Постанова 4824 № 758/2413/23

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 758/2413/23 Номер апеляційного провадження 33/824/3677/2023 Головуючий у суді першої інстанції А. М. Анохін Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 28 липня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Гераськом Максимом Григоровичем, на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. у с т а н о в и в : Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Судом встановлено, що 17.02.2023 о 19 год 27 хв водій ОСОБА_1 по вул. Вишгородська в м. Києві керував транспортним засобом «Ходна Сівік», д.н.з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано відеозаписом з боді - камер, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Гераська М. Г. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Апелянт уважає, що суд не встановив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння за вказаних у протоколі обставин події, оскільки матеріали справи не містять таких доказів. Вказаний транспортний засіб не зупинявся працівниками поліції, момент на якому видно, що авто перебувало у русі під керуванням водія ОСОБА_1 на відеозаписі нагрудних камер працівників поліції не зафіксовано. Вказав, що у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу належного ОСОБА_1 . Також вважає незаконною пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а файли відеозапису додані до матеріалів справи суперечать Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фунції фото- та кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026. У скарзі зазначено, що факт відмови від проходження огляду не зафіксовано на бодікамеру працівників поліції, оскільки від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі водій він не відмовлявся. ОСОБА_1 вказав на те, що у порушення вимог закону працівниками поліції не було доставлено його до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Також вказав на те, що при складанні протоколу про адмінстратине правопорушення працівником поліції не було дотримано вимог ст. 256 КУпАП, невірно зазначено кваліфікацію правопорушення, викладена суть правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення внесено недостовірні відомості щодо часу керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Загалом апелянт вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт вчинення ним адміністравтиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, особа, яка подала апеляційну скаргу просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що мотиви прийняття судом оскаржуваної постанови стали відомі захиснику лише після отримання повного тексту постанови 13.06.2023, оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи судом першої інстанці та постанова судді 02.05.2023 не проголошувалася йому, про прийняття суддею суду першої інстанції 02.05.2023 оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень. З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Опалюк С. В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Опалюка С. В., апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. При цьому згідно п. 3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2. 5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 437267 від 17.02.2023, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «Ходна Сівік», д.н.з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до КМКЛ «Соціотерапія», відомості про проходження огляду в направленні відсутні; поясненням свідка; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських 470428, 470793, 472725. Вказані докази підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді. Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керуваня ОСОБА_1 17.02.2023 транспортним засобом «Ходна Сівік», д.н.з НОМЕР_2 , та його зупинки працівниками поліції, за вказаних у протоколі обставин події, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі доводи спростоовуються наявними у матеріалах справи доказами. Так, з наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що причиною виклику поліцейських стало те, що ОСОБА_1 скоїв ДТП, внаслідок чого пошкодив припаркований автомобіль та поїхав далі. Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався, оскільки ОСОБА_1 відшкодував потерпілому матеріальні збитки на місці вчинення ДТП, а потерпілий склав розписку про відсутність в нього претензій до заподіювача матеріальної шкоди. Крім того на відеозаписі чітко зафіксовано пропозицію поліцейського пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», проте останній відмовився від проходження огляду, посилаючись на те, що не керував автомобілем. Потім поліцейським було запропоновано проїхати до лікаря - нарколога для проходження медичного огляду на стан сп`яніння, від чого ОСОБА_1 також відмовився. Тоді працівником поліції було роз`яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та повідомлено що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після чого водій ОСОБА_1 , стоячи на місці, почав говорити поліцейському, що якщо він вимагає, то ОСОБА_1 погодиться пройти такий огляд, проте ОСОБА_1 вказуючи на те, що не керував транспортним засобом пішов кудись, повернувшись лише через певний час. Бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку не виявив. Наполегливо заперечуючи факт керування транспортним засобом. Дослідивши відеозапис з бокі - камер працівників поліції апеляційним судом було встановлено, що на диску № 2, час запису 20:26:03 ОСОБА_1 на питання поліцейського відповідає: - «Я їхав на автомобілі, зацепив дзеркало тієї машити (показує рукою на автомобіль) нечайно». Отже, всупереч доводам апелянта, із дослідженого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 17.02.2023 визнав факт керування ним транспортним засобом «Ходна Сівік», д.н.з НОМЕР_2 та факт пошкодження внаслідок своїх дій автомобіля. Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані процесуальні дії, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 17.02.2023 транспортним засобом «Ходна Сівік», д.н.з НОМЕР_2 , за вказаних у протоколі про адміністравтине правопорушення обставин. Матеріали справи містять докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер». Також матеріали справи містять докази направлення водія для огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Відомості про проходження такого огляду відсутні у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу. Факт відмови ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, з якого вбачається, що під час спілкування з водієм у поліцейського виникла підозра у вживанні водієм алкогольних напоїв, про що він повідомив ОСОБА_1 та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та було запропоновано самостійно обрати мундштук та перевірити цілісність його запакування. Однак періодично погоджуючись на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, ОСОБА_1 фактично ухилявся від здійснення дій на підставі яких поліцейські могли б провести такий огляд, зазначаючи при цьому, що він не керував транспортним засобом. У подальшому працівниками поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Проте дії ОСОБА_1 свідчили про ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд вважає, що такі дії ОСОБА_1 були законно та обгрунтовано розцінені працівниками поліції як відмова водія від проходження огляду як на місці зупинки так і в медичному закладі. Поведніка ОСОБА_1 не відповідає обстановці та свідчить про намір ухилитися від виконання вимоги працівника поліція про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у найближчому медичному закладі у лікаря - нарколога. Отже факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у запропонований працівниками поліції спосіб (як на місці зупинки так і у медичному закладі) повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме за відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП. Таким чином відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Та обставина, що ОСОБА_1 не висловив свою відмову від проходження огляду на стан сп`яніння фразою «я відмовляюся», а висловив це у інший спосіб, не свідчить про те, що він не відмовлявся від проходження огляду та такий огляд не було проведено працівниками поліції. Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність. Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Так, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду. Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103). Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено істотних порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими. Доводи апеляційної скарги про порушення поліцейським процедури проведення огляду на стан сп`яніння, передбаченої статтею 266 КУпАП при проведенні огляду на стан сп`яніння не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та повністю спростовуються встановленими судом обставинами справи. Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних, про особу відносно якої його було складено та вчинене ним порушення. ОСОБА_1 відмовився від проставлення підпису у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав чи невідповідності місцю та часу вчиненого правопорушення, вказаних у протоколі, не зазначив в останньому. Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України. Матеріали справи не містять жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення. Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністравтине правопорушення ОСОБА_1 суду першої та апеляційної інстанції не надав. Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою невиконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп`яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції. Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та є закінченим правопорушенням. Надаючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі щодо практики Європейського суду з прав людини і правових висновків Верховного Суду, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Гераськом Максимом Григоровичем, залишити без задоволення. Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач