Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7069/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 р. Справа № 480/7069/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Опімах Л.М., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 30.12.22 по справі № 480/7069/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 26.10.2022 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 498,97 грн в день за період з 24.04.2021 по 19.10.2022 терміном 544 календарних дні в сумі 271439,68 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність бездіяльності щодо не виплати середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 позов задовлено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 14719,67 грн (чотирнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 67 копійок). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 до 23.04.2021 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2021 № 80 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. При звільненні позивачу не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно та індексацію грошового забезпечення. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 по справі №480/7347/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.09.2013 по 23.04.2021. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26.09.2013 по 28.02.2018 - базовий місяць січень 2008, за період проходження служби з 01.03.2018 по 23.04.2021 - базовий місяць березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 26.09.2013 по 23.04.2021. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за, час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 26.09.2013 по 23.04.2021. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення суду від 17.11.2021 по справі №480/7347/21 відповідачем здійснено на користь ОСОБА_1 виплату індексації 29.09.2022, а також компенсації за невикористане речове майно 20.10.2022. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Отже, з моменту звільнення грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється. Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Судовим розглядом встановлено, що відповідачем в порушення вказаних вище положень не здійсненого виплату позивачу всіх сум, що належать йому. Згідно з ст. 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тобто, ст. 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає з вказаної норми. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі - Порядок № 100). Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Таким чином, ураховуючи, що звільнення позивача відбулось 23.04.2021, його середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат за попередні два місяці роботи. Відповідно до п. 5 Розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Положеннями Розділу ІІІ Порядку № 100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини. Так, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (п. 3 Порядку N 100). Як вже вище зазначалось, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2021 № 80 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 по справі №480/7347/21 відповідачем здійснено на користь ОСОБА_1 виплату індексації 29.09.2022, а також виплату компенсації за невикористане речове майно 20.10.2022. Вказані обставини по справі свідчать про дотримання позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, визначеного положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про середній заробіток ОСОБА_1 встановлено, що за лютий 2021 року позивачем отримано кошти у розмірі 14719,67 грн. та за березень 2021 року у розмірі 14719,67 грн., розмір середньоденного заробітку становить 498,97 грн. Отже, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до п. 2 Порядку №100 виходячи з розміру грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці перед звільненням, а також з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України становить 62371,25 грн. (498,97 грн. * 125 днів). Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19 та від 28.06.2023 по справі №560/11489/22. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що під час ухвалення рішення в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 14719,67 грн (чотирнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 67 копійок) судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям постанови про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62870 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 22 коп., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 по справі №480/7069/22 скасувати в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 14719,67 грн (чотирнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 67 копійок). Прийняти в цій частині постанову, якою стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62870 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 22 коп. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2022 по справі № 480/7069/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц