Постанова Київський апеляційний суд № 552/3001/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1811/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 552/3001/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М.. Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард», подану його представником Ручкою Анатолієм Миколайовичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Галагана В.І. , - В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ат «Банк «Форвард», треті особи: ПН Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., ПВ ВО м. Київ Вольф Т.Л., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивував тим, що 1.04.2019 року приватним виконавцем Вольф Т.Л. було відкрито виконавче провадження ВП № 58756582 на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. від 20.03.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 384, щодо стягнення з нього на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 51 017,77 грн. Вважав дії відповідача та нотаріуса протиправними, оскільки надані документи не давали нотаріусу можливість встановити безспірність заборгованості, ураховуючи пропуск кредитором строку позовної даності щодо кредитних вимог до нього. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений ПН ІМНО Кондратюком В.С. від 20.03.2019, зареєстрований в реєстрі за № 384 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» грошових коштів у сумі 51 017,77 грн. Вирішено питання щодо розподілу судового збору. Не погодившись з вказаним рішенням суду представник АТ «Банк Форвард» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що посилання суду на те, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано повний обсяг документів в підтвердження безспірності заявленого боргу є помилковим та не відповідає дійсності. Крім того, боржнику направлялася вимога про необхідність виконання зобов`язання та було надано можливість висловити свої заперечення щодо безспірності грошових вимог. Але боржник не висловив своєї незгоди та проігнорував повідомлення. Судом першої інстанції не встановлено факту надання позивачем доказів спірності заборгованості. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлялись належно, проте про причини неявки суд не повідомили. Від приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка В.С. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність із врахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України). Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.03.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. на підставі заяви АТ «Банк Форвард», на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 384, яким нотаріусом запропоновано: звернути стягнення з громадянина України, яким є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Полтава, місце роботи: Епіцентр, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який є боржником за Договором № 106631895 від 27.05.2013 року. Стягнення проводиться за період з 20.02.2015 року по 19.02.2018 року. Сума заборгованості, яка підлягає стягненню складає 51 017,77 грн., в тому числі: 48 746,55 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 2 271,22 грн. - заборгованість за процентами та комісіями. (а.с. 6) Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 01.04.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58756582 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Ірпінського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. від 20.03.2019 року № 384 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 51 867,77 грн. (а.с. 8). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595. Згідно із ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», передбачено умови вчинення виконавчих написів, згідно із якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення боржника. Згідно п. 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобовязання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Як зазначено у ст.90 Закону «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, нотаріус повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» про безспірність заборгованості. Докази одержання або неодержання боржником ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень в копіях документів наданих нотаріусом відсутні. Також не надано до суду ні першої ні апеляційної інстанції для огляду та оцінки розрахунку заборгованості, виписки по рахунку боржника. Таким чином невідомими є підстави визнання нотаріусом кредитного боргу безспірним. Разом з тим, письмові вимоги позивачеві відправлені 18.01.2018 (за поясненнями відповідача в апеляційній скарзі), доказів такого направлення, а також отримання боржником вказаної письмової вимоги матеріали справи не містять. Інформації про те, коли подана заява про вчинення виконавчого напису також не надано, виконавчий напис вчинено 20.03.2019. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17. Таким чином, доводи апеляційної скарги про вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до Інструкції та ігнорування ОСОБА_1 повідомлення вимоги про стягнення заборгованості спростовуються матеріалами справи. Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард», подану його представником Ручкою Анатолієм Миколайовичем , відхилити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 23 січня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: