Постанова 4873 № 910/7305/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" серпня 2023 р. Справа№ 910/7305/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Кравчука Г.А. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 01.08.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 (повний текст складено 17.05.2022) у справі №910/7305/21 (суддя Шевчук Н.Г.) за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6 , 7) ОСОБА_7 , 8) ОСОБА_8 , 9) ОСОБА_9 , 10) ОСОБА_10 , 11) ОСОБА_11 про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 160853514,55 грн. УСТАНОВИВ: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 29.04.2021 звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів шкоду у розмірі 160 853 514,55 грн заподіяну ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (далі по тексту - Банк) та його кредиторам. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх трудових зобов`язань, які виразились у веденні ризикованої діяльності, що суперечила інтересам ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", та за наслідками якої було спричинено збитки останньому у вигляді недоотримання грошових коштів за Договорами про відступлення прав вимоги по п`ятдесяти трьох кредитних договорам Банку. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №910/7305/21 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2022 у справі № 9100/7305/21 та прийняти нове - про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, прийнятим з неповним встановленням всіх обставин справи, які мають значення та неправильною оцінкою доказів, наданих сторонами судового процесу. Крім цього, представник зазначає про порушення відповідачами (колишніми керівниками, посадовими особами банку) своїх фідуціарних обов`язків, що в свою чергу, спричинило порушення норм Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про акціонерні товариства», нормативних актів НБУ, норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, внаслідок чого банку завдано шкоди, що заявлена до стягнення. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/7305/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Агрикова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному протоколом авторозподілу складі суду та призначено розгляд справи. Розгляд справи відкладався. На адресу суду від представника ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. При цьому представник зазначив, що судом вірно встановлено відсутність складу цивільного правопорушення та наголошує, що у діях відповідачів відсутній умисел на вчинення будь-яких правопорушень, дії відповідачів не були направлені на завдання шкоди вкладникам банку та самому банку, що підтверджується відсутністю відповідного вироку у кримінальному провадженні, доказів, які б спростовували ці висновки, позивачем не надано. Від представника позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_8 на апеляційну скаргу, в якому представник просив врахувати її під час розгляду справи. Також, через канцелярію суду від представника ОСОБА_11 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення було допущено неправильне застосування норми матеріального права, в саме судом застосовано ст. 216 ЦК України та п. 3 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тоді як застосуванню підлягали ст. 204 ЦК України та ст. 58 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Від представника позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_11 на апеляційну скаргу, в якому представник просив залишити без розгляду указаний відзив. Також від позивача на адресу суду надійшла заява про врахування правових висновків, викладених в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2021 у справі № 757/50738/19-к. Від представника відповідача-11 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії Постанови від 28.10.2022 про закриття кримінального провадження № 12013110000000134. Через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про врахування правових позицій Верховного Суду. В судове засідання 01.08.2023 з`явилися представники позивача, відповідача-3, відповідача-11. Представники позивача підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, представники відповідача-8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили суд оскаржуване рішення залишити без змін, представник відповідача-11 просив суд змінити мотивувальну частину рішення, а резолютивну в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін. Представники відповідачів-1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися засобами поштового зв`язку. Згідно ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Процесуальні документи у справі направлялися рекомендованим листом з повідомленням, докази чого містяться у матеріалах справи. Однак, поштові відправлення, адресовані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 повернулися до суду за закінченням встановленого строку зберігання. Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, виходячи зі змісту положень ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮО прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290 та 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та 14.08.2020 у справі №904/2584/19). Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Отже судом вжито належних заходів для повідомлення учасників про розгляд справи. Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представників відповідачів, які не з`явилися в судове засідання. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" до категорії неплатоспроможних". На підставі вищевказаної постанови Національного банку України 09.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування, Позивач) було прийнято рішення № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК". Згідно з даним рішенням Фонду, з 10.07.2015 в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 10.07.2015 по 09.10.2015; призначено уповноважену особу Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації у Банку Шевченка О.В.; забезпечено розміщення інформації про запровадження у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" тимчасової адміністрації. В подальшому Правлінням Національного банку України прийнято постанову 09.11.2015 № 769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК". На підставі вищевказаної постанови Національного банку України 09.11.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування було прийнято рішення № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням Фонду гарантування в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" розпочато процедуру ліквідації з 10.11.2015 по 09.11.2017 включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб. В подальшому, з метою завершення процедури ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", а також припинення його як юридичної особи, відповідно до пункту 2 частини п`ятої та частини шостої статті 12, частини першої статті 35, статті 37, статті 38, статті 48, частин третьої та четвертої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", підпункту 2 пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехiднi положення" Закону України від 13.05.2020 № 590-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банкiвської дiяльностi" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 2005 від 26.11.2020 "Про деякі питання ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", яким визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснювати Фондом гарантування безпосередньо. Окрім того, під час здійснення заходів з виведення неплатоспроможного ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з ринку у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було прийнято рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 18.02.2016 № 176, яким затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", який з урахуванням останніх змін (згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.07.2020 № 1441) становить 782 353 747,27 грн. Також рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 10.05.2016 № 697 було затверджено ліквідаційну масу ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", яка з урахуванням останніх змін (згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.03.2020 № 563) становить: - балансова вартість активів (з урахуванням позабалансових рахунків) - 1 417 243 459,20 грн; - ринкова вартість активів - 301 639 199,07 грн. 20 серпня 2020 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 1541, яким затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "РАДИКАЛ БАНК". Позивач у позовній заяві наголошує, що згідно Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" загальна сума незадоволених вимог кредиторів до Банку на дату ліквідації за балансовим обліком склала 677 405 152,69 грн. Вiдповідно до абзацу 2 частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги до банку, не задоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті. Згідно із частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову. Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду. Підпунктом а) пункту 3 частини третьої розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ передбачено, що на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок забезпечувати з урахуванням вимог цього Закону організацію роботи щодо вжиття заходів для забезпечення задоволення вимог кредиторів до банку/відшкодування заподіяної шкоди (збитків) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для подальшого спрямування кредиторам (колишнім кредиторам) банку, процедура ліквідації якого була розпочата до дня набрання чинності цим Законом, у разі виявлення операцій, що призвели до заподіяння шкоди банку та/або його кредиторам, та осіб, які брали участь у таких операціях та/або отримали від них майнову вигоду, і розміру заподіяної шкоди. Як зазначає позивач, на виконання вищевказаних норм діючого законодавства під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Фондом гарантування було виявлено факти прийняття рішень пов`язаними особами такого Банку, на підставі яких в подальшому було здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, що полягали в укладенні між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яке діє від імені, в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", договорів про відступлення права вимоги по 53 кредитним договорам Банку за заниженою вартістю, що прямо протирічило інтересам ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та його кредиторам, в результаті чого Банку було завдано збитків на суму160 853 514,55 грн. 12 квітня 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як до пов`язаних з ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" осіб, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної Банку та його кредиторам збитковими операціями, вчиненими за участю цих осіб у розмірі 160 853 514,55 грн. Однак зазначені вимоги Фонду не були задоволені, що і стало підставою для звернення Фонду гарантування з позовом у цій справі. Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що відповідачами ОСОБА_1 (Відповідач-1), ОСОБА_2 (Вiдповiдач-2), ОСОБА_3 (Відповідач-3), ОСОБА_4 (Відповідач-4), ОСОБА_5 (Відповідач-5), ОСОБА_12 (Відповідач-6), ОСОБА_10 (Відповідач-10), та ОСОБА_11 (Відповідач-11) було прийнято рішення у вигляді протоколу засідання Кредитного комітету ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" № 090715/01 від 09.07.2015, яким вирiшено відступити на користь ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яке дiє вiд iменi, в iнтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", права вимоги (як за основними зобов`язаннями, так і за договорами забезпечення) за окремими активами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (за зобов`язаннями згідно переліку Кредитних договорiв, визначеного у додатку №1 до цього Протоколу). Також, у вищевказаному протоколі № 090715/01 від 09.07.2015 було зазначено про звернення до Правління та Наглядової ради ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з проханням погодити прийняте рішення про відступлення ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яке дiє вiд iменi, в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", прав вимоги за окремими активами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (зобов`язаннями згідно переліку Кредитних договорiв, визначеного у додатку №1 до цього Протоколу) на умовах, визначених даним рішенням Кредитного комітету. Як зазначає позивач, в той же день відповідачами: ОСОБА_1 (Відповідач-1), ОСОБА_2 (Відповідач-2), ОСОБА_3 (Відповідач-3), ОСОБА_4 (Відповідач-4), ОСОБА_5 (Вiдповiдач-5), ОСОБА_12 (Відповідач-6) було прийнято рішення у вигляді протоколу засідання Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" № 52 вiд 09.07.2015, яким погоджено прийняте Кредитним комітетом рішення (протокол № 090715/01 вiд 09.07.2015) про відступлення ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яке діє від імені, в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", прав вимоги (як за основними зобов`язаннями, так і за договорами забезпечення) за активами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (зобов`язаннями згідно переліку Кредитних договорiв, визначеного у додатку №1 до цього Протоколу) на умовах, визначених даним рішенням Кредитного комітету. В протоколі Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" № 52 вiд 09.07.2015 було зазначено про звернення до Наглядової ради з проханням погодити прийняте Кредитним комітетом рішення про відступлення прав вимоги. 09 липня 2015 року відповідачі ОСОБА_7 (Відповідач-7), ОСОБА_8 (Відповідач-8) та ОСОБА_9 (Відповідач-9) прийняли рішення, оформлене протоколом засідання Наглядової ради № 91 від 09.07.2015, яким погодити прийняте Кредитним комітетом (протокол № 090715/01 від 09.07.2015) та погоджене Правлінням ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (протокол № 52 вiд 09.07.2015) рішення про відступлення ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яка дiє вiд iменi, в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", прав вимоги за окремими активами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (зобов`язаннями згідно переліку Кредитних договорiв, визначеного у додатку №1 протоколу Наглядової ради). На виконання зазначених рішень колегіальних органів ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" 09.07.2015 між Банком та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яка діє від імені, в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", було укладено Договір про відступлення прав вимоги № заг. Позивач, обґрунтовуючи неналежне виконання своїх службових обов`язків відповідачами, що спричинили нанесення шкоди ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", посилається на обставини, встановлені у справі 911/3474/17 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 09.07.2015 № заг, укладеного між відповідачами. Так, в рішенні Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі № 911/3474/17, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, встановлено, що між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яка діє від імені, в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", укладено Договір про відступлення прав вимоги № заг, згідно умов якого первісний кредитор (ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") передає новому кредиторові (ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс") право вимоги сплати грошових коштів від позичальників, зазначених у додатку № 1 до договору (42 кредитних договори), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові у зобов`язаннях, зазначених у додатку № 1 до договору. Зокрема, позивач посилається на те, що вказаними судовими рішеннями визначено, що ринкова вартість прав вимоги за кредитним портфелем ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (53 кредитні договори) згідно звітів про незалежну оцінку, проведеної ПП "Ві Ай Пі Департамент" (№№ 18-12/2015/1, № 18-12/2015/2 та 18-12/2015/3), становила суму у розмірі 423 949 435,00 грн, тоді як ціна відступлення прав вимоги визначена в розмірі 249 827 030,78 грн, що на 173 677 404,22 грн менша і відрізняється від ринкової вартості на 40,96%. Ціна позову у цій справі позивачем визначена на підставі встановлених у справі № 911/3474/17 обставин, а саме, різниця між ринковою вартістю майнових прав, яка станом на 09.07.2015 становила суму у розмірі 423 949 435,00 грн, та ціною відступлення прав вимоги, яка складала 249 827 030,78 грн (сума, яка перерахована ТОВ "КУА "АРБ Інвестменс" на користь Банку), що на 173 677 404,22 грн є меншою. Окрім того, як зазначає позивач, в рамках процедури виведення неплатоспроможного ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з ринку Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" у відповідності до статей 48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснено заходи з реалізації частини активів ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" у вигляді продажу права вимог по 53 кредитним договорам на загальну суму 12 823 889,67 грн. Таким чином збитки, завдані ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", були частково компенсовані за рахунок такого продажу активів Банку і становлять 160 853 514,55 грн, які позивач просить стягнути з відповідачів солідарно. Отже, за висновками позивача, спричинена шкода ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" в сумі 160 853 514,55 грн, яка є сумою недоотриманих коштів в результаті відступлення прав вимог по 53 кредитним договорам Банку, є результатом протиправних, винних дій відповідачів внаслідок прийняття ними рішень без будь-якої перевірки реальної вартості активів банку, право вимоги за якими відступалось на користь третіх осіб, що явно свідчить про неналежне виконання керівниками банку своїх службових обов`язків, що спричинило настання тяжких наслідків для Банку, вкладників та інших кредиторів такого Банку у вигляді запровадження в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" процедури ліквідації і неможливості Банку повністю розрахуватися з вкладниками та іншими кредиторами. ОСОБА_5, заперечуючи проти позовних вимог Фонду, зазначає, що ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" станом на 09.07.2015 не мав ознак неплатоспроможності. Так, постанова Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" до категорії неплатоспроможних" була скасована у судовому порядку. Відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі № 826/24203/15, а саме, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що оскільки на момент прийняття постанови № 452/БТ ознак неплатоспроможності ПАТ "Радикал Банк" не існувало, у відповідача були відсутні підстави для застосування до ПАТ "Радикал Банк" найсуворішого засобу впливу, з усіх можливих, передбачених ст. 73 Закону N 2121-III". У зв`язку з викладеним Відповідач-5 зазначає про відсутність своєї та інших відповідачів вини. Також, за твердженнями Відповідача-5, позивачем у позовній заяві застосовано не ту редакцію частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На думку відповідача, до спірних відносин слід застосовувати саме ту редакцію Закону, яка діяла на час вчинення дій або бездіяльності пов`язаних з Банком осіб, а не в редакції станом на дату подачі позову. Крім того на думку, Відповідач-5 позивачем не доведено ні наявності, ні розміру шкоди, заявленої до стягнення та ставить під сумнів належність таких доказів, як звіти від 28.12.2015 № 18-12/2015/1, № 18-12/2015/2 та 18-12/2015/3 про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними портфелями ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", оскільки останні є висновками про ймовірну максимальну суму грошей, яку можливо міг би отримати ПАТ "РАДИКАЛ БАНК". ОСОБА_8 у заперечує проти поданого Фондом гарантування позову про стягнення шкоди. Відповідач-8 наголошує на тому, що для належного розгляду даного спору і визначення предмету доказування має принципове значення визначення редакції Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка має застосовуватися до спірних відносин. Оскільки редакція частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка застосована позивачем у позові, набула чинності після 12.08.2015 і посилює відповідальність осіб, що в силу положень статті 58 Конституції України не може мати зворотної дії у часі. Відповідач-8 заявив, що застосування тієї редакції Закону, яка діяла на момент, коли відповідачі здійснювали вплив на ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", призводить до того, що якщо позивач вбачає порушення відповідачами прав та інтересів Банку, то 11.05.2019 сплив трирічний строк позовної давності за такими вимогами. Разом з тим, інші викладені Відповідачем-8 заперечення проти позовних вимог, збігаються з аргументами, викладеними Відповідачем-5 у своєму відзиві. Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_3 у зазначив, що він як член Правління Банку діяв в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного Банку України, Статутом, положеннями ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" про відповідні органи правління, іншими внутрішніми нормативно-правовими актами, затвердженими ПАТ "РАДИКАЛ БАНК". Судом встановлено, що заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, є тотожними з відзивами Відповідача-5 та Відповідача-8. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги у цій справі заявлені Фондом, зокрема, на підставі частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову. Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, що була чинна у 2015 році, до внесення змін до цієї норми за Законом України № 629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Відповідно частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на 06.05.2021 - дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Суд зазначає, що до норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності. Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) має застосовуватись редакція статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що була чинною станом на момент вчинення Фондом відповідних дій. Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп/1997). Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладений у пунктах 131-148 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18. Як вбачається, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є деліктними правовідносинами з приводу відшкодування шкоди, тобто такими, що виникли між сторонами, які не перебувають між собою у договірних відносинах та завдана заявлена до стягнення шкода не пов`язана з порушенням договірного зобов`язання. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: - неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; - наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; - вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. У справі, що розглядається, позивач стверджує, що шкода Банку та його кредиторам була завдана внаслідок таких дій: прийняття необґрунтованих рішень про відступлення на користь ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" прав вимоги за окремими активами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за заниженою вартістю цих активів. Отже, враховуючи зазначені вище правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність (необгрунтованість) рішень відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті заниження вартості активів ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", розмір майнових втрат, вини заподіювача шкоди, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату. Натомість відповідачі у межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Відповідно до частини другої статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частинами першою та другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову предметом доказування у цій справі та обставинами, що складають предмет дослідження, є: 1) належність відповідачів до пов`язаних з Банком осіб; персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівного правочину; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи; 2) факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення; 3) факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору); 4) факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав); 5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо). 6) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку) та їх причини; 7) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами. Позивач послався на положення статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до яких керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною. Згідно цієї ж статті, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку. Окрім того, згідно із положеннями статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема, керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку є пов`язаними з банком особами. Відповідно до положень частин другої та третьої статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Цей орган відповідно до установчих документів може мати одну з таких назв: "рада банку" або "наглядова рада банку", або "спостережна рада банку" (далі - рада банку). Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком. Як визначено частинами першою та другою статті 40 цього ж Закону, правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою. Згідно з пунктом 9.2 Статуту ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", затвердженого загальними зборами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (протокол № 1 від 25.04.2015) , (Статут в редакції 2015 року) вищим органом правління Банку (ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") є Загальні збори акціонерів Банку. Виконавчим органом Банку є Правління Банку. Органами контролю є Наглядова рада. Відповідно до статті 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади. Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Статтею 89 Господарського кодексу України також передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: - діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; - діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; - діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; - бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; - іншими винними діями посадової особи. Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 2 зазначеного Закону посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі статті 63 Закону "Про акціонерні товариства". З матеріалів справи судом встановлено, що пов`язаними особами, які зобов`язані відшкодувати шкоду у сумі 160 853 514,55 грн, позивач зазначає таких фізичних осіб: ОСОБА_1 Голова Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 22.03.2010 згідно наказу № 1 від 22.03.2010; ОСОБА_2 заступник Голови Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за сумісництвом з 09.04.2010 згідно наказу № 8-к від 09.04.2010; ОСОБА_3 - заступник Голови Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 15.04.2010 згідно наказу № 16-к від 15.04.2010; ОСОБА_4 - заступник Голови Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 22.03.2010 згідно наказу № 3-к від 22.03.2010; ОСОБА_5 - заступник Голови Правління, Член Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 24.06.2014 згідно наказу № 158-К від 23.06.2014 ; ОСОБА_6 - виконуючий обов`язки головного бухгалтера ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 31.01.2011, Член Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", згідно наказу № 107-к від 31.01.2011; ОСОБА_7 радник Голови Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 05.05.2010 згідно наказу № 31-к від 05.05.2010; ОСОБА_8 Голова Наглядової ради ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" згідно протоколу № 91 від 09.07.2015; ОСОБА_13 - Член Наглядової ради ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 20.04.2013 згідно наказу № 135-К від 20.04.2013; ОСОБА_10 начальник служби безпеки ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 20.06.2013 згідно наказу № 191-К від 20.06.2013; ОСОБА_11 - заступник Голови Правління, Член Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з 27.12.2012 згідно наказу № 677-К від 27.12.2012. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, щодо того, що, оскільки начальник служби безпеки ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" не входить до переліку осіб, на яких може бути покладена заявлена у позові відповідальність, яким є ОСОБА_10 , а ОСОБА_11 (заступник Голови Правління, Член Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") не була присутня ні на засіданнях Правління, ні на засіданні Наглядової ради ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" 09.07.2015, а тому докази вчинення нею дій чи бездіяльності щодо прийняття та погодження рішень про відступлення прав вимоги по вказаних 53 кредитних договорах відсутні, то вказані особи не є належними відповідачами, що є підставою для відмови у заявленому до них позові. Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2015 були проведені засідання Кредитного комітету ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", Наглядової ради та Правління ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" щодо відступлення на користь ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яка дiє вiд iменi, в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", прав вимоги за 53 кредитними договорами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК". Кредитним комітетом ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" 09.07.2015 (у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) було прийнято рішення (голосували всі "за"), оформлене протоколом засідання № 090715/01, про відступлення Банком на користь ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" права вимоги за основними зобов`язаннями та договорами забезпечення активами банку за зобов`язаннями згідно з переліком кредитних договорів, визначених у додатку № 1 до протоколу, на таких умовах: вартість права вимоги не менше ринкової вартості, відстрочення платежу до 15 липня 2015 року. Правлінням ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), протокол засідання від 09.07.2015 № 52 (голосували всі "за"), погоджено вказане рішення Кредитного комітету про відступлення права вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", вартість права вимоги за активами не менше ринкової вартості, визначеної на засадах незалежної оцінки, та вирішено звернутись до наглядової ради банку з проханням погодити прийняте кредитним комітетом рішення. Рішенням Наглядової ради ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" від 09.07.2015 (у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), протокол засідання № 91 (голосували всі "за"), погоджено укладення договору про відступлення права вимоги, надано повноваження заступнику голови правління ОСОБА_2. на укладення такого договору. У протоколі засідання Кредитного комітету банку від 09.07.2015 № 090715/01, протоколі засідання Правління банку від 09.07.2015 № 52 та протоколі засідання Наглядової ради банку від 09.07.2015 № 91 визначений перелік кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, в кількості 53 штук. Вартість права вимоги визначена на засадах незалежної оцінки та зазначена у даних протоколах: за активами, визначеними у пунктах 1-42 додатку № 1 до протоколів (відповідає переліку активів (кредитних договорів), відступлених за договором від 09.07.2015 № заг.) в розмірі 100 539 250,03 грн.; за активом, визначеним у пункті 43 додатку № 1, в розмірі 12 047 694,54 грн.; за активом, визначеним у пункті 44 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 20 692 201,15 грн.; за активом, визначеним у пункті 45 додатку № 1 до протоколу. в розмірі 20 136 609,15 грн.; за активом, визначеним у пункті 46 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 12 127 454,57 грн.; за активом, визначеним у пункті 47 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 12 043 935,73 грн.; за активом, визначеним у пункті 48 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 12 037 795,94 грн.; за активом, визначеним у пункті 49 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 12 025 865,73 грн.; за активом, визначеним у пункті 50 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 12 037 850,79 грн.; за активом, визначеним у пункті 51 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 12 051 795,97 грн.; за активом, визначеним у пункті 52 додатку № 1 до протоколу, в розмірі 12 048 195,85 грн.; за активом, визначеним у пункті 53 додатку № 1, в розмірі 12 038 381,33 грн. Загальна вартість прав вимоги за активами, визначеними у пунктах 1-53 додатків до протоколів, складає суму в розмірі 249 827 030,78 грн. На виконання вказаних рішень між Банком (Первісний кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", який діяв від імені, в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 09.07.2015 № заг., згідно якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові право вимоги сплати грошових коштів від позичальників, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, а Новий кредитор приймає таке право вимоги. Пунктом 1.5 цього Договору в редакції додаткового договору № 1 від 09.07.2015 визначено, що станом на день укладення цього договору зобов`язання боржників за кредитними договорами становлять 323 370 538,18 грн основна сума зобов`язання, 8 873 679,69 грн проценти, нараховані за користування коштами. За відступлення права вимоги за цим договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму 100 539 250,03 грн шляхом безготівкового перерахунку не пізніше 15.07.2015. У додатку № 1 до договору наведений перелік з 42 кредитних договорів, укладених між банком та відповідними позичальниками, а саме: - № КЛ-1098/5-980 від 23.12.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ОСОБА_14 ; - № КЛ-11228/1-980 від 03.07.2014 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та СТОВ "Чигиринська аграрна компанія"; - № КЛ-5/1-980 від 31.07.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Інвестиційна компанія "Екоресурс"; - № КЛМ-2321/1-980 (відновлювальна мультивалютна кредитна лінія) від 29.03.2012, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Домосвіт Трейд"; - № КЛ-11916/1-980 від 08.04.2014 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ПП "Вудпак"; - № КЛ-10323/1-980 від 18.02.2014 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Агровал"; - № КЛ-16805/1-980(відновлювальна відклична кредитна лінія) від 08.04.2015, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія"; - № КЛ-17616/1-980 від 23.06.2015 (відновлювальна відклична кредитна лінія) , укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "ІМП-ОЛ"; - № КЛ-16485/1-980 від 06.04.2015 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Аграрний Фонд"; - № КЛ-16877/1-980 від 30.04.2015 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Рапан Сервіс"; - № КЛ-11381/1-980 від 16.07.2014 (невідновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вестдонбуд"; - № КЛ-13566/1-980 від 02.10.2014 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Акцент-Інвест"; - № КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ФОП Маслик Іриною Андріївною; - № КЛ-8562/1-980 від 21.11.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів"; - № КЛ-17024/1-980 від 05.05.2015 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Центральна енергетична компанія"; - № КЛ-5473/1-980 від 04.09.2014 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Бориспільбуд"; - № КЛ-2435/5-980 від 19.07.2011, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ОСОБА_15 ; - № КЛ-1670/2-980 від 23.12.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ОСОБА_16 ; - № КЛ-7237/1-978 від 11.07.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Інтерконтиненталь-Україна"; - № КЛ-7237/1-978/980 від 30.10.2013 (відновлювальна мультивалютна кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Інтерконтиненталь-Україна"; - № К-5571/12-980 від 08.11.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/13-980 від 19.12.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/11-980 від 25.10.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/8-980 від 21.06.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/9-980 від 29.08.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/7-980 від 12.04.2013 (невідновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/14-980 від 27.12.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/15-980 від 23.01.2014, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/16-980 від 18.02.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/18-980 від 02.10.2014, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/19-980 від 24.12.2013, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/20-980 від 04.02.2015, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/6-980 від 28.03.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія) , укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/5-980 від 28.02.2013 (невідновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/4-980 від 22.02.2013 (невідновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/2-980 від 08.02.2013 (невідновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № К-5571/3-980 від 15.02.2013 (невідновлювальна мультивалютна кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Вантаж Бі.Ем.Джі."; - № КЛ-7262/1-980 від 30.07.2013 (відновлювальна мультивалютна кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Квінтайр"; - № КЛ-11724/1-840/980 від 15.05.2015 (відновлювальна мультивалютна кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ПП "Промінь Озерне"; - № КЛ-6689/1-980 від 22.04.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Агроінвест Консалтинг"; - № КЛ-4649/1-980 від 30.07.2013 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ПАТ "Дніпропетровський трубний завод"; - № КЛ-152/2-980 від 04.03.2015 (відновлювальна відклична кредитна лінія), укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Кратос-Агро". Разом з тим, рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі № 911/3474/17 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 09.07.2015 № заг, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, у позові відмовлено повністю, оскільки договір відступлення прав вимоги № заг від 09.07.2015 є нікчемним з підстав, визначених пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказані судові рішення є такими, що набрали законної сили. Справа розглядалась за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) ОСОБА_14 , 2) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія екоресурс", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Домосвіт Трейд", 5) Приватного підприємства "Вудпак", 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровал", 7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія", 8) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМП-ОЛ", 9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Фонд", 10) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапан Сервіс", 11) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аріст Ком Вейс", 12) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Інвест", 13) Фізичної особи-підприємця Маслик Ірини Андріївни, 14) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів", 15) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергетична компанія", 16) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд", 17) ОСОБА_15 , 18) ОСОБА_16 , 19) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтиненталь-Україна", 20) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі", 21) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтайр", 22) Приватного підприємства "Промінь Озерне", 23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг", 24) Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", 25) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратос-Агро", 26) ОСОБА_17 . Згідно із частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, та встановлено, зокрема, наявність правочину по відступленню права вимоги за 42 кредитними договорами за договором про відступлення прав вимоги від 09.07.2015 № заг, укладеним між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яка діє від імені, в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", що є нікчемним з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" повідомлено другого відповідача та позичальників за кредитними договорами треті особи 1-25 у даній справі, права вимоги за якими відступлені за нікчемним договором. Відповідно до статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. За приписами частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Судами у справі № 911/3474/17 також встановлено, що відповідно до звіту від 28.12.2015 реєстраційний № 18-12/2015/1 про незалежну оцінку прав вимоги за кредитним портфелем ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" - 41 кредиту юридичних осіб, з метою визначення величини їх ринкової вартості, проведеного ПП "Ві Ай Пі Департамент", оцінювачем Ковальским Ю.М., ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 09.07.2015 без ПДВ складала 259 998 910 грн. Згідно із висновком ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива" за результатами проведення комплексного експертного дослідження від 29.07.2016 № 43/16, здійсненого судовими експертами Максименко Т.О. та Маркус Я.І., звіт з оцінки 41 кредиту юридичних осіб, з метою визначення величини їх ринкової вартості у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Відповідно до звіту від 28.12.2015 реєстраційний № 18-12/2015/2 про незалежну оцінку прав вимоги за кредитним портфелем ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" - 11 кредитів фізичних осіб, з метою визначення величини їх ринкової вартості, проведеного ПП "Ві Ай Пі Департамент", оцінювачем Ковальским Ю.М., ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 09.07.2015 без ПДВ складала 163 505 525 грн. а відповідно до звіту від 28.12.2015 реєстраційний № 18-12/2015/3 про незалежну оцінку прав вимоги, що належить ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за кредитним договором № КЛ-4649/1-840 від 26.12.2014 між ПАТ "ДТЗ" та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з метою визначення величини ринкової вартості, проведеного ПП "Ві Ай Пі Департамент", оцінювачем Ковальским Ю.М., ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 09.07.2015 без ПДВ складала 442 000 грн. Суд першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі встановили, що згідно із вказаними вище звітами, ринкова вартість права вимоги за 41 кредитом юридичних осіб, 11 кредитами фізичних осіб та кредитним договором № КЛ-4649/1-840 від 26.12.2014 укладеного між ПАТ "ДТЗ" та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" складає суму у розмірі 423 949 435,00 грн, а не 249 827 030,78 грн, як зазначено у протоколах засідань кредитного комітету, правління та наглядової ради ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" від 09.07.2015. Таким чином, ринкова вартість майнових прав станом на 09.07.2015 становила суму у розмірі 423 949 435,00 грн, натомість ціна відступлення прав вимоги визначена в розмірі 249 827 030,78 грн, що на 173 677 404,22 грн менша, і відрізняється від ринкової вартості на 40,96%. З огляду на описані обставини та положення законодавства про оцінку майна вказаними судовими рішеннями встановлено, що право вимоги відчужено першим відповідачем на користь другого відповідача за ціною нижчою, як від розміру відступленої заборгованості, так і від ринкової вартості майнових прав, що перевищує 20% та підпадає під підстави недійсності правочинів, визначені пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Укладений ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" договір від 09.07.2015 № заг є недійсним в силу закону, тобто нікчемним правочином, який не створив юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. А отже законом на кожну із сторін цього договору покладений обов`язок повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Докази укладення Банком договору/договорів про відступлення прав вимоги по інших 11 кредитних договорах, які вказані у додатках № 1 до протоколів засідань Кредитного комітету, Правління та Наглядової ради ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" від 09.07.2015, до матеріалів справи не надані. Щодо доводів апелянта, з приводу наявності доказів реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб частини активів ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" на суму 12 823 889,67 грн за 53 кредитними договорами, апеляційний суд зазначає, що доказ на підтвердження вказаних обставин, на який посилається позивач, а саме лист ПАТ "ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" № 376 від 11.11.2020, який містить інформацію щодо продажу права вимоги по 53 кредитних договорах, судом оцінюється критично, оскільки такими можуть бути договори та первинні документи, яких позивачем не надано. Враховуючи, що, оціночна вартість ліквідаційної маси ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, то має місце наявність шкоди. Має місце факт ухвалення колегіальними органами Правлінням ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" і Наглядовою радою ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" рішень від 09.07.2015, оформлених відповідно протоколами № 62 і № 91, про укладення сумнівного правочину договору про відступлення Банком ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", яке діє від імені, в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело", права вимоги за 53 кредитними договорами за ціною відступлення, як встановлено судами у справі № 911/3474/17, значно меншою від ринкової вартості (на 40,96%). Отже, мав місце факт укладення Банком на виконання зазначених рішень Правління і Наглядової ради сумнівного правочину - договору про відступлення права вимоги від 09.07.2015 № заг, який є нікчемним та не створив юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Водночас, ще одним з елементів цивільного правопорушення є наявність вини. Представники відповідачів відсутність протиправного умислу в діях усіх відповідачів, спрямованого на настання неплатоспроможності Банку обґрунтовують тим, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15 визнана протиправною та скасована постанова правління НБУ № 452/БТ від 09.07.2015 « Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» до категорії неплатоспрожних, яка була переглянута в касаційному порядку і залишена в силі, вказаний факт на думку відповідачів, створив правову невизначеність стосовно повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно колишнього керівництва банку. Принцип правової визначеності серед інших складових частин, які забезпечують стабільність, сталість і незмінність правового регулювання та правозастосування, включає також і вимоги до необґрунтованого розширення дискредиційних повноважень органів влади. Із цього приводуВенеційська комісія зазначила, що верховенству права суперечив би такий стан, за якого юридична свобода розсуду виконавчої влади надавалася б необмежено. У законі має бути визначена сфера будь-яких форм розсуду, а також те, як така свобода повинна здійснюватися, причому це має бути достатньо ясним, щоб окрема особа була належним чином захищена від сваволі (Доповідь № 512/2009 Європейської комісії «За демократію через право», схвалена на 86-му пренарному засіданні 25-26 березня 2011 року. Також слід зазначити, що умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Дії особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків). Вина у формі необережності має місце за відсутності в особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливості настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення. Проте форма вини (умисел чи необережність) має значення лише при вирішенні судом питання про зменшення розміру відшкодування на підставі частини другої статті 1193 Цивільного кодексу України. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пунктах 211 - 213 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18. Однак, в діях відповідачів відсутній умисел на вчинення будь-яких правопорушень, оскільки їх дії не були направлені на завдання шкоди вкладникам ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" чи самому банку, про що свідчить відсутність відповідного вироку у кримінальному провадженні За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність складу цивільного правопорушення, зокрема вини та причинного зв`язку між рішеннями Правлінням ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" і Наглядовою радою ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" від 09.07.2015, оформленими відповідно протоколами № 62 і № 91, і договором про відступлення Банком ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" права вимоги за 53 кредитними договорами та недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що судом встановлено відсутність складу цивільного правопорушення, відсутня необхідність встановлювати розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами. Щодо строку позовної давності. Відповідачі у відзивах на позовну заяву зазначають про пропуск позовної давності, аргументуючи це тим, що такий строк закінчився 11.05.2019, тобто після спливу трьох років з дати затвердження (10.05.2016) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційної маси банку. Натомість позивач зазначає, що для Фонду гарантування позовна давність у даних спірних відносинах повинна обраховуватися з 14.05.2020 дата прийняття рішення судом апеляційної інстанції по справі № 911/3474/17, обгунтовуючи це тим, що позовна заява Фонду гарантування у справі № 910/7305/21 про солідарне стягнення шкоди подана на основі фактичних обставин, що встановлені, та висновків, до яких прийшов суд апеляційної інстанції у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 911/3474/17. Таким чином, до прийняття зазначеної постанови, правочин у вигляді договору відступлення права вимоги від 09.07.2015 № заг та його умови (стосовно ціни продажу активів Банку) були спірними, а тому лише після встановлення судом апеляційної інстанції у справі № 911/3474/17 обставин, які спричинили нанесення шкоди Банку, встановлення реальної вартості активів, відступлених Банком, недійсності (нікчемності) правочину про відступлення права вимоги по кредитних договорах, Фонд гарантування зміг дізнатися про порушене право Банку, осіб, що завдали шкоду та суму завданої шкоди Банку. Додатково позивачем зазначено, що у випадку якщо суд вважатиме обґрунтованими аргументи відповідачів з приводу пропущеного Фондом строку позовної давності на звернення із вказаним позовом, керуючись частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України, Фонд гарантування просить визнати поважними причини пропуску позовної давності. Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання водії, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 Цивільного кодексу України). Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду. За змістом частин першої статті 261 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відсутність складу цивільного правопорушення, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, позовна давність у даному випадку не застосовується. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2022 у справі №910/7305/21 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Матеріали справи №910/7305/21повернути суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 10.08.2023. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир Г.А. Кравчук