Ухвала КАС ВС № 640/1197/20

УХВАЛА 07 серпня 2023 року м. Київ справа № 640/1197/20 провадження № К/990/25552/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі, в с т а н о в и в : 20 липня 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі рішень убачається таке. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії від 19 грудня 2019 року про неуспішне проходження ним атестації; визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2154ц про звільнення його з посади заступника начальника Першого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року; поновити його на посаді заступника начальника першого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України, а у разі створення Офісу Генерального прокурора - на аналогічній посаді в Офісі Генерального прокурора та в органах прокуратури; стягнути з Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, з моменту звільнення з 24 грудня 2019 року до дня поновлення на посаді. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року позов задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення Сьомої кадрової комісії від 19 грудня 2019 року №1013 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2154ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Першого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року; поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді заступника начальника Першого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 24 грудня 2019 року; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 5835425,06 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року повернуто скаржнику. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, та відкрито касаційне провадження в цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційне провадження №К/990/12260/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, з огляду на необґрунтованість доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, а саме: що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин не врахували висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 09 листопада 2021 року у справі №640/476/20, від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 11 квітня 2018 року у справі №814/886/17. В подальшому позивач неодноразово звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року в цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 26 травня 2023 року, 26 червня 2023 року та 10 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №640/1197/20 повернуто особі, яка її подала. Дана касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду щодо застосування підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 09 листопада 2021 року у справі №640/476/20, від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20, від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 15 лютого 2022 року у справі №520/12484/2020, від 05 липня 2022 року у справі №640/22661/20, від 11 серпня 2022 року у справі №640/1520/20, від 01 червня 2022 року у справі №640/158/20. Втім, доводам, наведеним скаржником в касаційній скарзі, вже надано правову оцінку, зокрема, в ухвалах від 26 червня 2023 року, від 10 липня 2023 року, де Верховний Суд зазначив, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення змісту прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень та цитування норм процесуального закону. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 640/1197/20 за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя М. І. Смокович