Постанова 4807 № 334/1773/23

Дата документу 10.08.2023 Справа № 334/1773/23 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/1773/23Головуючий у 1-й інстанції Новікова Н.В. Пр. № 22-ц/807/1363/23Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2023 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі - УПСЗН ЗМР по Дніпровському району) до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої державної допомоги одиноким матерям ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року УПСЗН ЗМР по Дніпровському району звернулось до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-4), в якому просило стягнути з відповідача надміру отриманої державної допомоги одиноким матерям у розмірі 3421,76 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що у нього на обліку знаходиться справа по призначенню допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 . На підставі заяви відповідачки про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг від 11.01.2020 їй призначена і виплачувалася допомога на дітей одиноким матерям. В заяві від 09.01.2020відповідачкою зазначено, що вона не працює, не є приватним підприємцем. Ознайомлена з тим, що допомога призначається на шість місяців. Про всі зміни зобов`язується повідомити позивача в трьох денний строк. В доданій до заяви декларації про дохід та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів допомоги від 09.01.2020 в якій відповідачка вказала членів її сім`ї, себе - ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В розділі II розділі декларації, а саме: доходи членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей) за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 роки відповідачка вказала, що отримує допомогу від УПСЗН ЗМР по Дніпровському району та стипендію дочки ОСОБА_4 , інших доходів немає. У заяві відповідачка взяла на себе зобов`язання повідомити про всі обставини, що впливають на призначення державної допомоги і усвідомлювала, що надання неточних чи неповних відомостей тягне за собою відповідальність за законодавством України та одночасно давала згоду на отримання інформації відносно себе, та членів своєї сім`ї, пов`язаною з наданням державної допомоги, уповноваженими особами управління. Згідно з рішенням про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 11.01.2020 відповідачці була призначена та виплачувалася допомога в період з 01.01.2020 по 30.06.2020 відповідно до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Розпорядженням від 19.06.2020 було продовжено строк виплати допомоги одиноким матерям по карантину до 01.07.2020 по 31.07.2020 р. відповідно до Постанови КМУ №264 від 08.04.2020 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» в сумі 3421,73 грн. 15.07.2020 відповідачка повторно звернулась до управління з пакетом документів для призначення допомоги на дітей одиноким матерям. В поданій декларації відповідач зазначила, що отримує соціальну допомогу одиноким матерям в Управлінні та стипендію отримує ОСОБА_4 . Інших доходів не має. Рішенням управління про призначення допомоги сім`ям дітьми від 12.08.2020 року зроблено перерахунок, яким визначено, що відповідач не має право на допомогу одиноким матерям (з урахуванням доходів) з 01.07.2020 р. у зв`язку з тим, що у складі сім`ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював три місяці, в період за який перераховується. Відповідно до довідки від 13.08.2020 у відповідача утворилась переплата по допомозі одиноким матерям за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 у сумі 3421,76 грн. На підставі виявленого порушення позивачем визначено обсяг надміру виплачених коштів та встановлено строк для їх добровільного повернення, про що повідомлено відповідачку довідкою від 13.08.2020 та повідомленням від 19.08.2020 №03-07/4526-40. Таким чином, відповідачка за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 незаконно отримала допомогу в сумі 3421,76 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Новікову Н.В. (а.с. 26). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 28) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2023 року (а.с. 39-41) у задоволенні позову УПСЗН ЗМР по Дніпровському району у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач УПСЗН ЗМР по Дніпровському району у своїй апеляційній скарзі (а.с. 44-46) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 50). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою позивача УПСЗН ЗМР по Дніпровському району на рішення суду першої інстанції у цій справі відкрито 01 червня 2023 року (а.с. 54), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 55). Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень). Крім того, у період з 19 червня 2023 року по 19 липня 2023 року включно суддя - доповідач перебувала у відпустці (а.с. 57). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Апеляційним судом станом на час розгляду цієї справи встановлено, що апелянт - позивач УПСЗН ЗМР по Дніпровському району, як юридична особа, знаходиться в стані припинення з 02.01.2023 року (витяг від 10 .08.2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - а.с. 66-69), проте, ще не припинена. Оскільки, в силу вимог ст. 104 ч. 5 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача УПСЗН ЗМР по Дніпровському району у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови… За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 3-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із такого. Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 06.07.2020, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. В ст. 18-3 Закону № 2811-XII зазначено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Згідно із ч.1 та ч. 3 ст. 18-4 Закону №2811-XII виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Припинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу. Аналогічні приписи містять і пункти 33, 36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751). Згідно із п. 34 Порядку №1751 середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Нормами Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 № 486/202/524/455/3370, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики №404/246/397 від 16.07.2021, не були передбачені підстави для не призначення допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) та припинення її виплати. Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року №264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин): строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення). Орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів. Якщо за результатами проведеного перерахунку не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» з 01 липня 2020 року призначення і виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та допомоги на дітей одиноким матерям особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020 р., здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям та допомога на дітей одиноким матерям особам, які звернулися за її призначенням у липні - серпні 2020 р., призначається і виплачується починаючи з липня 2020 року. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд першої інстанції встановив, що на підставі заяви відповідачки про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг від 11.01.2020 їй призначена і виплачувалася допомога на дітей одиноким матерям. В заяві від 09.01.2020 відповідачкою зазначено, що вона не працює, не є приватним підприємцем. Ознайомлена з тим, що допомога призначається на шість місяців. Про всі зміни зобов`язується повідомити позивача в трьох денний строк (а.с. 7-8). В доданій до заяви декларації про дохід та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів допомоги від 09.01.2020 в якій відповідачка вказала членів її сім`ї, себе ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В розділі II розділі декларації, а саме доходи членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей) за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 роки відповідачка вказала, що отримує допомогу від УПСЗН ЗМР по Дніпровському району та стипендію дочки ОСОБА_4 , інших доходів немає (а.с. 9-10). У заяві відповідачка взяла на себе зобов`язання повідомити про всі обставини, що впливають на призначення державної допомоги і усвідомлювала, що надання неточних чи неповних відомостей тягне за собою відповідальність за законодавством України та одночасно давала згоду на отримання інформації відносно себе, та членів своєї сім`ї, пов`язаною з наданням державної допомоги, уповноваженими особами управління (а.с. 7, зворот). Згідно з рішенням про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 11.01.2020 відповідачці була призначена та виплачувалася допомога в період з 01.01.2020 по 30.06.2020 відповідно до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї (а.с. 14). Розпорядженням від 19.06.2020 було продовжено строк виплати допомоги одиноким матерям по карантину до 01.07.2020 по 31.07.2020 р. відповідно до Постанови КМУ №264 від 08.04.2020 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» в сумі 3421,73 грн. (а.с. 15). 15.07.2020 відповідачка повторно звернулась до управління з пакетом документів для призначення допомоги на дітей одиноким матерям (а.с. 16-17). В поданій декларації відповідач зазначила, що отримує соціальну допомогу одиноким матерям в Управлінні та стипендію отримує ОСОБА_4 . Інших доходів не має (а.с. 18-19). Рішенням управління про призначення допомоги сім`ям дітьми від 12.08.2020 року зроблено перерахунок, яким визначено, що відповідач не має право на допомогу одиноким матерям (з урахуванням доходів) з 01.07.2020 р. у зв`язку з тим, що у складі сім`ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював три місяці, в період за який перераховується (а.с. 21). Відповідно до довідки від 13.08.2020 у відповідача утворилась переплата по допомозі одиноким матерям за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 у сумі 3421,76 грн. (а.с. 22). На підставі виявленого порушення позивачем визначено обсяг надміру виплачених коштів та встановлено строк для їх добровільного повернення, про що повідомлено відповідачку довідкою від 13.08.2020 (а.с. 22) та повідомленням від 19.08.2020 №03-07/4526-40 (а.с. 23). Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що відповідно до п. 34 Порядку №1751 середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 №

632. Також, відповідно до п. 35-2 Порядку №1751, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 632 від 22.07.2020, який застосовується з 1 липня 2020 року, державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах десятому - чотирнадцятому цього пункту). Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 35-2 Порядку №1751, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №632 від 22.07.2020, погіршує становище відповідачки, оскільки позбавляє її права на допомогу, а тому відповідно до ст. 58 Конституції України не застосовує його до спірних правовідносин. Ст. 1212 ЦК України зобов`язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. В ст. 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила. Суд першої інстанції встановив, що допомога відповідачці за липень 2020 року була призначена відповідно до законодавства, яке було чинним на період призначення, а отже призначення такої допомоги було правомірним. При цьому, була відсутня розрахункова помилка зі сторони позивача та недобросовісність з боку відповідачки. Таким чином, відповідачка отримала допомогу за наявності правових підстав. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Доводи апеляційної скарги позивача УПСЗН ЗМР по Дніпровському району є такими, що фактично дублюють доводи його позовної заяви у цій справі (а.с. 1-4), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування у цій справі позивача УПСЗН ЗМР по Дніпровському району, передбачені ст. 82 ЦПК України, відсутні. Позивач УПСЗН ЗМР по Дніпровському району та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі. Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18), який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача УПСЗН ЗМР по Дніпровському району. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача УПСЗН ЗМР по Дніпровському району не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції було правильно, з додержанням вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачеві у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 10.08.2023 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.