Постанова 4856 № 240/29015/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/29015/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 03 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просив: - визнати протиправну бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2015, 2019, 2020 роки у загальній кількості 53 доби; - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області, які полягають у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2015, 2019, 2020 роки у загальній кількості 53 доби; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області перерахувати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням суми індексації та здійснити виплату донарахованих сум даного додаткового виду грошового забезпечення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Головне управління Національної поліції в Житомирській області при проведенні з ним розрахунку при звільненні не нарахувало та не виплатило компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки за час служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області за 2015, 2019, 2020 роки. Вказав, що при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач не врахував у грошове забезпечення позивача, з якого проведений розрахунок, індексацію. На своє звернення до відповідача щодо врахування сум індексації при розрахунку одноразової допомоги при звільненні позивач отримав лист, у якому повідомлено, що індексація не є складовою грошового забезпечення поліцейських, підстави для її включення до одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційне право на соціальний захист, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Вказує, що грошова компенсація за невикористані дні відпусток за попередні роки не передбачена, а встановлено право надання чергової відпустки до кінця календарного року. Окрім того, у наказі про звільнення вказано про невикористану кількість календарних днів за відпрацьований час у 2021 році, а позивач з таким наказом погодився, оскільки його не оскаржив. Саме тому вказує, що право позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку у році звільнення, - не порушене. Зазначає, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж роботи в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, установлені наказом на день звільнення. Разом з цим, індексація є часткою державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності, та не належить до числа щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, позовні вимоги про перерахунок позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації його грошового забезпечення є безпідставними та такими, що не відповідають положенням спеціального законодавства. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу в національній поліції до 29.11.2021. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 26.11.2021 №462о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 29.11.2021, з виплатою компенсації за 37 діб невикористаної відпустки за 2021 рік. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги складає 25 років 02 місяці 28 днів. Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 12.10.2022 №Б-88/29/105/05-2022, кількість діб невикористаної позивачем відпустки за період служби з 07.11.2015 по 29.11.2021 складає: - за 2015 рік - 3 доби не використані (пропорційно до відпрацьованого у році часу); - за 2016 рік - використана в повному обсязі; - за 2017 рік - використана в повному обсязі; - за 2018 рік - використана в повному обсязі; - за 2019 рік - (20 діб: 5 діб - основна, 15 діб - додаткова за стаж служби), оскільки використано 25 діб основної щорічної відпустки; - за 2020 рік - (30 діб: 15 діб - основна, 15 діб - додаткова за стаж служби), оскільки використано 15 діб основної щорічної відпустки; - за 2021 рік - наказом про звільнення передбачено виплату компенсації за невикористану відпустку пропорційно до відпрацьованого часу у році звільнення. Окрім того у вказаному листі, відповідач повідомив позивачу, що у зв`язку з тим, що індексація не є складовою грошового забезпечення поліцейських, підстави для її включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні. Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки та неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані щорічної основної та додаткові відпустки за 2015, 2019, 2020 роки, колегія суддів зазначає наступне. Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Приписами частини другої статті 92 Закону №580 встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. За приписами частини дев`ятої та десятої статті 93 Закон №580 поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Згідно з абзацом 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260) встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Норми частини десятої ст.93 Закону №580 та абз.8 п.8 Розділу III Порядку №260 не визначають вид такої відпустки, а наводять загальне поняття невикористаної в році звільнення відпустки. Відповідно до частини 1 та 2 статті 94 Закон №580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Закон України "Про відпустки" (далі - Закону №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Так, у випадку звільнення поліцейських з органів НП України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної так і додаткової відпусток. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин було застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 лютого 2021 року у справі №160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі №160/13220/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20, від 31 березня 2021 року у справі №200/9828/19а і суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач при звільненні зі служби в Національної поліції України мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки. Однак, відповідачем протиправно не виплачено таку компенсацію. Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.04.2013 у справі "Тимошенко проти України" (заява №49872/11) вказав на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту законності, передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264). Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19 зазначив про те, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. Враховуючи відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при звільненні позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за час служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області за 2015, 2019, 2020 роки. Беручи до уваги встановлені обставини справи та долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію за невикористані 53 доби щорічної основної та додаткової відпустки за 2015, 2019, 2020 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. Колегія суддів зауважує, що відповідачем до суду не надано жодного належного доказу на спростування права позивача на отримання компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки або на підтвердження виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 53 доби основної та додаткової відпустки за 2015, 2019, 2020 роки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію за невикористані 53 доби щорічної основної та додаткової відпустки за 2015, 2019, 2020 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог про перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням суми індексації, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1-2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок МВС №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку МВС №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2)оклад за спеціальним званням; 3)щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4)премії; 5)одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розділом VI Порядку МВС №260 визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби. Пунктом 1 цього розділу визначено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з пунктом 6 даного розділу нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. За змістом ч. 5 ст. 94 Закону №580-VIII, яка регулює питання грошового забезпечення поліцейських, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон №1282) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Згідно зі статтею 2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Частиною 2 ст. 6 Закону України Закон №1282 визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації цих положень Закону №1282 Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078). Порядок №1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку). Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Верховний Суд в постанові від 03.04.2019 року по справі №638/9697/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених із військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому разі неврахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Таким чином індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні. Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування індексації. Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби без урахування індексації, а тому слід зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити перерахунок позивачу розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, та виплатити позивачу різницю недоотриманої грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.