Постанова 4855 № 340/5019/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 340/5019/22 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Кіровоградського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), в якій просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за вересень 2022 року; 2) стягнути з відповідача на користь позивача суддівську винагороду за вересень 2022 року в сумі 129578,02 грн; 3) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 129578,02 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду щодо не нарахування та невиплати судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2022 року. Зобов`язано Кіровоградський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2022 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 №53-к позивача увільнено від роботи з 30.03.2022 у зв`язку із перебуванням на військовій службі із збереженням місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на період проходження військової служби. Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 №161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 » позивачу припинено виплату середнього заробітку. Відповідно до довідки від №80 від 02.09.2022, встановлено, що в період з травня по липень позивачу нараховувався середній заробіток. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що Закон №1402-VIII передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком. Зважаючи на те, що суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» над іншими нормами законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, та правовому регулюванню спірних питань, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У свою чергу частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Указана норма кореспондує згаданим вище приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України. За правилами ч. 3 ст. 135 Закону базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно ч. 9 ст. 135 Закону обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, в рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод. Як вбачається, Конституція України містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій". Вказана норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 135 Закону, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада". Тобто у статтю 119 КЗпП України законодавцем внесено зміни шляхом виключення норм щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Отже, за висновками суду першої інстанції, середній заробіток, як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, перестав існувати в національному законодавстві. В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу, що позивач незважаючи на своє тимчасове перебування на військовій службі має статус судді, а тому його суддівська винагорода має регулюватися у відповідності до вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, оскільки спеціальним Законом визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, то питання щодо нарахування та виплати останньої не може регулюватися нормами ч. 3 ст. 119 КЗпП України, як помилково вважає відповідач. З огляду на наведене, оскільки Законом не передбачено випадків, коли у разі тимчасового нездійснення правосуддя виплата суддівської винагороди судді може бути припинена у повному обсязі. Відтак, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідач прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для припинення її нарахування та виплати, керуючись лише нормами ч. 3 ст. 119 КЗпП України. Як вірно встановлено судом першої інстанції, суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. А тому, враховуючи конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» над іншими нормами законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі. При цьому, оскільки у вересні 2022 року суддівська винагорода позивачу відповідачем не нараховувалася, то підстави для стягнення конкретних сум такої винагороди відсутні. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, судом першої інстанції цілком обґрунтовано зобов`язано Кіровоградський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2022 року. Доводи апелянта про те, що наказ від 19.07.2022 №161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 » продовжує бути чинним і не скасовано, жодним чином не свідчить про правомірність обмеження відповідачем конституційних гарантій позивача та його права на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону. А відтак, вказана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко