Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7831/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2023 р. Справа № 440/7831/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства Торгівельний центр "Київ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 14.12.22 року у справі № 440/7831/22 за позовом приватного підприємства Торгівельний центр "Київ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, приватне підприємство Торгівельний центр "Київ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2022 №00004051806, яким до підприємства застосовано штрафну санкцію за заниження сум податкового (грошового) зобов`язання по податку на додану вартість по податковим деклараціям за жовтень 2021 року у розмірі 17629,00 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі № 440/7831/22 адміністративний позов залишено без задоволення. Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі № 440/7831/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки позивач подавав до податкового органу та до суду першої інстанції уточнюючий розрахунок до податкової декларації за жовтень 2021 року. Зазначає, що позивачу не відомо, з яких причин з матеріалів справи зник розрахунок і чому суд першої інстанції його не дослідив та не надав йому належної оцінки. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що приватне підприємство Торгівельний центр "Київ" (код ЄДРПОУ 36324299) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.04.2022, про що в Єдиному державному реєстрі вчинено запис за №1009571070043003366 (а.с. 45-46). Видами економічної діяльності позивача за КВЕД є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний). На момент проведення перевірки позивач був зареєстрованим платником податку на додану вартість з 16.02.2009 року. 16.12.2021 р. посадовою особою Головного управління ДПС у Полтавській області відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (надалі - ПК України) проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2021 року по ТЦ "Київ", результати якої оформлено актом від 16.12.2021 №11201/16-31-18-06-11/36324299 (а.с. 89-93). Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів: - п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, п. 3 розділу V Наказу МФУ №21 від 28.01.2016, що призвело до заниження податкових зобов`язань по ПДВ на 30954,00 грн; - п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на 4304,00 грн; - п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкового (грошового) зобов`язання по ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету, на 35258,00 грн. На підставі висновків вищевказаного акту податковим органом згідно з пп. 1 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, та п. 123.2 ст. 123 ПК України 18.01.2022 року було сформовано податкове повідомлення-рішення №00004051806, яким за порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України платнику збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 52887,00 грн, у тому числі 35258,00 грн - за податковими зобов`язанням та 17629,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 19). За результатами розгляду скарги ТЦ "Київ" на вищевказане податкове повідомлення-рішення (а.с. 21-25) в частині застосування штрафної санкції за заниження сум податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість за жовтень 2021 року, ДПС України 04.08.2022 винесено рішення №8604/6/99-00-06-01-03-06, яким вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 26-28). Позивач не погоджується із правомірністю податкового повідомлення-рішення лише в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 17629,00 грн, оскільки вважає, що у повній мірі виконав вимоги податкового законодавства щодо подання під час проведення перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок та самостійним нарахуванням суми штрафу на суму 1032,00 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 18.01.2022 №00004051806 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття такого рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно акту перевірки, приватним підприємством Торгівельний центр "Київ" у податковій декларації за жовтень 2021 року (№ 9241338821 вiд 20.08.2021) задекларовано податкові зобов`язання у сумі 2893807,00 грн, крім того, коригування податкових зобов`язань у сторону зменшення на 14482 грн. За даними Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - ЄРПН) по ТЦ "Київ" направлено на реєстрацію виданих податкових накладних по операціях з поставки на загальну суму ПДВ 2911112,38 грн та коригування у сторону зменшення на 833,33 грн. З огляду на це перевіркою зроблено висновок про те, що до складу податкових зобов`язань податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року по ТЦ "Київ" не включено податкові накладні на суму ПДВ 17305,38 грн та безпідставно зменшено суму ПДВ згідно розрахунків коригування до зменшення в розмiрi 13648,67 грн (що в сумі становить 30954,05 грн). Крім того, камеральною перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України ТЦ "Київ" до податкового кредиту за жовтень 2021 року включено податкові накладні №536, №537, №538 від 31.10.2021 по взаємовідносинах з ТОВ "А-Муссон" (код ЄДРПОУ 35068151) на суму ПДВ 4272,84 грн, які зареєстровано в ЄРПН з датою реєстрації 17.11.2021. А в жовтні 2021 року - до податкового кредиту включено податкову накладну за серпень 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ "Приватінвест" на суму ПДВ 31,50 грн. У свою чергу, згідно з ЄРПН за серпень 2019 року по ТОВ "Приватінвест" зареєстровано одну податкову накладну №5153 вiд 16.08.2019 (09.09.2019) на суму ПДВ 329,00 грн, яка включена до декларації з ПДВ за серпень 2019 року ТЦ "Київ". Таким чином, сума податкового кредиту 4304,00 грн включена в декларацію за жовтень 2021 року не підтверджена даними з ЄРПН. Таким чином, не підтверджена даними ЄРПН сума податкового кредиту 4304,00 грн та сума податкових зобов`язань 30954,05 грн, що в сумі становить 35258,00 грн, яка й була донарахована податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2022 №00004051806, позивачем також не оскаржується, як свідчить зміст позовних вимог. Натомість предмет спору у цій справі зводиться до оскарження позивачем штрафних санкцій у сумі 17629,00 грн за цим же податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2022 №00004051806 за фактом встановленого перевіркою порушення у вигляді заниження сум податкового (грошового) зобов`язання з ПДВ по податковій декларації позивача за жовтень 2021 року. В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що оскільки уточнюючий розрахунок до податкової декларації за жовтень 2021 року ним був поданий до прийняття відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення, то це рішення в частині застосування штрафних санкцій є протиправним. У відповідності до пунктів 50.1-50.3 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. Таким чином колегія суддів вважає, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення показників податкової звітності у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум у податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України. При цьому, таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно випадків подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не передбачають заборони на подання уточнюючих розрахунків після проведення камеральної перевірки. Більш того, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що подав до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за жовтень 2021 року, у пункті 18.1 розділу 3 якого самостійно нарахував суму штрафу у зв`язку із виправленням помилки на суму 1032,00 грн і, таким чином, у повній мірі виконав вимоги податкового законодавства, з огляду на що підстави для стягнення фінансових (штрафних) санкцій відсутні. З цього приводу суд першої інстанції ще при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі, виявивши факт ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме - копії уточнюючої декларації (розрахунку) з ПДВ за жовтень 2021 року, в ухвалі від 19.09.2022 звернув увагу позивача на цей факт та запропонував надати до суду належним чином засвідчену копію такої декларації (розрахунку). Проте, усуваючи недоліки позовної заяви, позивач надав суду уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітний (податковий) період - січень 2022 року, звітний (податковий) період, що уточнюється - листопад 2021 року від 21.01.2022 (а.с. 38-44). Оцінюючи надані сторонами письмові докази за правилами, визначеними статтею 90 КАС України, суд виходить з такого. Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У силу статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України" (Nadtochiy v. Ukraine, заява №7460/03, §26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Саме стандарт доказування, поряд із внутрішнім переконанням судді, дозволяє оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суддю у своїй версії, що робить оцінку доказів об`єктивною та більш обґрунтованою. Застосування певного стандарту доказування, дозволяє продемонструвати у судовому акті розумовий процес судді щодо оцінки доказів. Колегія суддів встановила, що позивач головного і належного в даному випадку доказу, а саме уточнюючої декларації (розрахунку) з податку на додану вартість за жовтень 2021 року до суду не надав. Довід апеляційної скарги про зникнення з матеріалів справи наданого ним розрахунку спростовується матеріалами справи. Відповідач також у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що позивач до матеріалів справи так і не додав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додаток 1 до нього саме за жовтень 2021 року, надавши натомість такий за листопад 2021 року. Відповідач зазначає, що не отримував від позивача будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо наявності розбіжностей мiж сумами податку на додану вартість, відображеними у податковій звітності, та даними ЄРПН за жовтень 2021 року; обставин, які звільняють пiдприємство від фінансової відповідальності за ненарахування у повному обсязі податкового зобов`язання ПДВ, визначеного за податковою декларацією за жовтень 2021 року. Крім цього обставини неподання платником уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2021 року також доводяться твердженнями відповідача про те, що згідно з ІС "Податковий блок" по ТЦ "Київ" такий уточнюючий розрахунок не подавався. Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів У відповідності до ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно витребував у позивача такий доказ, як уточнюючу декларацію (розрахунок) з податку на додану вартість за жовтень 2021 року, проте ненадання такого доказу не є підставою для повернення позовної заяви, як помилково зазначив в апеляційній скарзі позивач. Відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Тож зважаючи на обставини ненадання позивачем ні до податкового органу, ні до суду доказів щодо подання ним уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок саме за жовтень 2021 року, та встановлені перевіркою порушення в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 35258,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання правомірним застосування до позивача податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за відповідне порушення податкового законодавства в сумі 17629,00 грн. В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі № 440/7831/22 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного підприємства Торгівельний центр "Київ" залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 по справі № 440/7831/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко