані кошти не були визнані спільною власністю подружжя та в даному позові ОСОБА_2 не ставиться вимога про визнання даних грошових коштів спільно нажитим майном подружжя. Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року по справі № 711/593/20 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та пені скасовано, позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та пені залишено без задоволення. Також, сам позивач зазначає, що боргове зобов`язання ним виконане, тобто, обов`язків по ньому у ОСОБА_1 не виникає. Колегія суддів з вищевикладеними висновками суду 1 інстанції погодитись не може в зв`язку з нижченаведеним. Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України. Разом із тим, нормами ЦК України та СК України прямо не врегульовано питання поділу боргового зобов`язання між колишнім подружжям. Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 60 СК Українивизначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.08.2020 у справі №711/593/20 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та пені було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 реально отримав та використав отримані за договором позики від 02.07.2018, укладеним із ОСОБА_6 , кошти на придбання автомобіля KIA SPORTAGE, тобто в інтересах сім`ї, що не спростовано сторонами належними та допустимим доказами. Отже, отриманні у позику одним із подружжя грошові кошти після їх фактичного одержання стають спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, за обставини вищевказаної справи кошти ОСОБА_2 реально отримав та використав на придбання автомобіля KIA SPORTAGE, 1.7 D LХ2WD, білого кольору, 2018 року випуску, тобто в інтересах сімї. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відродження у мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17). Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, провадження № 12-144гс18, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21. Таким чином, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України). У постанові Великої Палати Верховного суду від 30 червня 2020 року (справа №638/18231/15-5, провадження №14-712 цс 19) визначено, що «той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не врахували відповідних боргових зобов`язань при укладенні договору про поділ майна подружжя, не може доводити відсутність цих спільних боргових зобов`язань у колишнього подружжя. Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї. Отже, усуваючи наведений законодавчий недолік, Велика Палата Верховного Суду погоджується з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.» У пункті 65,66 постанови Великої Палати Верховного суду від 30 червня 2020 року (справа №638/18231/15-5, провадження №14-712 цс 19) визначено, що «Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном. Якщо один із колишнього подружжя в повному обсязі виконав зобов`язання, то він у порядку частини першої статті 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого з подружжя у відповідній частині.» Відповідно до ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом в частині стягнення коштів обрано невірний спосіб захисту, а тому зустрічний позов в частині стягнення коштів не підлягає до задоволення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, зміну мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення щодо мотивів відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Давигори Світлани Анатоліївни задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ належної частки в праві спільної часткової власності на неподільну річ за правилами статті 364 ЦК України та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення частки в спільній сумісній власності та стягнення коштів, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,- змінити в мотивувальній його частині, виклавши його в редакції даної постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2023 року. Головуючий: В.Г. Бородійчук Судді : О.В. Карпенко Л.В. Нерушак