Постанова 4855 № 755/6457/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/6457/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом громадянина Грузії ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві про примусове повернення до країни походження, ВСТАНОВИВ : Громадянин Грузії ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №22 від 25 квітня 2022 року про примусове повернення до країни проходження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. 07 серпня 2023 року представником позивача через систему «Електронний суд» було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання із м. Луцька на 10:00, через відсутність залізничних квитків на нічний потяг. Дослідивши означене клопотання, колегія суддів дійшла виснвоку про його необґрунтованість, адже доказів на підтвердження викладеного в означеному клопотанні, представником позивача надано не будо. Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи ст. 288 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. За наведеного, відсутні підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Водночас, представником позивача було подано клопотання про зупинення розгляду справи, до вирішення іншої справи, а саме №320/23899/23. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Беручи до уваги, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду, колегія суддів дійшла виснвоку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом встановлено, що у 2005 році позивач отримав дозвіл на імміграцію, на підставі якого отримано посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14 січня 2005 року та серії НОМЕР_2 від 22 лютого 2010 року, а згодом позивачу було видано біометричну посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 (запис №19860124-11294). Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м.Києві та Київській області винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 26 травня 2021 року №115 та рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 26 травня 2021 року №80112500023429/115-1 відносно позивача, на підставі п.3 та п.4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію». Позивач оскаржив вищевказані рішення до суду, оскільки вважав їх прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року у справі №640/24782/2 у задоволені позову було відмовлено. Рішенням Шостого апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі №640/24782/2 рішення суду першої інстанції залишено без змін. При винесені вищевказаних рішень суди посилались на те, що відповідачем доведено загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні з боку позивача, оскільки Указ Президента України №203/2021 від 21 травня 2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних соціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» доводить причетність позивача до злочинів, оскільки такі обставини підтверджуються указом. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року у справі №755/4889/23 вирішено затримати ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців. Позивач зазначає, що саме з тексту рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року у справі №755/4889/23 він дізнався про рішення №22 від 25 квітня 2022 року про примусове видворення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважаючи рішення №22 від 25 квітня 2022 року незаконним та таким, що порушує його конституційні права, звернувся з відповідним позовом до суду. Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. За визначенням ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Відповідно до вимог ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду-виїзду. Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до змісту ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція). Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні можуть бути примусово повернуті або примусово видворені з України на підставі рішення про примусове повернення. При цьому, до такого рішення встановлено ряд вимог, зокрема в останньому зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки його невиконання. В той же час, у разі невиконання іноземцем чи особою без громадянства рішення про примусове видворення, законодавцем встановлено обов`язок для органу ДМС перевірити обставини, які перешкоджали його невиконанню. Судом встановлено, що рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 26 травня 2021 року скасовано посвідку на постійне проживання громадянина Грузії ОСОБА_1 , на підставі пп. 1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321. (а.с.20) Крім того, рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 26 травня 2021 року №115 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянина Грузії ОСОБА_1 , виданий 13 січня 2005 року. (а.с. 19) Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року відмовлено у задоволені позову громадянина Грузії ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень (а.с.37-41) Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року без змін (а.с.42-47). Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вищезазначеним рішеннями суду встановлено, що «згідно з копією подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 24.05.2021 №5400/55/01-2021 у ньому зазначено таке: "Відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2021 року №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави організована злочинність становить пряму загрозу для національної безпеки. В структурі організованої злочинності найбільшу загрозу становлять особи, які перебувають у статусі підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі", а також кримінальні авторитети - лідери організованих злочинних угруповань. Вказані особи, перебуваючи на території України та за її межами, створюють стійкі організовані групи та злочинні організації, встановлюють корумповані зв`язки з представника-ми органів державної влади та місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів, на виконання завдань спеціальних служб та розвідувальних органів держави-агресора проводять розвідувально-підривну діяльність з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширюють вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, соціальній сферах, а також в умовах виконання покарань. Згідно Указу Президента України від 21.05.2021 №203/2021 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до суб`єкта підвищеного злочинного впливу, який має статус "кримінального авторитета" та учасника злочинної групи, застосовано санкції, а саме: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; відмова у прийнятті заяви про набуття/прийняття до громадянства України та її задоволенні; скасування рішень про прийняття до громадянства, скасування рішень про набуття громадянства; припинення громадянства; примусове видворення за межі України). Відповідно до наявної інформації з метою легалізації на територію України прибув уродженець Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є учасником організованої злочинної групи, що вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини. За період перебування на території України ОСОБА_1 перевірявся на причетність до вчинення кримінального правопорушення, в рамках кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (тілесні ушкодження). Останній, являється організатором злочинних схем отримання грошових коштів від громадян шляхом шахрайських дій пов`язаних з банківськими операціями. Своїми безпосередніми діями ОСОБА_1 створює реальну загрозу національним інтересам, національні безпеці, порушує права і свободи людини та громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній і соціальній сферах." Крім того, матеріали справи містять копію Указу Президента України від 21.05.2021 №203/2021 і витяг з додатка №1 до нього, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 про застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема про застосування заборон в`їзду на територію України, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання, примусове видворення за межі України. (а.с.107-110) 25 квітня 2022 року відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №010295 за ст. 203-1 КУпАП, який містить підпис особи, стосовно якої складено адміністративний протокол. (а.с.161). 26 квітня 2022 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН КМК №010275 відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного порушення, передбаченого ст.203-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00грн (а.с.162). За змістом вищевказаної постанови 25 квітня 2022 року, о 15 годині 00 хвилин, за адресою: м.Київ КП «Теремки» виявлено гр. Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме умисне невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну. Місце скоєння правопорушення м.Київ КП «Теремки». Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 25 квітня 2022 року наданих начальнику відділу супроводу Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Григорову М. , у лютому 2022 року він прибув в Україну з приватною метою, кордон України перетнув поза пунктами пропуску. 14 січня 2005 року документований посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_4 . З 2010 року здійснює приватну діяльність, а саме здійснює продаж овочів та фруктів на ринку «Фермер». 11 серпня 2020 року він звернувся до відповідного органу ДМС для обміну посвідки на постійне проживання. 26 серпня 2020 року документований посвідкою на постійне проживання в Україні. 26 травня 2021 року відносно нього прийнято рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні. Документи підтверджуючі законні підстави для легального перебування на території України в нього відсутні. 30 червня 2021 року відносно нього прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну. 05 лютого 2022 року він покинув територію України через ПП «Кучурган». На запитання про те, як та яким чином потрапив на територію України, ОСОБА_1 відмовився надати відповідь. Про те, що потрібно було виконати рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну, йому було відомо. Він усвідомлює, що цими діями умисно порушує законодавство України. На теперішній час, на території України він знаходиться з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». До компетентних органів про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту в Україні не звертався, проживає за рахунок накопичених коштів, українську мову розуміє, послуг перекладача не потребує, претензій до співробітників міграційної служби не має (а.с. 177). 25 квітня 2022 року начальником відділу супроводу Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області Григоровим М. прийнято рішення №225 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , яким примусово повернуто до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , зобов`язано його покинути територію України у термін до 04 травня 2022 року, заборонено йому в`їзд на територію України строком на 3 роки до 25 квітня 2025 року (а.с. 163-164). Як вбачається зі змісту вказаного рішення, 25 квітня 2022 року співробітниками ДСР НПУ виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на території України з порушенням закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 14 січня 2005 року вищезазначений іноземний громадянин був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 . З 2010 року зазначений іноземець здійснює приватну діяльність, а саме: здійснює продаж овочів та фруктів на ринку «Фермер», який розташований за адресою: м.Київ, вул. Електротехнічна, 2. 11 серпня 2020 року зазначений іноземець звернувся до відповідного органу ДМС для обміну посвідки на постійне проживання. 26 серпня 2020 року громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований посвідкою на постійне проживання в Україні. 26 травня 2021 року відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на підставі пп.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321. 30 червня 2021 року відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки на підставі ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 05 лютого 2022 року вищезазначений іноземний громадянин покинув території України через ПП «Кучурган». У лютому 2022 року в Україну громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув з приватною метою. Кордон України перетнув поза пунктами пропуску, чим порушив законодавство України, а саме: незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску та проживання без документів на право проживання в Україні, а також умисне невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну. За умисне невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.203-1 КУпАП (адміністративний протокол МКМ 010295 від 25.04.2023). Про те, що зазначеному іноземному громадянину потрібно виконати рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну було відомо. Іноземний громадянин усвідомлює, що цими діями умисно порушує законодавство України. На теперішній час громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходиться з порушенням закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». До компетентних органів про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Документи підтверджуючі законні підстави для легального перебування на території України у громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні. Встановлені обставини, а саме нелегальне становище, відсутність у громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також підстав для подальшого перебування на території України, свідчать про те, що ним порушені вимоги ст.4, ст.9, ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». До цього рішення долучено розписку ОСОБА_1 від 25 квітня 2022 року щодо повідомлення про рішення про примусове повернення та зобов`язання не пізніше 04 травня 2022 року покинути територію України (а.с.164-зворот), проте 27 серпня 2022 року копія рішення надіслана поштою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, як пояснив представник відповідача, позивач відмовився отримувати копію рішення. Отже наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються, що позивач був обізнаний про оскаржуване рішення. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року у справі №755/4889/23 затримано громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців (а.с. 24-30). Вказаним рішенням встановлено, що «згідно відомостей про осіб, які перетнули державний кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнув державний кордон Україні через ПП «Кучурган», молдовська ділянка 22.02.2022 року в напрямку виїзду з України. Відомостей, щодо перетину кордону в напрямку в`їзду в Україну матеріали справи не містить». Відомостей, щодо перетину кордону в напрямку в`їзду в Україну через пункт пропуску стороною позивача під час розгляду справи №75/6457/23 також надано не було. Отже, стороною позивача не надано доказів правомірного перебування ОСОБА_1 на території України, в той час як дозвіл на його імміграцію в Україну скасовано, до позивача застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходив (санкції), зокрема про заборону в`їзду на територію України, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання, примусове видворення за межі України. Положеннями ч.4 ст.13 Закону України «Про імміграцію», на яку як на підставу визнання протиправним та скасування рішення від 25 квітня 2022 року про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни посилається позивач, визначено якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили. Суд звертає увагу, що нормативно визначені процедури «примусове повернення» та «примусове видворення» належать до системи адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців та осіб без громадянства покинути територію України, мають різні підстави їх застосування. Рішенню про примусове видворення повинно передувати рішення про примусове повернення, яке в даному випадку оскаржується позивачем. Водночас, ч.4 ст.13 Закону України «Про імміграцію» не містить заборони приймати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення №22 від 25 квітня 2022 року про примусове повернення до країни проходження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 червня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк