Постанова Дніпровський апеляційний суд № 188/839/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1634/23 Справа № 188/839/23 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),- В С Т А Н О В И В : Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років та з оплатним вилученням транспортного засобу. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп. У постанові суду зазначено, що 26.05.2023 року об 11.01 год. по вул. Вокзальна в с.Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ІЖ 1500 Комбі д.н.з. НОМЕР_1 та не мав права керування даним транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1, за що відповідальність передбачена відповідальність ч.5 за ст. 126 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 вказує на незаконність, необгрунтованість рішення місцевого суду та просить скасувати постанову судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року щодо нього та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що він не отримував жодної повістки до суду ані в смс, ані в паперовому варіанті та свою згоду на надсилання смс-повідомлень не надавав, у зв`язку з чим, він не з`явився до суду та був позбавлений права захищатися. Крім того, зазначає, що у постанові місцевого суду відсутні міркування про визнання його винною особою, хоча ця частина є обов`язковою при винесенні постанови., у відповідності до ст.280 КУпАП. Таким чином, апелянт вважає, що суд при ухваленні рішення значно відступив від принципів об`єктивності судового розгляду та порушив вимоги постанови ВСУ від 11.06.2004 року Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 КУпАП, а також від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: - протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №492484 від 26.05.2023, згідно якого, 26.05.2023 року о 11:01 год. по вул. Вокзальна, 70, в с. Миколаївка Синельниківського району водій ОСОБА_1 керував автомобілем ИЖ 1500 КОМБІ, будучи позбавленим права керування, чим порушив вимоги п.2.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.1); - рапорт інспектора СРПП ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Юрченко В. від 26.05.2023 року (а.с.3); - довідку інспектора СРПП ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП Зуб Б. від 26.05.2023 року, згідно якої відповідно до існуючої інформаційної системи Цунамі ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області від 27.02.2023 року строком на один рік (а.с.4); - довідку про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 3 400 грн. згідно постанови серії БАВ №347299 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с.5); - відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які містяться у 2 файлах на одному DVD-R диску, згідно яких вбачається, що 26.05.2023 року о 11:01 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ИЖ 1500 Комбі, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи буксирування мотоцикла Дніпро МТ16, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, що підтвердив особисто (а.с.7). Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП, відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року. За змістом ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року, при обставинах встановлених постановою судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року, чим він порушив вимоги п.2.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. У свою чергу ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення. Водночас суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи та керування ним транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року, а лише оспорює відсутність міркувань суду про визнання його винуватим у вчиненні даного адміністративного правопорушення. Разом з цим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення його прав, у зв`язку із розглядом справи місцевим судом без його повідомлення, як на підставу для скасування судового рішення є неспроможними, оскільки права ОСОБА_1 , передбачені ст.268 КУпАП, відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років та з оплатним вилученням транспортного засобу, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО