Постанова Київський апеляційний суд № 752/3709/23

Постанова Іменем України 01 серпня 2023 року м. Київ провадження №22-ц/824/10154/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "БАНК "ФОРВАРД" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року в складі судді Машкевич К. В. у цивільній справі №752/3709/22 Голосіївського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "БАНК "ФОРВАРД", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, У С Т А Н О В И В: РішеннямГолосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року позов задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05 березня 2020 року, вчинений на кредитному договорі №200127895 від 21.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О. О., яким запропоновано звернути стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД" (далі - АТ "БАНК ФОРВАРД", Банк) заборгованості у розмірі 19 048,86 грн. Стягнуто з АТ "БАНК ФОРВАРД" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,60 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та їх аналіз, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Крім цього, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заборгованість не є безспірною, оскільки позивач, в обґрунтування таких доводів, не надав суду належних доказів іншого розміру заборгованості, зокрема контррозрахунку заборгованості. Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Позивачка, належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Треті особи: ПН КМНО Кравець О. О. та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та своїх представників не направили. Від приватного виконавця надійшов лист про розгляд справи за його відсутності. Зважаючи на викладене та враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб. Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форвард" (далі - ПАТ "Банк Форвард") та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №200127895, за умовами якого останній надано кредит. 05 березня 2020року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О. О. на Кредитному договорі №200127895 від 21.02.2018 вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №2003, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форвард" заборгованості у розмірі 19 048,86 грн (а. с. 17). У даному виконавчому написі зазначено, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.04.2019 по 22.07.2019 включно. Також у виконавчому написі зазначено, що сума повної заборгованості складає 19 048,86 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 18 023,48 грн; заборгованість за процентами становить 0,38 грн; плата за пропуск мінімальних платежів становить 1 025,00 грн. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що розмір заборгованості не є безспірним, оскільки їй не надсилалося кредитором жодних повідомлень, досудових вимог із вказаними сумами заборгованості, розрахунків заборгованості та виписок не отримувала. Також в обґрунтування позову зазначила, що кредитний договір, на якому вчинено виконавчий напис, не посвідчений нотаріально, а тому у нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису на такій формі договору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не було нотаріально посвідчено. Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 висловила наступну правову позицію. Кредитний договір, який не було нотаріально посвідчено, з 22.02.2017 не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Тобто, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим (укладений в простій письмовій формі), не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Як встановлено судом, на момент звернення (05.03.2020) відповідача до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 діяв Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції від 22.02.2017), в якому не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій нотаріуса на укладеному в простій письмові формі договорі. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладений у простій письмовій формі, тобто нотаріально не посвідчений. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що під час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом не було дотримано вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 зазначено, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Апеляційна скарга не містить обґрунтувань незаконності рішення суду в частині вирішення позову, а лише містить посилання на норми матеріального права та їх аналіз, які регулюють дані правовідносини. Оскільки виконавчий напис всупереч вимогам діючого законодавства вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений, що є самостійною підставою для визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не заслуговують на увагу судової колегії доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів небезспірності розміру заборгованості. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "БАНК "ФОРВАРД" - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська