Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/3273/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6437/23 Справа № 214/3273/21 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 214/3273/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідачДепартамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, УСТАНОВИВ: В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державна казначейська служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради. В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона здійснювала свою законну підприємницьку діяльність на території комплексу за адресою АДРЕСА_1 . 24 жовтня 2018 року працівники Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, без пред`явлення жодних документів, незаконно проникли на територію комплексу за адресою АДРЕСА_1 та склали Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року, якою, на переконання позивача, було незаконно накладено штраф у розмірі 223 800 гривень за нібито використання найманої праці без оформлення трудових правовідносин. Постанова № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС була складена на підставі «Акту інспекційного відвідування особи, яка використовує найману працю №ОМС- ДН1660/1667/АВ від 25 жовтня 2018 року». Вказаним Актом №ОМС-ДН1660/1667/АВ установлено, що позивач використовувала найману працю осіб на прізвища ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які позивачеві не відомі і ніколи не працювали у неї. При цьому посадовцями ДСП ВКМР не з`ясовувалось жодних питань щодо працевлаштування осіб на прізвища ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також ніяких документів не складалось, а самі ці особи також не були присутні під час цих подій. 04 грудня 2018 року позивач оскаржила вищевказану постанову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 11 грудня 2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення справі № 160/9679/18, яким визнав протиправною і скасував постанову № ОМС- ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року у повному обсязі. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 pоку пo справі № 160/9679/18 набрало чинності лише після його перегляду Третім апеляційним адміністративним судом, який залишив його без змін постановою від 08 липня 2020 року. Однак, не зважаючи на те, що постанова № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року була оскаржена позивачем, відповідач направив її для виконання до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, внаслідок чого була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № 58348311 від 12 лютого 2019 року. На підставі постанови Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області від 18 вересня 2019 року було накладено арешт на рахунок позивача в АТ «Райффайзен Банк Аваль», з якого за меморіальним ордером № 58348311-1 від 13 листопада 2019 року з позивача стягнуто кошти в розмірі 137 237,39 грн. Позивач зазначає, що в наслідок арешту на її рахунку утворилась заборгованість у розмірі 108 749,61грн. Крім того, на підставі постанови Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області від 18 квітня 2019 року на все нерухоме майно позивача, в тому числі на нерухоме майно комплексу за адресою АДРЕСА_2 , яке було придбане нею для здійснення підприємницької діяльності, було накладено арешт і вказане майно описано з метою реалізації. 20 серпня 2020 року позивачем подано до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області заяву про негайне закінчення виконавчого провадження та скасування всіх обмежувальних заходів для примусового виконання. 27 серпня 2020 року Саксаганським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області винесено постанову від 27 серпня 2020 року про зняття арешту з коштів рахунку позивача, постановою про зняття арешту з коштів від 05 жовтня 2020 року знято арешт з усіх рахунків позивача, а 27 серпня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 58348311 на підставі скасування постанови № ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/П/ТД-ФС. Проте, не зважаючи на скасування постанови № ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/ П/ТД-ФС позивачеві не було повернуто грошові кошти у розмірі 137 237, 39 грн., які, на переконання позивача, були стягнуті незаконно. 10 листопада 2020 року позивачем було подано до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області заяву про повернення незаконно стягнутих грошових коштів у виконавчому провадженні № 58348311 на підставі незаконної постанови №ОМС-ДН1660/ 1667/АВ- ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року. Листом № 13.17-34/79200 від 28 листопада 2020 року Саксаганський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомив позивача про те, що стягнуті у рахунок сплати виконавчого збору грошові кошти у розмірі 13 693,74 грн. будуть повернуті одразу після їх надходження на рахунок відділу, а решта стягнутих з позивача грошових коштів у розмірі 123 543,65 грн. може бути повернута шляхом повороту виконання рішення. Позивачем подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про поворот виконання постанови № ОМС - ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 pоку пo справі № 160/9679/18. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання постанови. Крім того, 25 лютого 2021 року позивачем подано заяву до ДСП ВКМР про негайне повернення незаконно стягнутих грошових коштів на підставі незаконної постанови № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року. У відповідь позивач отримала лист № 17/06/958 від 15 березня 2021 року про відмову у поверненні коштів з посиланням на те, що постанова скасована судом з формальних підстав. Позивач вважає, що у в`язку з вищевикладеним їй завдана матеріальна шкода у розмірі незаконно стягнутих і не повернутих грошових коштів у сумі 123 543,65 грн., яку позивач просила стягнути з відповідача разом із судовими витратами у розмірі 3 649,90 грн. Крім цього, позивач зазначає, що безпідставними та незаконними діями відповідача їй завдано також моральної шкоди, оскільки її честь і гідність, а також ділову репутацію принизили зухвалою фальсифікацією факту використання найманої праці без укладення трудового договору, що завдало позивачу ще більшого приниження, розмір моральної шкоди позивач оцінила у розмірі 200 000 грн., яку просила стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення вдався до переоцінки обставин, які вже були встановлені судовим рішенням, та порушив правила предметної юрисдикції, оскільки вдався до оцінки дій Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради. Позивач зауважує на тому, що факт скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року, який залишився поза увагою суду першої інстанції, є належною правовою підставою для повернення коштів, які були отримані на підставі вказаної постанови. Також позивач зауважує на тому, що предметом даного спору є відшкодування збитків, завданих незаконними діями відповідача, при цьому незаконність дій відповідача встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 pоку пo справі № 160/9679/18, яке, відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, є належним доказом неправомірності дій відповідача і суд першої інстанції, при розгляді даного спору, не мав права надавати будь-яку оцінку діям відповідача. Апелянт вважає, що Казначейство України не може бути належним відповідачем у даній справі, оскілки відсутні докази і підстави вважати, що воно вчинило протиправні дії чи неправомірну бездіяльність або прийняло протиправне рішення, наслідком яких є завдані позивачу збитки. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання відповідача, апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представників Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Корчаловську А.Ю. та Голобородько О.Г., які, кожна окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року, яка винесена Департаментом соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380 грн. (а.с.8-9) Вказана постанова була пред`явлена до виконання, та згідно постанови Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 12 лютого 2019 року було відкрито виконавче провадження № 58348311 (а.с.20). Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 160/3482/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа - Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі (а.с.22-26). 18 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Захаренко К.С. винесено постанову на підставі відкритого виконавчого провадження № 58348311 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.28). Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 160/9679/19 позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року (а.с.35-36). На підставі заяви позивача ОСОБА_1 27 серпня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів та закінчення виконавчого провадження (а.с.39-40,41). Крім того, позивач 10 листопада 2020 року звернувся з заявою про негайне повернення незаконно стягнутих грошових коштів до Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі, який листом від 28 листопада 2020 року повідомив позивача, що з метою повернення з державного бюджету виконавчого збору у сумі 13 693,74 грн., які стягнуті з позивача, як боржника за виконавчим провадженням № 58348311 головним державним виконавцем відділу до управління державної казначейської служби України у місті Кривому Розі 28 листопада 2020 року за вих. № 17.13-34/79199 направлено подання на повернення або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету. Після надходження грошових коштів на депозитний рахунок відділу вони негайно будуть перераховані на розрахунковий рахунок який позивачу терміново необхідно надати до відділу з повним переліком всіх банківських реквізитів. Грошові кошти у сумі 123 243,65 грн., які перераховані платіжним дорученням № 7984 від 19 листопада 2019 на рахунковий рахунок стягувача позивач може отримати на підставі виконавчого документа, про поворот виконання рішення. (а.с.42,43). Ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у справі № 160/9679/18 - відмовлено (а.с.47). Крім того, листом від 15 березня 2021 року Департаментом соціальної політики надано відповідь позивачу ОСОБА_1 на її заяву від 25 лютого 2021 року щодо негайного повернення незаконно стягнутих грошових коштів на підставі незаконної постанови № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року (а.с.49,50-51). Так, з відповіді убачається, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів є Державна казначейська служба України. Тобто, кошти стягнуті з розрахункового рахунку позивача ОСОБА_1 , які зараховані до місцевого бюджету, підлягають поверненню відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують бюджетний процес, а саме статей 43, 45, 78,112 Бюджетного кодексу України. Таким чином, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів з відповідних бюджетних рахунків, призначених для зарахування надходжень, не належить до повноважень департаменту. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, позивач посилалась на ст.ст. 22,23 ЦК України і вказувала на те, що оскільки постанова № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами скасована, кошти, стягнуті з позивача у зв`язку з виконанням вказаної постанови, мають бути повернуті позивачу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що постанова № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами була скасована рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у зв`язку з порушенням процедури розгляду справи про накладення штрафу. При цьому суд першої інстанції виснував, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю, Департамент та його посадові особи діяли виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України, тому діючи виключно в межах наданих повноважень Департаментом здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого інспекторами праці складений Акт №ОМС-ДН1660/1167/АВ від 25 жовтня 2018 року, яким зафіксовано виявлені в ході інспекційного відвідування порушення законодавства про працю. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради є неналежним відповідачем в даній судовій справі. Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, однак не може погодитись з мотивами задоволення позивних вимог, з огляду на наступне. Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. У статті 1166 ЦК України, визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Стаття 1174 ЦК України визначає спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, зокрема, така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на Державу Україна. Це підтверджується також положеннями частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування, відшкодовується державою. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 570/2739/16-ц та Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/14/19. Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Згідно частин 1, 2 статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14447 цс 19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. У постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 569/5644/19 зазначено, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд виклав у постанові від 9 листопада 2022 року у справі № 296/4523/19 у резолютивній частині рішення повинно бути зазначено про стягнення коштів на відшкодування шкоди з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача. В пункті 44 постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. З позовної заяви вбачається, що позивач в порушення положень статті 1174 ЦК України помилково зазначила відповідачем Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, а не Державу Україна в особі її органів, які наділені повноваженнями саме у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові з тих підстав, що постанова № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами була скасована рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у зв`язку з порушенням процедури розгляду справи про накладення штрафу. При цьому суд першої інстанції виснував, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю, Департамент та його посадові особи діяли виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України, тому діючи виключно в межах наданих повноважень Департаментом здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого інспекторами праці складений Акт № ОМС-ДН1660/1167/АВ від 25 жовтня 2018 року, яким зафіксовано виявлені в ході інспекційного відвідування порушення законодавства про працю, не звернув уваги на те, що до участі у справі в якості відповідача не залучена Держава Україна, на чиї права та обов`язки впливає вирішення спору, а висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі усіх належних сторін. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 466/2931/15-ц. Отже, в даному випадку в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити лише з тих підстав, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне змінити мотиви відмови в задоволенні позовних вимог позивача. При цьому колегією суддів не досліджуються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення вдався до переоцінки обставин, які вже були встановлені судовим рішенням, та порушив правила предметної юрисдикції, оскільки вдався до оцінки дій Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, про те, що факт скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року, який залишився поза увагою суду першої інстанції, є належною правовою підставою для повернення коштів, які були отримані на підставі вказаної постанови та про те, що предметом даного спору є відшкодування збитків, завданих незаконними діями відповідача, при цьому незаконність дій відповідача встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 pоку пo справі № 160/9679/18, яке, відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, є належним доказом неправомірності дій відповідача і суд першої інстанції, при розгляді даного спору, не мав права надавати будь-яку оцінку діям відповідача, оскільки в даному випадку в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позов пред`явленого до неналежного відповідача, тому висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог позивача є передчасним. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що Казначейство України не може бути належним відповідачем у даній справі, оскілки відсутні докази і підстави вважати, що воно вчинило протиправні дії чи неправомірну бездіяльність або прийняло протиправне рішення, наслідком яких є завдані позивачу збитки не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог позивача, оскільки у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 569/5644/19 зазначено, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті. Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 440/1376/13-ц. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). За таких обставин в позові слід відмовити у зв`язку пред`явленням позову до неналежного відповідача, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог. Позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державна казначейська служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, виклавши їх в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 серпня 2023 року. Головуючий: Судді: