Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/16650/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/16650/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Бориспільської міської ради (далі - відповідач 1), Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (далі - відповідач 2), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту №09/11-12 від 09.11.2021 ОСОБА_1 ; - зобов`язати Бориспільську міську раду надати повну інформацію та копії документів по запиту ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради №09/11-12 від 09.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів безкоштовно по запиту ОСОБА_1 №09/11-12 від 09.11.2021. Зобов`язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати ОСОБА_1 безкоштовно повну інформацію та копії документів на його запит №09/11-12 від 09.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. В позові до Бориспільської міської ради відмовлено. Також, додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року заяву адвоката Романюка Івана Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/16650/21 задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області. Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції відповідач 2 звернувся з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, та у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення теж відмовити. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга (на основне рішення) підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації від 09.11.2021 №09/11-12, у якому просив відповідача: - надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0278 в період з 2019 по 2021 року. Відповідь на цей запит позивач просив направити на вказану у запиті електронну адресу. У відповідь на цей запит Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направив на електронну адресу позивача лист від 17.11.2021 №12-33-4607, в якому запропонував позивачу звернутись до ГУ ДПС у Київській області для отримання інформації про плату за користування земельною ділянкою. Не погоджуючись з правомірністю надання Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради такої відповіді на запит, позивач звернувся з цим позовом до суду. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного. Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Частиною першою статті 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Частинами першою та другою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI). Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись із запитом до відповідача 1 просив надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0278 в період з 2019 по 2021 року. Натомість Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, листом від 17.11.2021 №12-33-4607, запропонував позивачу звернутися до ГУ ДПС у Київській області. В контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. За приписами п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Таким чином, до місцевих зборів належить плата за землю, а адміністрування такого збору здійснюється податковим органом. За наведених обставин, розпорядником інформації за отриманням якої звертався позивач є Бориспільська ДПІ ГУ ДПС у Київській області. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, запит на публічну інформацію був адресований Бориспільській міській раді, яка на виконання положень частини першої статті 22 Закону №2939-VI перенаправила цей запит до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради. Відтак, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача 1 та зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню. Водночас, оскільки запит позивача не був направлений до належного розпорядника інформації, з одночасним інформуванням про це позивача, колегія суддів дійшла висновку що Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було допущено протиправну бездіяльність. Вказані непослідовні дії відповідача 2 свідчать про порушення ним положень частини першої статті 22 Закону №2939-VI. За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, зазначивши у резолютивній частині про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту позивача №09/11-12 від 09.11.2021. Крім того, судом першої інстанції також помилково зобов`язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати позивачу повну інформацію та копії документів на його запит №09/11-12 від 09.11.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, з огляду на те, що відповідач -2 не володіє запитуваною інформацією та не може виконати зобов`язальну частину рішення суду. Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що в даному випадку, з метою захисту прав позивача, слід визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо не направлення запиту позивача №09/11-12 від 09.11.2021 до належного розпорядника з одночасним інформуванням про це позивача, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI та зобов`язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит позивача до належного розпорядника з одночасним інформуванням про це позивача. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції від 18.05.2022 підлягає скасуванню в частині з прийняттям нової постанови по часткове задоволення позовних вимог. Стосовно доводів апелянта щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з п. 1 частини третьої ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частини сьомої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного суду висловлені, зокрема, у постанові від 01.06.2021 у справі № 640/11563/20. Так, висновуючись на аналізі статей 132, 134, 139 КАС України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Верховний Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих позивачем документів, 19.08.2021 між Адвокатським об`єднанням "ЛМК" в особі старшого партнера Романюка Івана Миколайовича (Виконавець, Адвокатське об`єднання) та Котом Сергієм Олександровичем (Клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги №69, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати визначену в доручені правничу допомогу, а клієнт зобов`язався оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених у дорученні завдань клієнта. Відповідно до пункту 2.1 договору клієнт уповноважує адвокатське об`єднання здійснювати захист його прав, свобод чи інтересів з правами, які надано клієнту законодавством, а після вичерпання національних засобів правового захисту, звернутися з індивідуальною заявою до Європейського Суду з прав людини, інших міжнародних судових установ, квазі-судів чи інших органів міжнародної системи захисту прав людини, в тому числі: здійснювати захист і представництво інтересів клієнта під час провадження справ в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України перед органами та посадовими особами органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, процесуального керівництва досудовим розслідуванням органами прокуратури, а також при здійсненні органами прокуратури інших визначених законом функцій, та будь-якими іншими державними органами і установами, тощо; здійснювати представництво в судах системи судоустрою України всіх інстанцій та спеціалізацій (місцевих, апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах (включаючи Вищий антикорупційний суд, його Апеляційну палату), а також в Верховному суді, інших судових установах України, в тому числі перед слідчим суддею, арбітражні або третейських судах; Конституційному Суді та інших органа, установах, що виконують судову функцію, чи інших органах міжнародної системи захисту прав людини. Згідно з пунктом 2.2 договору адвокатське об`єднання під час надання правничої допомоги має право, на свій розсуд, виконувати будь-які не заборонені законодавством і правилами адвокатської етики засобами правового захисту, з усіма правами (повноваженнями), які надані клієнту законодавством, у тому числі з правом, зокрема, під час представництва інтересів клієнта в суді адвокатське об`єднання здійснює від імені клієнта без обмеження процесуальні права, які надані клієнту законодавством, та процесуальні обов`язки, в тому числі, але не виключно, з правом підписання і подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, одержання процесуальних документів, оскарження рішень суду (з правом підписання апеляційної, касаційної та конституційної скарги, заяв про перегляд заочного рішення, про перегляд рішень у зв`язку з виключними та нововиявленими обставинами), сплати від імен клієнта судового збору та інших, необхідних платежів, адвокатське об`єднання має повноваження збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову (всіх або частини позовних/зустрічних вимог), визнати позов (частину позовних вимог, у якості представника відповідача), змінити підстави або предмету позову (зустрічної позовної заяви), проводити попередні переговори та укладати мирову угоду. Відповідно до пункту 5.1 договору розмір гонорару за надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги, сторони узгоджують в дорученні. Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. 01.12.2021 між сторонами було підписано доручення до договору про надання правничої допомоги (Додаток до договору про надання правничої допомоги №69 від 19.08.2021), в якому сторони договору погодили, що клієнт доручає адвокатському об`єднанню "ЛМК" виконати завдання щодо здійснення захисту його прав та інтересів з приводу бездіяльності Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копій документів безкоштовно до запиту №09/11-12 від 09.11.2021. Позивачем додано до матеріалів справи акт щодо наданих послуг від 23.05.2022, в якому зазначено, що Адвокатським об`єднанням "ЛМК" надано позивачу послуги з підготовки позовної заяви, оформлення пакету документів для подання позову (друк, копіювання, засвідчення) та направлення позову до суду (4 години) - 6000,00 грн. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати заявленої до відшкодування суми на правову допомогу. В такому випадку, враховуючи, що позивачем не доведено понесення останнім витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі слід відмовити. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29). За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині, а позов частковому задоволенню. Крім того, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо не направлення запиту ОСОБА_1 №09/11-12 від 09.11.2021 до належного розпорядника інформації - з одночасним інформуванням ОСОБА_1 про це, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI. Зобов`язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит ОСОБА_1 №09/11-12 від 09.11.2021 до належного розпорядника з одночасним інформуванням ОСОБА_1 про це, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року - залишити без змін. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року - задовольнити. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви адвоката Романюка Івана Миколайовича про ухвалення додаткового рішення - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко