LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС759/5616/21

від 27.07.2023 · Цивільна
Резолютивна:Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року.

Ухвала 27 липня 2023 року м. Київ справа № 759/5616/21 провадження № 61-7336ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту належності свідоцтва про смерть, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: 16 травня 2023 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року, повний текст якої складено 10 квітня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження; виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши підстави касаційного провадження; надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. 21 червня 2023 року до касаційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази отримання копії оскаржуваної постанови заявником 17 квітня 2023 року; виправлена касаційна скарга. Копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справизаявник не надала. За таких обставин ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 25 травня 2023 року, на три дні з дня вручення копії цієї ухвали. Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 390 ЦПК Україникасаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. В обґрунтування вказує, що копію оскаржуваної постанови нею отримано лише 17 квітня 2023 року. На підтвердження зазначеного і на виконання вимог ухвали суду від 25 травня 2023 року ОСОБА_1 надала копію листа Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, з якої вбачається, що заявник отримала копію оскаржуваної постанови 17 квітня 2023 року. Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджена наданим доказом, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин. Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин. Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарженнярішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року, оскільки касаційна скарга поданазаявником протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), у постановах Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21), від 22 березня 2023 року у справі № 554/356/21 (провадження № 61-5463св22), від 7 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови саме Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, у чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. Тому посилання заявника на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях постанови Пленуму Верховного Суду України від30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» касаційним судом не приймаються. Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази; встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі не вказано, щодо якої норми права відсутній висновок, та не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права. За таких обставин, вивчивши зміст касаційної скарги, яка надійшла 21 червня 2023 року, касаційний суд доходить висновку про відсутність у ній підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року. Витребувати з Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 759/5616/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту належності свідоцтва про смерть, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»