Постанова Львівський апеляційний суд № 462/7544/22

Справа № 462/7544/22 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю. Провадження № 22-ц/811/1315/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Матяш С.І., з участю - позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: в грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 надіслати Голові ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальнику Управління СБ України у Львівській області спростування щодо поширеного ним факту у листі від 04 грудня 2022 року про вимагання у сім`ї ОСОБА_2 юрисконсультом Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_1 неправомірної вигоди у сумі 20000 грн. наприкінці 2021 року за неподання позову до суду про стягнення із ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів, та стягнути на його користь із ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 12 грудня 2022 року на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - СБ України) надійшла заява ОСОБА_2 від 04 грудня 2022 року, яка в подальшому була т.в.о. Голови СБ України скерована для розгляду начальнику Управління ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області (далі - Управління СБ України у Львівській області), в якій відповідач просив провести службове розслідування щодо наявності у юрисконсульта Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_1 повноважень на здійснення збору конфіденційної інформації та проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_2 та його родини. При цьому, в даній заяві ОСОБА_2 зазначив про те, що ОСОБА_1 , перед поданням позовної заяви до суду, звертався до родини відповідача з вимаганням надати йому неправомірну вигоду у розмірі 20 000 грн за неподання позову до суду з приводу визнання договору оренди квартири від 15 липня 2017 року, за адресою: АДРЕСА_1 , нікчемним та стягнення з дружини відповідача - ОСОБА_3 безпідставно набутих коштів. На переконання позивача, вказаними діями ОСОБА_2 намагався відкрито його дискредитувати перед керівництвом та колегами, навмисно зазначивши видуманий факт про нього, чим наніс шкоду його діловій репутації та завдав йому моральної шкоди, а саме, порушення сну та панічні переживання у зв`язку з необхідністю надання пояснень керівництву. Також ОСОБА_1 зазначає, що 02 грудня 2021 року ним було скеровано рапорт начальнику Управління СБ України у Львівській області, в якому він просить дозволу на подачу до Залізничного районного суду м. Львова позовної заяви до ОСОБА_3 з метою захисту прав Управління СБ України у Львівській області, про стягнення з неї безпідставно набутих коштів в розмірі 40 937,58 грн., що підтверджує факт того, що всі його дії були погоджені заздалегідь з керівництвом, а тому вплинути на неподання такого позову він не міг. Стверджує, що жодним чином не спілкувався з відповідачем та його родиною, та не вимагав надання йому неправомірної вигоди, а тому, відповідно до статті 277 ЦК України, просив зобов`язати відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію та стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 1 грн. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, задоволено. Вирішено: зобов`язати ОСОБА_2 надіслати Голові ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу: АДРЕСА_2 та начальнику Управління ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області на адресу: АДРЕСА_3 спростування щодо поширеного ним факту у листі від 04 грудня 2022 року про вимагання у сім`ї ОСОБА_2 юрисконсультом Управління ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 20000 грн. наприкінці 2021 року за неподання позовної заяви до суду про стягнення із ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 грн. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 2778,72 грн. судового збору. Не погоджуючись із рішенням, відповідач ОСОБА_2 оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій міститься прохання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що поширена заявником інформація у заяві від 04 грудня 2022 року містить конкретні факти, носить стверджувальний характер, та мало на меті доведення до правоохоронного органу інформації про систематичне вчинення його співробітником дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, відомості викладені в заяві повністю відповідають дійсності та викладені правдиво. Зазначає, що спростованою може бути інформація, істинність якої можливо перевірити, в даному випадку істинність поширеної інформації мала б бути перевірена в рамках кримінального провадження, оскільки вона містить ознаки кримінального правопорушення, проте Службою безпеки України навіть не було проведено службового розслідування з викладених у заяві питань. Звертає увагу й на те, що подання заяви від 04 грудня 2022 року було здійснено в межах визначених Законом України "Про звернення громадян", як повідомлення про систематичне вчинення службовою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправних дій, а відтак, повністю виключає порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки не носило мети нанесення будь-якої шкоди його діловій репутації. Виходячи з викладеного, вважає оскаржуване рішення повністю безпідставним та необґрунтованим. В червні 2023 року надійшов відзив позивача ОСОБА_1 , у якому останній вказує, що доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, необґрунтованими, відповідач не зміг довести доводи, які б спростували хоча б один висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому зв`язку просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 року в повному обсязі. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 05 грудня 2022 року Службою безпеки України було зареєстровано заяву ОСОБА_2 адресовану Голові СБУ такого змісту: «Відповідно до матеріалів особової справи, моєї дружини, я та ОСОБА_3 є учасниками бойових дій - внутрішньо переміщеними особами на утриманні яких перебувають 2 малолотніх дітей ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), під час проходження мною та моєю дружиною військової служби в СБУ - УСБУ у Львівській області (далі - Управління), Управлінням та Службою жодного разу не вжито заходів щодо реалізації наших соціальних прав та гарантій щодо забезпечення моєї родини житлом. Проте, Управлінням систематично створюються перепони щодо реалізації наших соціальних прав та гарантій, оскільки: - внаслідок протиправних дій співробітників Управління мене та мою дружину було поставлено на квартирний облік за рапортом від серпня 2018 року, лише на підставі рішення суду у грудні 2021 року; - в 2020 році внаслідок здійснення Управлінням перевірочних заходів щодо сплати податків власницею квартири, яку винаймала дружина, мене та мою родину було виселено на двір; - в 2021 році дружині було відмовлено в отриманні службового житлового приміщення, яким було забезпечено понад 100 працівників Управління. Крім того, наприкінці минулого року ОСОБА_6 було виявлено, що договір про оренду житла, укладений моєю дружиною з ОСОБА_7 є нікчемним та перед поданням позову до суду, ОСОБА_8 звертався до моєї родини та за неподання судового позову вимагав 20 тис. грн. на що нами було повідомлено, що повернемо безпідставно отримані кошти виключно за рішенням суду, що й було здійснено відповідно до квитанції від 28.11.2022 (додається). Проте, на даний час, співробітниками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 здійснється збір конфіденційної інформації у відношенні мене та моєї родини, а також проводяться бесіди з власником орендованого мною житлового приміщення, сусідами, головою ОСББ щодо дискредитації нас в їх очах, називають мене та мою родину (москалями, сєпарами, шахраями тощо), що є дуже важливою діяльністю для органів державної безпеки під час воєнного стану. Проте, при зустрічі зі мною за місцем проживання, оперуповноважений майор ОСОБА_11 в присутності голови ОСББ не зміг пояснити підстави здійснення вищевказаної діяльності, а просто втік. На дзвінки для отримання відповідних пояснень останній не відповідає, а як відповідає, то лається нецензурною лайкою, що дуже личить співробітнику спецслужби. З урахування викладеного, прошу Вашої вказівки щодо проведення у відношенні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 службового розслідування щодо наявності в останніх повноважень, визначених їхніми посадовими інструкціями на здійснення збору конфіденційної інформації чи проведення оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів у відношенні мене та моєї родини. При проведенні службового розслідування, у разі встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 182 Кримінального кодексу України, інформувати органи досудового розслідування. За результатами вжитих заходів письмову відповідь надати на мою адресу, а її сканкопію на електронну адресу». Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України. Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 цієї Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»). Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України «Про звернення громадян»). Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2019 року у справі №727/5418/17, від 17 липня 2019 року в справі №756/3363/16-ц, Враховуючи, що відповідач звернувшись із заявою до керівника СБУ щодо дій позивача та іншого співробітника Управління з проханням ініціювати службове розслідування, та у разі виявлення під час його проведення ознак кримінального правопорушення в діях таких осіб, інформувати про це органи досудового розслідування, таким чином реалізував своє право на звернення до компетентних органів, уповноважених розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, в такому разі мала місце реалізація ним свого конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації, тому необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 26 березня 2020 року у справі № 464/12824/14-ц (провадження № 61-18996св19), від 23 січня 2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18), від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19), від 09 листопада 2021 року у справі № 243/4297/20 (провадження № 61-4906св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 752/18942/21 (провадження № 61-5832св22). Оскільки місцевий суду дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення основної вимоги (про спростування недостовірної інформації), не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку із цим, оскаржуване рішення слід скасувати, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на результати розгляду апеляційної скарги, з позивача на користь особи, яка подала апеляційну скаргу слід стягнути сплачений нею за її подання судовий збір в розмірі 4 168 грн 08 коп. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 року скасувати, та увалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн 08 коп. судового збору за розгляду справи судом апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 серпня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич