Постанова 4803 № 2-478/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4935/23 Справа № 2-478/10 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №2-478/10 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко Алли Андріївни, правонаступником якого є Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Алли Андріївни на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року (суддя Попов В.В.), в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А., правонаступником якого є Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», посилаючись на те, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Металургійного ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. перебуває виконавче провадження №47015398 з примусового виконання виконавчого листа №2-478 від 19 листопада 2010 року про стягнення з нього на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» боргу у розмірі 490112,06 грн. В межах вказаного виконавчого провадження з 01 липня 2018 року по 31 березня 2022 року із заробітної плати заявника, яку він отримує у ТОВ «Ливарно-механічний завод», було утримано заборгованість у розмірі 131054,14 грн. Крім того, Металургійним відділом ДВС за період з 01 липня 2018 року по 31 березня 2022 року з його заробітної плати було утримано 14561,54 грн згідно виконавчого листа №б/н від 19 листопада 2010 року до погашення боргу в сумі 56451,06 грн. 09 листопада 2022 року старшим державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та як результат, було накладено арешт на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито для отримання заробітної плати. Проте заявник вважає, що такими діями державного виконавця порушено його право на отримання заробітної плати, оскільки під час воєнного стану, який діє з 24 лютого 2022 року, не підлягають арешту банківські рахунки з «особливим» статусом пенсійні, соціальні, зарплатні, стипендіальні тощо, у зв`язку з чим заявник звернувся до суду. Просив визнати неправомірною, в межах предмету скарги, бездіяльність старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. щодо залишення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати та зобов`язати старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А., заінтересована особа Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. щодо залишення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати. Зобов`язано старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати. З вказаною ухвалою не погодилась старший державний виконавець Металургійного ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. та оскаржила її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням правового режиму воєнного стану припинились утримання з заробітної плати боржника згідно АСВП № 47015398. Станом на 21 березня 2023 року, враховуючи проведені утримання з заробітної плати боржника ОСОБА_1 , залишок боргу згідно виконавчого листа № 2-478 від 19 листопада 2010 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» становить 433443,54 грн. Керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» 09 листопада 2022 року державним виконавцем було винесено та направлено постанову про арешт коштів боржника до банків АТ КБ «ПриватБанк», АТ «УніверсалБанк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «ОКСІ банк», ПАТ АК банк «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «ПроКредит Банк», AT «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Акціонерно-комерційний банк «Львів», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД», АТ «ОТ Банк», АТ «Ідея Банк», згідно відповідей від банків, на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови. Крім того, на підставі цієї ж статті 09 листопада 2022 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна на все нерухоме та рухоме майно боржника. Зазначає, що відповідно до пункту 4.2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнення з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Тому, вважає, що відсутні підстави для зняття арешту з арештованого майна та коштів боржника згідно виконавчого провадження АСВП №47015398. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року залишити без змін. Від представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив суд задовольнити апеляційну скаргу державного виконавця, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги. Державний виконавець Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ярмоленко А.А. в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» Васюта К.С. в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції просила задовольнити апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення державного виконавця, скаржника та його представника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь банку суму заборгованості у розмірі 562780,62 грн, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1700,00 грн та витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 30,00 грн. Всього 564510,62 грн. Видано виконавчий лист №2-478/10. Відповідно до довідки ТОВ «Ливарно-механічний завод» ОСОБА_1 працює на даному підприємстві та з 01 липня 2018 року з його заробітної плати утримується заборгованість згідно виконавчого листа №б/н від 19 листопада 2010 року до погашення боргу у розмірі 564510,62 грн. Згідно довідки АТ «Укрсиббанк» від 07 грудня 2022 року станом на дату надання довідки ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати в АТ «Укрсиббанк». ОСОБА_1 звернувся до начальника Металургійного відділу ДВС із заявою про скасування арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 , на який зараховується його заробітна плата, проте листом старшого державного виконавця Ярмоленко А.А. №82068 від 05 грудня 2022 року йому було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту. Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із заявою про скасування арешту з рахунку, та згідно довідки банка встановлено, що на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», зараховується отримана скаржником заробітна плата, однак державний виконавець в порушення пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешту з грошових коштів, що зараховуються як заробітна плата, не зняв, залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника та звернення на них стягнення унеможливлює отримання скаржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та позбавляє його засобів до існування, тому суд погоджується з доводами боржника про те, що бездіяльність державного виконавця є неправомірною. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно із частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE», § 40,). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною 1 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція). Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу незгоди скаржника з постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на рахунок, на який здійснюється нарахування його заробітної плати. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, на накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно із частинами 1-3 статті 56 Закону до пункту 7 розділу VIII Інструкції № 512/5 від 02 квітня 2012 року арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Відповідно до частини 1 статті 59 Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а згідно із пунктом 1 частини 2 статті 59 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. У частині 1 та 2 статті 68 Закону визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Частинами 2 та 3 статті 70 Закону та частиною другою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що із пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України 2129-ІХ від 15 березня 2022 року, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації). Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань з неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. З огляду на викладене, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначений правовий висновок викладено у постанові ВП ВС від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, провадження № 14-218цс21 (п. 67, 71). Установивши, що на грошові кошти, які знаходились на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Укрсиббанк» на ім`я ОСОБА_1 , було накладено арешт коштів боржника, державним виконавцем не вжито достатніх заходів для самостійного зняття арешту з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що скаргу слід задовольнити. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII). Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови). З огляду на наведене вище, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому її відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко Алли Андріївни залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 серпня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста