Постанова 4824 № 760/29230/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2023 року м. Київ Справа №760/29230/18 Провадження № 22-ц/824/5853/2023 Резолютивна частина постанови оголошена 26 липня 2023 року Повний текст постанови складено 04 серпня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. сторони: позивач Орган опіки та піклування Солом?янської районної у місті Києві державної адміністрації, відповідач ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Солом`янського районного м. Києва від 14 грудня 2022 року у справі за позовом Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дитини, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Київського апеляційного суду з клопотанням про визначення підсудності для розгляду справи за позовом Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дітей. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року матеріали позовної заяви Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дітей передано для забезпечення розгляду до Солом`янського районного суду м. Києва. У листопаді 2018 року матеріали позовної заяви Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дітей надійшли до Солом?янського районного суду м. Києва. Позовні вимоги Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації мотивовані тим, що на обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які прибули з інших територій, мешкають на території Солом`янського району м. Києва, за умовами утримання котрих здійснюється нагляд у службі у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації перебували неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мають статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Позивач вказував, що ОСОБА_3 перебуває на первинному обліку служби у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, як дитина, позбавлена батьківського піклування, у зв`язку з тим, що одинока мати хлопчика ОСОБА_5 , відповідно до рішення Біозерського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2008 року позбавлена батьківських прав. Відповідно до рішення виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області від 17 червня 2014 року № 153, ОСОБА_6 влаштований під опіку ОСОБА_1 ОСОБА_4 перебуває на первинному обліку служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, як дитина, позбавлена батьківського піклування, у зв`язку з тим, що, одинока мати хлопчика - ОСОБА_7 , позбавлена батьківських прав відповідно до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2018 року. Розпорядженням Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 червня 2018 року № 470, ОСОБА_4 влаштований під опіку ОСОБА_1 ОСОБА_1 разом з підопічними дітьми мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 липня 2018 року № 371, був призначений опікуном над малолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 серпня 2018 року № 445, опіка над дитиною була припинена. 23 липня 2018 року служба у справах дітей та сім`ї отримала лист Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 20 липня 2018 року № 8231/125/55/05-18 про те, що відносно ОСОБА_1 18 липня 2018 року складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, а 19 липня 2018 року за фактом можливого вчинення неправомірних дій з боку ОСОБА_1 відносно ОСОБА_8 , слідчий відділ Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві відкрив кримінальне провадження ЄРДР № 12018100090008231 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КК України. Враховуючи інформацію, надану Солом`янським управлінням поліції ГУ Національної поліції у місті Києві, керуючись пунктом 51 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, з метою захисту прав та інтересів дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із ймовірною загрозою їх життю або здоров`ю, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація видала розпорядження від 24 липня 2018 року № 564 «Про відібрання дітей». Під час неодноразових відвідувань співробітниками Служби та сектору ювенальної превенції Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві помешкання за місцем проживання опікуна та дітей за адресою: АДРЕСА_1 з метою виконання розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 24 липня 2018 року № 564, протягом липня-жовтня 2018 року, потрапити до помешкання не вдалося, оскільки двері ніхто не відчинив. Вказане розпорядження не виконано через відсутність опікуна та дітей за місцем проживання. Враховуючи зазначене, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві з проханням вжити заходів щодо розшуку дітей, вилучення та влаштувати їх до центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 08 жовтня 2018 року до служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист від служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та підтверджуючі документи про те, що ОСОБА_1 разом з підопічними проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 навчається в 4 класі Святопетрівської загальноосвітньої школи. Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації просив відібрати від ОСОБА_1 його підопічних ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Солом`янського районного м. Києва від 09 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за позовом Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дітей. Призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 04 лютого 2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_9 . Ухвалою Солом`янського районного м. Києва від 05 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті. Ухвалою Солом`янського районного м. Києва від 03 жовтня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_9 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта (розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації), зобов`язання утриматися від вчинення певних дій та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Солом`янського районного м. Києва від 24 лютого 2020 року провадження у справі відновлено. Ухвалою Солом`янського районного м. Києва від 02 березня 2021 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково. Позов в частині вимог Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про відібрання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито. Справу в іншій частині заявлених вимог продовжено розглядом по суті. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва яка занесена до протоколу судового засідання від 10 грудня 2021 року замінено третю особу у справі Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на Службу у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області. У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечував. Відзив мотивував тим, що 04 липня 2018 року ОСОБА_4 , а 06 липня 2018 року ОСОБА_8 прибули до його помешкання під його опіку. Зазначав, що він, як опікун, в інтересах дітей, того ж дня, як кожен із них прибув до нього, звернувся до сервісного центру з метою термінового оформлення закордонних паспортів для того, щоб вони усією сім`єю якомога швидше виїхали на відпочинок до Криму, де у його власному житлі створені усі необхідні умови для проживання багатьох відпочиваючих. Стверджував, що також в інтересах дітей, до повернення з відпочинку, тобто, під час відсутності у м. Києві, він відмовився від оренди житла, яку він повинен був здійснити у відповідності до наданих йому рекомендацій, таким чином заощадивши близько 45 000,00 грн, які згодом були спрямовані на задоволення потреб його підопічних. Посилався, що не дивлячись на невелику площу, кожна дитина була забезпечена власним комп`ютером та всім необхідним. Проте, у зв`язку із ситуацією із залишенням ОСОБА_8 домівки, збори до поїздки були припинені, а речі, які було зібрано, були розібрані та розкладені хаотично по ліжках та столах, а тому могло статися враження нібито у помешканні мало місця і Органом опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації було складено відповідний акт, який не відображає його думки та реального стану речей. Вказував, що у даній ситуації йому було рекомендовано негайно знайти помешкання для оренди, в якому буде проживати він разом з підопічними, що він і зробив наступного дня, орендувавши житло площею 46 кв.м у новому будинку у АДРЕСА_2 , про що фахівцем із соціальної роботи при Святопетрівській сільській раді у той же день - 20 липня 2018 року, був складений акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї та відправлений до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної адміністрації Київської області. Зазначав, що ОСОБА_8 , якому на час передачі під опіку відповідача було менше 13 років, неодноразово покидав домівки попередніх опікунів та має багатий досвід втеч та обмов, про що його було попереджено заздалегідь, В процесі проживання та спілкування з дитиною, якій ним була надана можливість вільно спілкуватися з рідними та друзями, ОСОБА_8 завжди їздив до дому зі своїм рідним середнім братом ОСОБА_10 . Після встановлення опіки дитина провела у відповідача лише 12 діб (з 06 липня 2018 року по 17 липня 2018 року) і почувала себе спокійно та врівноважено, на його численні запитання, чи все влаштовує, відповідав «так». У телефонних розмовах із родичами та друзями та у соціальних мережах висловлював велике задоволення із того, що опинився у сім`ї відповідача. З урахуванням викладеного не зрозуміло, на яких підставах Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації взяв за основу протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, у якому не має навіть натяку на загрозу життю та здоров`ю підопічних відповідача. Відповідні фахівці, які проводили опитування інших підопічних дітей після залишення ОСОБА_8 домівки, отримали від них лише позитивні відгуки про проживання та виховання у його сім`ї. Зазначав, що кримінальне провадження, про яке ідеться у позовній заяві, відкрито не щодо відповідача, а за фактом можливого вчинення злочину. На теперішній час, згідно довідки слідчого Солом`янського Управління поліції ГУ НП у м. Києва відповідач не має ніякого процесуального статусу, а тому кримінальне провадження, на яке спирається позивач є лише припущенням. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дитини відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що виключних обставин, які б викликали крайню необхідність розлучення дитини з опікуном, матеріали справи не містять. 27 січня 2023 року Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що справу було розглянуто без повного та всебічного з?ясування дійсних обставин справи і належної правової оцінки зібраних доказів. Інші аргументи апеляційної скарги, аналогічні змісту позовної заяви. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Солом`янського районного м. Києва від 19 грудня 2022 року у справі за позовом Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дитини. Витребувано із Солом`янського районного м. Києва матеріали цивільної справи № 760/29230/18 за позовом Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дитини. 16 березня 2023 року матеріали справи № 760/29230/18 за позовом Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 , про відібрання дитини надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. 20 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року - без змін. Відзив мотивований тим, що всі заперечення позивача, які зазначені в апеляційній скарзі, повністю та всебічно розглянуті судом першої інстанції. 31 березня 2023 року Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подав до Київського апеляційного суду відповідь на відзив, у якій просить апеляційну скаргу задовольнити, а відзив відповідача не приймати до розгляду та не долучати до матеріалів справи, у зв?язку з порушенням строків його подання. В судовому засіданні представники Органу опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації Сичинська О.О. та Мендель Н.В. підтримали доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кравець Д.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Треті особи: Служба у справах дітей Білогородської сіслької ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської області, Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області в судове засідання не з`явилися, до суду надали заяви, в яких просили розглянути справу без присутності їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та у відповіді на відзив, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 батьками якого зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08 червня 2018 року № 500 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 червня 2018 року № 470 призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 23 липня 2018 року на адресу служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист за підписом т.в.о. начальника Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві відповідно до якого інформували службу у справах дітей про те, що 18 липня 2018 року відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП. Крім цього було повідомлено, що 19 липня 2018 року за фактом можливого вчинення неправомірних дій з боку ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_8 слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві відкрито кримінальне провадження № 12018100090008231 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КК України. На підставі даного листа Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження від 24 липня 2018 року № 654 про відібрання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від опікуна (піклувальника) ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві Шевченка М.В. від 26 вересня 2020 року кримінальне провадження № 12018100090008231 від 19 липня 2018 року закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року усиновлено ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 липня 2018 року фахівцем із соціальної роботи Святопетрівської сільської ради ОСОБА_12 складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого встановлено, що в помешканні чисто, зроблено капітальний ремонт, взаємовідносини між членами сім`ї добрі та дружні. 01 жовтня 2018 року фахівцем із соціальної роботи Святопетрівської сільської ради ОСОБА_12 складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого встановлено, що в помешканні чисто, охайно, квартира з новим капітальним ремонтом, взаємовідносини між членами сім`ї добрі та дружні. Опікун оформив молодшу дитину ( ОСОБА_4 ) до Святопетрівської ЗОШ де дитина навчається з 01 жовтня 2018 року. У помешканні діти мають місця для гри та відпочинку, також є необхідні речі для навчання дітей відповідно до їх віку. Відповідно до характеристики від 03 грудня 2018 року № 131 за підписом класного керівника ОСОБА_13 та директора ОСОБА_14 Святопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, ОСОБА_4 в Святопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів навчається з 01 жовтня 2018 року. За навчання зарекомендував себе здібним учнем, навчальний матеріал засвоює в основному на достатньому рівні. В учня розвинена пам`ять, проте увага нестійка, до уроків готується систематично, швидко читає та показує математичні здібності, проте учню слід звернути увагу на українську мову, де при письмі допускається багато орфографічних помилок. Хлопчик позбавлений батьківського піклування, але прийомний батько піклується про ОСОБА_4 , регулярно відвідує школу, цікавиться його життям, створив сприятливі умови для навчання та виховання. Доказів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП матеріали справи не містять. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв?язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають правові зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва. За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. За вимогами частини п?ятої статті 170 СК України положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає. За нормами частини першої статті 249 СК України опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Згідно з вимогами статті 250 СК Україниопіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»постраждалою від домашнього насильства дитиною вважається дитина (особа, яка не досягла 18 років), яка не тільки зазнала домашнього насильства у будь-якій формі, але й дитина, яка стала свідком (очевидцем) такого насильства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»). Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України). Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18). Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 405/2650/19 (провадження № 61-3482св22). Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї (стаття 9 вказаної Конвенції). Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2021 року, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров`я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком

10. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені уповноважені суб`єкти в межах своїх повноважень. У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров`ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров`я для обстеження стану її здоров`я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована відповідно до пункту 31 цього Порядку. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як було встановлено під час судового розгляду, постановою слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві Шевченка М. В. від 26 вересня 2020 року кримінальне провадження № 12018100090008231 від 19 липня 2018 року закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину. Доказів того, що за результатами складеного відносно ОСОБА_1 18 липня 2018 року протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, суду не надано. Разом з тим, матеріали справи містять професійний висновок практичного психолога ОСОБА_16 , щодо перебігу психологічної роботи з малолітнім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на базі «Зеленої кімнати» сектору ювенальної превенції Солом`янського управління поліції. Психологічна робота з дитиною ОСОБА_8 , відбувалася 24.07.2018 року . Досудовим розслідуванням встановлено, що до Солом`янського УП надійшов рапорт інспектора СЮП про те, що офіційний опікун ОСОБА_1 після взяття під опіку ОСОБА_8 , а саме після 06.07.2018 року вчиняв розпусні дії відносно малолітнього ОСОБА_8 . За результатами психологічної роботи стало зрозуміло, що присутнє порушення психологічних, тілесних та територіальних кордонів зі сторони ОСОБА_1 через погрози, дотики, що викликало у ОСОБА_8 тривогу, відчуття незахищеності, бажання чинити супротив, шукати підтримку ззовні («Говорил, чтоб я дверь не закрывал в туалет... он не хотел, чтобы мы двери не закрывали. Такое правило.... Правило целовать, ходить в трусах... Я не хотел ходить босиком, там было грязно», «Было такое, когда я косячил... Плохо себя вел... ОН говорил: «Будешь плохо себя вести, буду за яйца хватать», «Я даже не оставался дома один, никогда, мы постоянно были вместе, ездили по делам», «Я спал на двухярусной кровати с мелким, с ОСОБА_4: он спал на верху, а я на низу... ОСОБА_3 спал с папой... ». Виявлені ознаки нехтування базовими потребами дітей, що проявлялись у відсутності режиму сну, неналежного харчування, не дотриманні гігієнічних норм. Під час опитування ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_1 доторкався до його інтимних частин, говорив з ним на «пошлые темы», змушував до певних моделей, правил поведінки, що викликали у хлопця дискомфорт та сором («Говорил давай я поцелую в губы... я подставлял щеку...а он нет...нет в губы» , «Он давал нам трусы...и они мне напоминали стринги. Они мне натирают, было неудобно», «Я хотел одеть шорты, а он сказал ходить в трусах Правило: не закрывать дверь в душ, даже когда ты идешь в туалет, никогда не закрывать. Папа при нас все это делал, ну писал, какал наверное и все, остальное, я не смотрел...я не хотел смотреть, он не закрывал дверь» « Слишком много пошлого рассказывал. Всякая пошлота... я не хочу рассказывать», «Если не буду слушаться, будет хватать за яйца», « Я выходил с машины, он меня попросил подать барсетку или кулек и шлепнул меня по попе », «Еще было такое, что когда мы сидели в машине, он постоянно говорил мне- пошли пописяем....Я говорил, что не хочу. Он постоянно ходил с ОСОБА_3 писять. ОСОБА_3 с ним живет давно и я уверен, что если бы я с ним поговорил, то он бы потвердил признаки педофилии, ведь это не нормально трогать за попу детей», «У ОСОБА_1 есть магазин, секс-шоп он показывал нам и показывал моему брату, ОСОБА_4...ОСОБА_4 делал ему массаж и ОСОБА_1 показывал картинки, где цепи и фалоимитаторы. Он часто выходил в туалет и был там долго, говорил, что мы можем смотреть, что он там делает, но я не хотел смотреть. Еще он говорил нам, что мы можем смотреть порно», « Он ­говорил: в этой машине все поколение занималось любовью, приводи сюда, в машину девочек и занимайся любовью... ОСОБА_3 приводил», « ІНФОРМАЦІЯ_9 », « Сказал , что скоро расскажет мне Секрет , но если расскажет сейчас, то я могу убежать», « Когда мы спали с ним, то он меня сильно обнимал и мне хотелось свалить в свою кровать, Мы казалось, что я сплю, но потом понял, что не сплю..,он трогал меня за булки и у меня были спущены трусы». Дані ознаки, які зафіксовані зі слів дитини та його реакції вказують на індикатори фізичного та інтелектуального розбещення дитини. Крім того в ОСОБА_8 також було присутнє бажання врятувати молодшого хлопця ОСОБА_4 («Я спрашивал малого, нравиться ли ему тут... он сначала говорил, что нравиться, а потом сказал что ему надоело, что на него постоянно кричат и обижают»). Практичний психолог зробила висновок, що відповідно до результатів дослідження можна стверджувати, що дитина пережила сексуальне розбещення, фізичне, психологічне насильство і потребує психотерапевтичної допомоги з боку фахівців-психологів та психотерапевтів. Аналіз результатів дослідження показав, що заявлені підозри щодо скоєння сексуального розбещення, психологічного, фізичного насильства ОСОБА_1 відповідають характеру усвідомлення цих подій ОСОБА_8 по відношенню до нього та підозри, щодо інших дітей. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду, вважає, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації про відібрання у ОСОБА_1 його підопічного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 є обґрунтованими, оскільки системний аналіз наведених доказів в їх сукупності свідчить що подальше перебування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 під опікою ОСОБА_1 є небезпечним для його здоров`я та морального виховання. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом не повно, допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то відповідно з ОСОБА_1 на користь держави підлягає до стягнення судовий збір, від сплати якого звільнений позивач. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити. Рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відібрання ОСОБА_4 у ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Відібрати від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) його підопічного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна