Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 938/437/20

Справа № 938/437/20 Провадження № 22-ц/4808/969/23 Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М. Суддя-доповідач Мальцева П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Мальцевої Є.Є., суддів Бойчука І.В., Томин О.О., секретар Кузів А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чобанюк Максим Михайлович, на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Білоберізька сільська рада об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою, ВСТАНОВИВ: В провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Білоберізька сільська рада об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою. 26 червня 2023 року від ОСОБА_2 та її представника адвоката Рашковської Л.О. до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти власнику ОСОБА_1 та/чи його представниками будь-які дії щодо відчуження, зміни цільового призначення, поділу земельної ділянки, яка знаходиться в присілку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620887501:01:002:0008, державна реєстрація права в державному реєстрі здійснена 31.05.2023 року. В обґрунтування заяви зазначено, що до матеріалів справи відповідачем долучено документи, з яких вбачається, що ним оформлено право власності на земельну ділянку,через яку згідно з генеральним планом села Устеріки проходить дорога до садиби позивача, усунення перешкод у користуванні якої є предметом спору в суді. Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки, долученого до матеріалів справи, жодних обтяжень чи обмежень, які були б зумовлені наявністю спірної дороги - немає. Більше того, спірна дорога ввійшла до земельної ділянки площею 0,38га, на яку відповідачем оформлено право власності. Проведення експертизи відбувалося в період з 21.01.2022 року до05.05.2023року. Однак,на час проведення експертизи жодної інформації про те, що земельна ділянка, на якій згідно Генерального плану проходить дорога, перебуває у власності відповідача чи інших осіб - не було. Зважаючи на те, що оформлення права власності відбулося під час перебування справи у провадженні суду і відповідачу було відомо про наявність спору, є ризик того, що він може відчужити земельну ділянку чи вчинити інші дії для ускладнення виконання рішення в подальшому. Таким чином, заявник вважає, що заходи забезпечення позову, про які він просить, безпосередньо стосуються предмету спору, а тому є співмірними із заявленими позовними вимогами. Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено вчиняти власнику ОСОБА_1 та/чи його представникам будь-які дії щодо відчуження, зміни цільового призначення, поділу земельної ділянки, яка знаходиться в присілку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620887501:01:002:0008, державна реєстрація права в державному реєстрі права здійснена 31.05.2023 року. Не погодившись з ухвалою суду, представник відповідача -адвокат Чобанюк М.М. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатися спірною земельною ділянкою, зміни цільового призначення, поділу земельної ділянки суперечить принципу непорушності права власності. Станом на сьогоднішній день незаконність набуття права власності відповідачем не встановлена судом, а тому він не може бути позбавлений права користуватися або розпоряджатися належною йому земельною ділянкою. Судом не враховано, що предметом позову є вимога про усунення перешкод у користуванні під`їзною дорогою, тобто позивач не оспорює правомірність права власності відповідача на земельну ділянку. Пред`явлений позов є позовом немайнового характеру, не стосується визнання права на майно, витребування майна чи стягнення грошових коштів. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 149, 150 ЦПК України, застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Від 09 червня 2021 року у справі № 646/5878/20; від 15 січня 2019 року у справі 915/870/18; від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19 тощо. Всупереч вимогам п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таким чином, скаржник вважає, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України в частині її змісту, оскільки не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а фактично містить його пропозицію щодо відсутності необхідності застосування зустрічного забезпечення, що не звільняє його від обов`язку зазначити в заяві про забезпечення позову конкретну пропозицію/захід зустрічного забезпечення, який може бути застосовано судом. Також в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції міститься лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та не наведено жодного обґрунтування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що суперечить сутності забезпечення позову та правовим позиціям, сформульованим Верховним Судом. У заяві про забезпечення позову позивачка не виклала мотиви, яким чином, на її думку, незабезпечення позову може утруднити виконання судового рішення, посилаючись лише на обставини незаконної реєстрації права власності на земельну ділянку, однак, такі висновки є припущенням, а питання про правомірність або протиправність дій відповідача може бути вирішене судом лише по суті спору, врахувавши предмет, підстави позову та обставини, на які посилається заявник, обґрунтування заяви про забезпечення позову, заходи, які просить застосувати заявник в порядку забезпечення позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач ОСОБА_2 до суду не явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідач ОСОБА_1 , його представник адвокат Чобанюк М.М. в судове засідання не з`явилися, до апеляційного суду адвокат Чобанюк М.М. направив заяву про розгляд справи без їх участі. Представник третьої особи - Білоберізької сільської ради в судове засідання не з`явився, на адресу апеляційного суду надійшла заява голови Білоберізької сільської ради Дмитра Іванюка про розгляд справи без участі третьої особи, апеляційну скаргу просить розглянути на розсуд суду. Представник ОСОБА_2 адвокат Парфан Т.Д. до суду не з`явився, направив до заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні Верховинського районного суду. Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного. 07.07.2023 року Івано-Франківським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі, 27.07.2023 року судом закінчені підготовчі дії, справу призначено до розгляду на 08.08.2023 року 07.08.2023 року до апеляційного суду надана заява представника позивача - адвоката Парфана Т.Д. про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі. До заяви долучена інформаційна довідка про розгляд справи. Відмовляючи у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зауважує на таке. Відповідно до частини 1,2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). За змістом статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу. Клопотання про подовження строку представником не заявлено, строк розгляду справи в апеляційному суді закінчився. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засід анні. Така правова позиція викладена Верховний Судом 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. При вирішенні питання щодо відкладення розгляду справи, суд враховує, що заявником не наведено обґрунтованих підстав неможливості розгляду справи без його участі, правом на надання відзиву не скористався, тому з огляду на зазначене, відповідно до статті 372 ЦПК України, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання адвоката Парфан Т.Д. про відкладення розгляду справи. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що враховуючи, що між сторонами існує спір, предметом якого є усунення перешкод у користуванні дорогою до позивача, яка проходить до її земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов до переконання щодо наявності підстав для заборони її відчуження, що відповідає вимогам закону та забезпечує баланс між інтересами сторін, оскільки подальше відчуження вказаного майна ОСОБА_1 чи його представниками призведе до ускладнення захисту прав позивача ОСОБА_2 . З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні під`їзною дорогою, шириною 6 м., площею 0,0492 га, яка проходить між земельними ділянками, які знаходяться у його фактичному користуванні шляхом звільнення дороги від будь-яких предметів для забезпечення ОСОБА_2 безперешкодного проїзду по цій дорозі до належного на праві власності домоволодіння в с.Устеріки Верховинського району Івано-Франківської області. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 31.05.2023 року здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться в присілку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620887501:01:002:0008. У позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що у площу вказаної земельної ділянки включено під`їздну дорогу, тобто проїзд до її житлового будинку, внаслідок чого вона позбавлена можливості проїзду до свого будинку та просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні під`їздною дорогою до її житлового будинку. Апеляційний суд зазначає, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову судом не перевіряється обґрунтованість заявлених позовних вимог, а встановлюється лише існування спору та обрання співмірних заходів забезпечення позову, які будуть діяти до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Як вірно зазначив представник відповідача в апеляційній скарзі, і з цим погоджується й колегія суддів, пред`явлений позов є позовом немайнового характеру щодо усунення перешкод у користуванні проїзною дорогою і не стосується визнання права на майно, витребування майна чи стягнення грошових коштів. Підстави набуття права власності на земельну ділянку відповідачем також не є предметом даного спору. Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Як вбачається із матеріалів справи, заявник не обґрунтував та не надав доказів того, що невжиття такого заходу як накладення заборони вчиняти власнику ОСОБА_1 та/чи його представниками будь-які дії щодо відчуження, зміни цільового призначення, поділу земельної ділянки, яка належить на праві власності відповідачу, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконати рішення суду. Крім того, стороною позивача у заяві про забезпечення позову не зазначено які саме дії відповідача свідчать про його намір провести відчуження земельної ділянки, змінити її цільове призначення або здійснити її поділ. Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги, що реєстрація відповідачем права власності на земельну ділянку не є однозначною і беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахував принцип співмірності, а також те, що обраний позивачем вид забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 .. Крім того, з огляду на спосіб забезпечення позову і характер позовних вимог такий вид забезпечення позову не має значення для виконання можливого рішення суду. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2023 року скасувати, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти власнику ОСОБА_1 та/чи його представниками будь-які дії щодо відчуження, зміни цільового призначення, поділу земельної ділянки, яка знаходиться в присілку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620887501:01:002:0008, державна реєстрація права в державному реєстрі здійснена 31.05.2023 року відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чобанюк Максим Михайлович - задовольнити. Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2023 року - скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти власнику ОСОБА_1 та/чи його представниками будь-які дії щодо відчуження, зміни цільового призначення, поділу земельної ділянки, яка знаходиться в присілку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620887501:01:002:0008, державна реєстрація права в державному реєстрі здійснена 31.05.2023 року відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Є.Є. Мальцева І.В. Бойчук О.О. Томин