Постанова 4857 № 300/5163/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5163/22 пров. № А/857/10749/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Барана Василя Володимировича на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену суддею Панікар І.В. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 300/5163/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 13 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому просив: - визнати протиправними дії щодо відмови позивачу у підготовці і наданні до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи з із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року відповідно до вимог статей 43, 63 ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, статті 9 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, з урахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії із 01.01.2018; - зобов`язати підготувати і надати до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови КМУ від 13.02.2008 № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб для перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2018 на підставі статей 8, 10, 43 та 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатного населення Законом на 01.01.2018 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт та розряд відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та норм приміток додатків 1-14 до неї, надбавки за вислугу років (в розмірі 45%), із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри додаткових видів грошового забезпечення та підвищення посадового окладу за службу на території гірського населеного пункту. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, представник позивача адвокат Баран Василь Володимирович оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції. Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вимог частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Суд першої інстанції, встановивши, що позов поданий із пропуском сроку звернення до суду, залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу 10-денний строк з дати отримання даної ухвали для усунення недоліку позовної заяви шляхом подання клопотання про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску та доказів їх поважності. Оскільки наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску судом першої інстанції визнані неповажними, оскаржуваною ухвалою позовну заяву повернуто позивачу. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, зазначивши наступне. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно зі статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Як слідує із змісту адміністративного позову у цій справі, позивач звернувся в суд із цим адміністративним позовом 13.12.2022 та оскаржує дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Тобто, у даній справі існує спір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, який полягає у правомірності/протиправності дій відповідача, що виразились у відмові позивачу у підготовці і наданні до пенсійного органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на січень 2018 року для перерахунку пенсії позивача. Такі правовідносини виникли в результаті відмови відповідача, оформленої листом від 04.11.2022. З цим позовом до суду позивач звернувся 13.12.2022. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не був пропущений 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду із цим позовом. В даному випадку висновки суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованими та прийнятими без належного дослідження обставин справи, змісту позову та позовних вимог, з порушенням відповідних процесуальних норм. Крім цього, слід зазначити, що у заявленому позові вимоги заявлені до відповідача Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не до пенсійного органу. Предметом спору є питання щодо виготовлення і видачі довідки про розмір грошового забезпечення, а не щодо обчислення і перерахунку пенсії. Суд першої інстанції вважав, що оскільки право на отримання зазначеної довідки виникає у січні відповідного року, то з цього часу позивач мав дізнатися про порушення своїх прав та подати позов у межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, натомість звернувся до суду лише у грудні 2022 року. При цьому суд першої інстанції покликався на правовий висновок Верховного Суду у справі №240/12017/19, згідно з яким при зверненні до суду позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Проте, правовідносини у розглядуваній справі та справі №240/12017/19 не є подібними, оскільки у справі №240/12017/19, на яку покликається суд першої інстанції, позивач - особа з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи І групи, отримувач пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскаржував відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплати йому заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно із статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Натомість, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та оскаржує неправомірність дій Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у підготовці та наданні до пенсійного органу довідки про розмір його грошового забезпечення для перерахунку основного розміру пенсії відповідно до ст. 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Отже, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, прийняті за інших фактичних обставин справи, ніж у справі за позовом ОСОБА_1 з урахуванням іншої нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 300/5087/22. Таким чином, наведена вище правова позиція не є релевантна та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі. Водночас питання дотримання строку звернення до суду з даним адміністративним позовом вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції. Так у постанові від 09 травня 2023 року у розглядуваній справі Восьмим апеляційним адміністративним судом сформовано висновок про те, що ОСОБА_1 строк звернення до суду з вимогою про видачу оновленої довідки не пропущено. Суд зауважив, що жодним нормативним актом не передбачено, що строк звернення до адміністративного суду про видачу оновленої довідки розпочинає перебіг з дати, станом на яку визначається розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Відповідно до частини 2 ст. 6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України (Заява №377/02) у п.52Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собіправо на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати нарозгляд спору судом (наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ). Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 312 КАС України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Барана Василя Володимировича задовольнити, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 300/5163/22 скасувати. Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська О. І. Довга