Постанова 4851 № 520/4295/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 р. Справа № 520/4295/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4295/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70% грошового забезпечення 01.01.2016; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з 01.01.2016., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією ОСОБА_1 за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) з приводу зменшення з 01.01.2016р. розміру пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) з показника 80% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) з 01.01.2016 р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 80% грошового забезпечення та провести виплату різниці, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою із компенсацією втрати частини доходу. Позов у решті вимог - залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що з 01.01.2016 пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі Закон № 2262-ХІІ) та Постанови №

103. При перерахунку пенсії з 01.01.2016 були застосовані норми ч. 2 ст. 13 вищевказаного Закону (в редакції Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» ( далі по тексту - Закон № 1166-VII), за якою максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% грошового забезпечення. При цьому, розмір пенсії позивача збільшився, а відтак, умови його пенсійного забезпечення не погіршилися. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив публічну службу у системі органів Міністерства внутрішніх справ України, звідки був звільнений з показником вислуги у 36 років. Заявнику як атестованому працівнику органів внутрішніх справ у відставці була призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області. Відповідно до прийнятого Головним управлінням розпорядження про перерахунок з 01.01.2016 заявник одержував пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення. Стверджуючи, що з 01.01.2016 мала місце подія протиправного зменшення розміру пенсії з 80% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, заявник ініціював даний спір. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зменшення з 01.01.2016 розміру пенсії позивача з показника 80% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 80% грошового забезпечення та провести виплату різниці, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою із компенсацією втрати частини доходу. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Відповідно до положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції від 14.06.2006) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Судом встановлено, що до 01.01.2016 позивач отримував пенсію за вислугу років на умовах вказаного закону в розмірі 80% грошового забезпечення, а за наслідками перерахунку відсотковий розмір пенсії зменшено пенсійним органом до 70%. Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії). У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. За визначенням, наведеним у пунктах 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі по тексту Порядок № 45), Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача). Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пунктом 5 Порядку № 45 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Разом з тим відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, до 01.01.2016 позивач відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення, отримував пенсію за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем. Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ від 08.07.2011, який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір грошового забезпечення. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у редакції Закону № 3668-VІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в наступній редакції: Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Таким чином, Законами № 3668-VІ та № 1166-VII внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними такого права. Отже, на момент проведення перерахунку пенсії було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, цей показник, з огляду на законодавчо закріплений принцип незворотності нормативно-правових актів у часі, в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, повинен застосовуватися лише при призначенні нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Колегія суддів зауважує, що в силу п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1166-VII норми пункту 23 цього Закону набрали чинності з 01.04.2014, тобто, вже після того, як позивачу було призначено пенсію, а тому обмеження у 70% грошового забезпечення, передбачене п. 23 Закону №1166-VII, не застосовується до спірних відносин щодо перерахунку пенсії позивача. Враховуючи, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, а порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців врегульований нормами статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, застосування статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка регулює призначення пенсій, в редакції Законів № 3668-VІ та № 1166-VII, при перерахунку пенсії позивача, виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення, є протиправним. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18. Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Стосовно виплати різниці у пенсії однією сумою суд виходить із того, що дана вимога охоплюється легітимними сподіваннями на отримання пенсійних виплат, які є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35). За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань. Отже, у цій частині вимог позовні вимоги підлягають задоволенню, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується частково з висновком суду першої інстанції, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зменшення з 01.01.2016 розміру пенсії ОСОБА_1 з показника 80% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення є протиправними, а тому слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 80% грошового забезпечення та провести виплату різниці, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, колегія суддів зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №

159. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Таким чином, аналіз вказаних норм законодавства вказує, що для здійснення компенсації доходу необхідна наявність декількох умов, зокрема: дохід має бути нарахований, але не виплачений та грошовий дохід не повинен мати разового характеру. Встановлені під час розгляду цієї справи обставини щодо того, що оспорювані частини грошового доходу (пенсія) не були нараховані позивачу, а тому відповідно до зазначених законодавчих приписів відсутні підстави для здійснення такої компенсації позивачу. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі за № 807/1525/16. Згідно із п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію позивач набуває саме в момент отримання доходу. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями вищевказаного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі за №487/6923/16-а. Судовим розглядом встановлено, що позивач в позовній заяві просить нарахувати йому компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Таким чином, оскільки, відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, то враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, від 25.10.2018 у справі №420/1410/17. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому в даному випадку вимоги позивача про зобов`язання відповідача про нарахування та виплату позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії (у зв`язку з порушенням строків їх виплати) є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі № 404/6317/16-а, від 25.10.2018 по справі № 420/1410/17, від 10.02.2020 по справі № 134/87/16-а, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а та від 01.04.2021 по справі №120/4555/18-а. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. ст. 315, 317 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним скасувати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 по справі №520/4295/22 - скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу. Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 по справі № 520/4295/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич