Постанова 4803 № 212/2273/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6642/23 Справа № 212/2273/23 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 нарішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року, ухваленого суддею Ведяшкіною Ю.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні), ВСТАНОВИВ У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 360 000 грн. без утримання всіх податків та обов`язкових платежів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 14.02.2006 по 18.08.2022 року, тобто протягом 16 років 6 місяців, працював повний робочий день у шкідливих умовах підземним прохідником на ш. «Родіна". Внаслідок порушення відповідачем норм охорони праці, який не створив безпечних умов праці ним отримано професійне захворювання, а з 13.03.2023 року йому встановлена ІІІ група інвалідності з причини професійного захворювання із втратою працездатності 65%; визначено потребу у медикаментозному лікуванні, забезпечення виробами медичного призначення; протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, в умовах виробничого пилу, вібрації, переохолодження; тобто вважає, що з вини відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 360000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання задоволені частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень з урахуванням податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судовій збір в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з визначеним судом розміром моральної шкоди, стягнутої на його користь з відповідача, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та збільшити розмір моральної шкоди на його користь до заявлених у позові вимог, тобто до 360 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. При цьому позивач зазначає, що судом при визначені розміру відшкодування моральної шкоди не було взято до уваги, що за висновком МСЕК вд 21.03.2023 йому первинно було встановлено 65% втрати працездатності по трьом професійним захворюванням, а саме 45% по радикулопатії; 15% по ХОЗЛ та 5% по туговухості та встановлено третю групу інвалідності у віці 38 років. Позивач вважає, що судом не були враховані умови праці в яких він працював на підприємстві відповідача в підземних умовах виконував роботи, які характеризувалися важкою працею та великою запиленістю повітря у робочій зоні, що перебільшувала ГДК, тому через певний час він став часто хворіти і вже не міг виконувати роботу прохідника, що змусило його звільнитися з підприємства. Наголошує на тому, що його вини в отриманні професійних захворювань немає, оскільки він сумлінно виконував свою роботу у шкідливих та важких умовах праці на підприємстві відповідача, яке не забезпечило йому належних та безпечних умов праці, які б не призвели до утворення трьох професійних захворювань. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Штефан Т.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача з викладених у відзиві підстав, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 14.02.2006 р.- 18.08.2022р. працював на дільницях №9 та №4 шахти «Родіна» підземним прохідником, тобто протягом 16 років 6 місяців працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах (а.с.8-10). Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ №130800 127102 від 21.03.2023 року та Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 27102 від 21.03.2023 року, позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 45% радикулопатія, 15% по ХОЗЛ та 5% по туговухості, з наступним переоглядом 01.04.2024 року, третю групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні. (а.с. 7). 10 лютого 2023 року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 : радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7,С8 з вираженимистатико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим перриферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В.ЛН першого - другого ступеня. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня ( з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової. Причиною професійних захворювань в акті зазначено важкість праці, пил переважно фіброгенної дії, шум. Зазначений Акт був складений на підставі інформаційної довідки про умови праці від 22.08.2022 №ДН/4.6.2/4247-22, складеної Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, в якій, в тому числі, наведені характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу за період роботи 14.02.2006 р.- 18.08.2022р. на посаді прохідника. Обставиною виникнення профзахворювань слугував профмаршрут з 14.02.2006 р. по 02.08.2006 р. на посаді підземним учнем прохідника 1 розряду шахти «Родіна» дільниця №9; з 02.08.2006 р. по 02.02.2009 р. на посаді підземним прохідником 3 розряду шахти «Родіна» дільниця №4 з повним робочим днем на підземних роботах; з 02.02.2009 р. по 18.08.2022 р. на посаді підземним прохідником 4 розряду шахти «Родіна» дільниця №4 з повним робочим днем на підземних роботах; 18.08.2022 року звільнено відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. (а.с. 8-10). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, тому Позивачу роботодавець АТ «Кривбасзалізрудком», зобов`язаний відшкодувати спричинену втратою здоров`я моральну шкоду,правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України. Стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. з урахуванням податків і зборів фізичних осіб, суд першої інстанції врахував зміни до податкового законодавства, які набули чинності з 23 травня 2020 року згідно із законом України №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду, дійшов висновку, що оскільки стягнута судом сума моральної шкоди значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, як це передбачено законом, тому в даному випадку, підлягає стягненню моральна шкода, з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, однак частково погоджується з доводами позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди та повністю погоджується з вимогами позивача про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, з огляду на таке. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як визначеноо в п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі №1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачеві заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими ним під час роботи на підприємстві відповідача професійними захворюваннями. Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили. Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. З оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, суд врахував період роботи позивача на підприємства відповідача, який становить 16 років 6 місяців, характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати працездатності, який позивачу первинно встановлений у 65%, встановлення позивачу у зв`язку з наявністю наведеного професійного захворювання ІІІ групи інвалідності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, глибину фізичних та душевних страждань позивача за наведених обставин та виходячи із засад розумності та справедливостівизначив до стягнення розмір компенсації моральної шкоди у сумі 200 000 грн. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги, що внаслідок отриманих трьох професійних захворювань позивач первинно з 13.03.2022 року втратив 65% професійної працездатності з встановленням третьої групи інвалідності, що свідчить про неможливість покращення стану здоров`я позивача у майбутньому, враховуючи стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці 16 років і 6 місяців, молодий вік (38 років) у якому позивач втратив професійну працездатність та отримав третю групу інвалідності, характер немайнових витрат, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити цей розмір зі 200 000 грн. до 280 000 грн. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачеві моральної шкоди буде 280 000 грн. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21 та зазначено про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Проте, як вбачається із мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в ньому зазначено що стягнення моральної шкоди проводиться з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, у зв`язку з чим, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, вважає за необхідне змінити рішення суду і в цій частині та зазначити, що стягнення моральної шкоди проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати зі сплати судового збору. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Враховуючи, те, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в частині збільшення суми моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, відповідно збільшенню підлягає і сума судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави, пропорційно до задоволених позовних вимог, з 2000 грн. до 2800 грн., що становить 1% від розміру задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог. Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.п.6 п.2 ст.4 Закону №3674-VІ судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення суду становить 150% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Отже, з урахуванням збільшення судом апеляційної інстанції розміру відшкодування моральної шкоди до 280 000 грн., стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір за подачу позивачем апеляційної скарги в розмірі 4 200 грн. Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2023 року в частині розміру моральної шкоди та судового збору зміни, збільшивши суму моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 200 000 (двохсот тисяч гривень) грн. до 280 000 (двохсот тисяч вісімдесяти тисяч гривень) грн., відповідно збільшивши стягнутий з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір з 2000 (двох тисяч гривень) грн. до 2800 (двох тисяч вісімста гривень) грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4200 (чотири тисячі двісті гривень) грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2023 року. Головуючий: Судді: