Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13453/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/13453/23 Головуючий в І інстанції: Тарасишина О.М. Дата та місце ухвалення рішення: 04.07.2023 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року по справі за адміністративним позовом Департаменту міського господарства Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту міського господарства Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 23.05.2023 року ВП № 67880375. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права. Представником третьої особи поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судове засідання суду апеляційної інстанції представник апелянта не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Третя особа та її представник в судове засідання також не прибули, представником третьої особи подано клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи та її представника. В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Апеляційний розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконані Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий лист № 520/3757/18, виданий 29.10.2021 року Київським районним судом м. Одеси, про зобов`язання Департамент міського господарства Одеської міської ради не перешкоджати та оформити ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа відкрито 15.12.2021 року, ВП № 67880375. В межах спірних правовідносинах судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.02.2023 року державним виконавцем боржнику у ВП № 67880375 - Департаменту міського господарства Одеської міської ради направлено вимогу, якою зобов`язано боржника у 5-ти денний термін з моменту отримання даної вимоги надати до відділу інформацію щодо повного виконання рішення суду з наданням відповідних підтверджуючих документів. На вказану вимогу, Департаментом міського господарства Одеської міської ради державному виконавцю направлено лист від 06.03.2023 року, яким повідомлено, що 06.01.2022 року Департамент звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 67880375, а також про скасування постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору у цьому ВП, яка ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.01.2022 року була повернута скаржнику без розгляду, однак, постановою Одеського апеляційного суду від 22.02.2023 року вказану ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. З огляду на викладене, Департамент міського господарства Одеської міської ради у наведеному листі вказав, що вважає за доцільне утриматись від вчинення будь-яких дій стосовно виконавчого листа у справі № 520/3757/18 до розгляду скарги судом. 23.05.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. винесено постанову ВП № 67880375, якою на боржника - Департамент міського господарства Одеської міської ради накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. у зв`язку з невиконанням вимог виконавчого документа № 520/3757/18. Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене. Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Згідно обставин даної справи, підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови у ВП № 67880375 про накладення на Департамент міського господарства ОМР штрафу у розмірі 5100 грн. є невиконання останнім виконавчого листа № 520/3757/18, виданого 29.10.2021 року Київським районним судом м. Одеси, про зобов`язання Департамент міського господарства Одеської міської ради не перешкоджати та оформити ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Приймаючи оскаржувану постанову та накладаючи на Департамент міського господарства ОМР штраф, відповідач зазначив про те, що станом на 23.05.2023 року вимоги виконавчого листа боржником не виконані. Як в направленому відповідачу листі, так і в позовній заяві та апеляційній скарзі, Департамент міського господарства ОМР не заперечує обставини щодо невиконання виконавчого документа. Водночас, позивач вказує, що у даному випадку причиною утримання з боку Департаменту від вчинення будь-яких дій стосовно вимог виконавчого листа слугували обставини щодо оскарження в суді постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, колегія суддів погоджується з державним виконавцем, що вказані доводи позивача є безпідставними, оскільки оскарження до суду постанови про відкриття виконавчого провадження не визначено в якості підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, які передбачені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», та не є підставою для зупинення виконавчого провадження згідно ст. 38 цього Закону. Крім того, колегія суддів враховує, що спірне виконавче провадження відкрито 15.12.2021 року і як встановлено державним виконавцем та не заперечується позивачем станом на 23.05.2023 року залишився невиконаним виконавчий документ, а тому, наведені позивачем доводи в якості підстав для невиконання виконавчого документа вірно не прийняті до уваги державним виконавцем. Окрім викладеного, колегія суддів зазначає, що за даними ЄДРСР ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2023 року у справі 520/3757/18 у задоволенні скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Євгенії Віталіївни про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 67880375 від 15.12.2021 року відмовлено. Що стосується посилань Департаменту міського господарства ОМР в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що до відкриття виконавчого провадження у березні 2021 року ним добровільно розпочато виконання рішення суду у справі № 520/3757/18, за заявою ОСОБА_1 сформовано проект приватизаційної справи та бланки проектів свідоцтва про право власності і розпорядження органу приватизації, однак, під час перевірки документів, поданих ОСОБА_1 , було виявлено невідповідність відомостей в частині, що стосується місця реєстрації ОСОБА_4 , про що повідомлено ОСОБА_1 , яка з відповідними документами щодо ОСОБА_4 не зверталась до позивача, колегія суддів зазначає наступне. Так, колегія суддів наголошує, що на виконання вимоги державного виконавця позивачем направлено лист, в якому не зазначено обставин, викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі. Доказів подання державному виконавцю наведених вище проекту приватизаційної справи та бланків проектів свідоцтва про право власності і розпорядження органу приватизації позивачем не надано. Таким чином, враховуючи, що на вимогу державного виконавця позивач не повідомив останнього про наведенні вище обставини, як поважність причин невиконання виконавчого документу, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не може посилатись на ці обставини та докази при оскарженні в судовому порядку постанови про накладання штрафу за невиконання виконавчого документу. Крім того, надаючи оцінку доводам позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо повідомлення третьої особи про виявленні невідповідності у поданих нею приватизаційних документах та про необхідність подання конкретного переліку документів для усунення встановленої невідповідності. Також колегія суддів наголошує, що обставини щодо подання третьою особою приватизаційних документів та виявлення позивачем у них, як вказує останній, невідповідності, відбулись у 2021 році. В свою чергу, оскаржувана у даній справі постанова про накладення штрафу за невиконання виконавчого документа прийнята у травні 2023 року. Позивач, посилаючись на відсутність підстав для притягнення його до відповідності за невиконання виконавчого документу у вигляді штрафу, не зазначає, які дії ним вчинялись для виконання виконавчого документу протягом двох років. Колегія суддів повторно наголошує, що спірне виконавче провадження відкрито 15.12.2021 року і як встановлено державним виконавцем та не заперечується позивачем станом на 23.05.2023 року залишився невиконаним виконавчий документ. В свою чергу, ст. 129-1 Конституції України прямо передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції») право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні від 15.03.2001 року у справі «Піалопулос та інші проти Греції», якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс. Згідно з п. 66 рішення Європейського Суду у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Також в рішенні від 29.06.2004 року у справі «Войтенко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися. На підставі викладеного у сукупності, оскільки позивачем не виконано у встановлений державним виконавцем строк судове рішення у справі № 520/3757/18 за виконавчим листом, виданим Київським районним судом м. Одеси, про зобов`язання вчинити певні дії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийнята в рамках виконавчого провадження № 67880375 постанова від 23.05.2023 року про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судове рішення складено у повному обсязі 03.08.2023 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька