Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/4780/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1725/23 Справа № 199/4780/23 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника Котової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп. У постанові суду зазначено, що 23.05.2023 року о 22-55 годині ОСОБА_1 , в районі будинку № 344 по вул. Передовій у м. Дніпрі (Амур-Нижньодніпровський район), повторно протягом року, керував автомобілем «ВАЗ» № м НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2023 року та просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду є незаконною, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази керування ним транспортним засобом 23.05.2023 року о 22:55 годині, у зв`язку з чим, його не можна вважати суб`єктом відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП. При цьому, звертає увагу, що як у судовому засіданні, так і під час спілкування з працівниками поліції він вказував, що не керував автомобілем, а коли поліцейські під`їхали до нього просто був біля нього, що підтверджується відеозаписом. Крім того, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено свідків події, хоча такі свідки були, що також підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. Разом з цим, вважає, що до рапорту працівника поліції слід віднестись критично, оскільки він не підтверджується іншими доказами та поліцейський є зацікавленою особою у вирішенні справи. Також вказує, що долучений до матеріалів справи відеозапис був витребуваний судом першої інстанції по власній ініціативі, що суперечить приписам ст.255 КУпАП та практиці ЄСПЛ. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду. У суді апеляційної інстанції захисник Котова І.М. підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, просила апеляційний суд скасувати постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2023 року та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №263137 від 23.05.2023, складений у відношенні ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП; постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5562045 від 03.07.2022 року; постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5674963 від 28.07.2022 року; довідку з бази даних НАІС МВС України та відеозапис з нагрудних камер відеоспостереження працівників патрульної поліції. Однак, перевіряючи вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що вони не вказують прямо або опосередковано на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, з огляду на таке. За матеріалами справи ОСОБА_1 заперечував свою вину, як під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, так і у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 23.05.2023 року серії ААД №263137 (а.с.1) вбачається, що 23.05.2023 року о 22:55 годині в м. Дніпро, вул. Передова, 344 водій ОСОБА_1 керував авто ВАЗ 21011 М2828ДО не маючи права керування таким ТЗ, порушення скоєно протягом року повторно від 18.07.2022, чим порушив п. 2.1а ПДР, відповідальність за що передбачена за ч. 5 ст.126 КУпАП. У протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зафіксовано Надам в суді. Крім того, зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія ним отримана, що підтверджується його особистим підписом. Згідно рапорту поліцейського в1 р1 б1 УПП в Дніпропетровській області ДПП ст. сержанта поліції Шаповал Д. (а.с.2) вбачається, що 23.05.2023 року патрулюючи район в складі екіпажу Легіон-151 разом з капітаном поліції ОСОБА_2 за адресою: м.Дніпро, вул. Передова, 344, було зупинено авто ВАЗ21011 д.н.з НОМЕР_2 , згідно ст.35 ЗУ Про Національну поліцію. При спілкуванні з водієм, яким виявився ОСОБА_1 , останній спочатку провокував конфлікт та відмовлявся пред`являти посвідчення водія або посвідчення особи, та пасажири з його авто перешкоджали законним діям поліцейських намагаючись дозволити уникнути водієві відповідальності. В подальшому вдалося перевірити та встановити особу водія, коли він пред`явив паспорт громадянина України та повідомив, що посвідчення водія ніколи не отримував та не має права керування відповідної категорії. При перевірці водія через базу Армор виявилося, що водій ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП декілька разів напротязі року. На водія ОСОБА_1 було складено протокол ААД №263137 за ч.5 ст.126 КУпАП, відео з архіву №475895, 469348. Від керування відсторонено. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5562045 від 03.07.2022 року та серії ЕАР №5674963 від 28.07.2022 року (а.с.3-4) на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. Відповідно до довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області Гудінової О. (а.с.5) згідно бази даних НАІС МВС України ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. Крім того, судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис з нагрудних бодікамер працівників патрульної поліції, який міститься у 1 файлі на одному компакт-диску, долученому до матеріалів справи (а.с. 16). Так, з відеофайлу export-b8vy0 тривалістю 00:00:00 00:34:39, який містить фрагментарну перерву у часі фіксації подій, вбачається, що посеред вулиці біля паркану стоїть автомобіль ВАЗ 21011 білого кольору, поряд з яким перебуває ОСОБА_1 , його дружина та ще один хлопець. Під час розмови один з працівників патрульної поліції п`ять разів вимагав від ОСОБА_1 надати паспорт або посвідчення водія, на що він відповів, що не керував автомобілем та прохав надати відеофіксацію для підтвердження даного факту. Після чого, ОСОБА_1 подзвонив на 102 та повідомив, що до нього підійшли працівники патрульної поліції, стверджували, що він керував автомобілем та вимагали надати паспорт або посвідчення водія, при цьому не хотіли показувати відеофіксацію керування. Однак, один з поліцейських постійно перешкоджав розмові ОСОБА_1 , голосно вимагав покласти слухавку, надати посвідчення водія, а у випадку якщо не буде виконано його законну вимогу, то останнього буде затримано і направлено до найближчого відділку поліції. Після завершення розмови, поліцейський вчерговий раз почав вимагати від ОСОБА_1 документи, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що він відповів, що автомобілем не керував, а тому не повинен надавати вказані документи. Така відповідь не влаштувала поліцейських, у зв`язку з чим вони повідомили ОСОБА_1 , що він затриманий та почали застосовувати до нього заходи примусу, а саме фізичну силу для одягнення кайданок. Під час того, як поліцейські вели ОСОБА_1 до службового автомобілю, останній попрохав, щоб вони його відпустили та він надасть всі необхідні документи, в ході перевірки яких було встановлено, що посвідчення водія він не отримував, раніше на нього було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Подальшою відеозйомкою зафіксовано як працівники патрульної поліції, у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння, які оголошені не були, пропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що останній спочатку відповів, що він нічого не вживав, автомобілем не керував, а тому чому йому потрібно кудись їхати, однак через декілька хвилин погодився. Отже, зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини та зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, мають суперечності, оскільки із долученого до матеріалів справи відеозапису взагалі неможливо встановити коли та в який час, де та на якому саме транспортному засобі ОСОБА_1 здійснював рух не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення від 23.05.2023 року серії ААД №263137 щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП, відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року. За змістом ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Однак, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за встановлених судом обставин, не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року. Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього. Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року. Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП є обгрнутованими. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2023 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2023 рокупро визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО