Ухвала КАС ВС № 560/3229/20

УХВАЛА 02 серпня 2023 року м. Київ справа №560/3229/20 адміністративне провадження № К/990/26580/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №560/3229/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), прокуратури Хмельницької області (ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року замінено на Хмельницьку обласну прокуратуру) (далі - відповідач 3), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №225 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу роботи з кадрами прокуратури Хмельницької області; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Хмельницької області від 22 травня 2020 року № 360к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Хмельницької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 25 травня 2020 року; поновити ОСОБА_1 на публічній службі в прокуратурі Хмельницької області на посаді прокурора відділу кадрової роботи та державної служби, або іншій посаді, рівнозначній (рівноцінній) тій, яку вона займала на день звільнення - 25 травня 2020 року на умовах безстрокового трудового договору; стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 2342,20 грн починаючи з 25 травня 2020 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі; допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі в Хмельницькій обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу кадрової роботи та державної служби, або іншій посаді, рівнозначній (рівноцінній) тій, яку вона займала на день звільнення - 25 травня 2020 року на умовах безстрокового трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанову Сьомий апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року залишено без змін. Позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року, у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннми, позивач звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з наступних підстав. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмова у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що підставою для перегляду рішення суду у цій справі позивач зазначила про прийняття 01 березня 2023 року Другим Сенатом Конституційного Суду України рішення №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України. Враховуючи зазначене суди попередніх інстанцій дійшли наступних висновків. Рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Зважаючи на пряму дію рішення Конституційного Суду України в часі, поширення висловленої у такому рішенні юридичної позиції на відносини, що виникли до дня ухвалення цього рішення, суперечить частині другій статті 152 Конституції України. З огляду на це, суди зазначили, що рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) застосовується починаючи з 01 березня 2023 року, не поширюючи свою дію на правовідносини, які виникли та/або вже припинились до 01 березня 2023 року, отже не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі по суті, зокрема в частині поновлення позивача на посаді. Верховний Суд звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, вже було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. Так, у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цьому зв`язку висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У цій постанові також значиться, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню. Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підтримана об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а. Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року) та у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року). Зважаючи на наведене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, правильно застосували положення пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №560/3229/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіО.А. Губська М.В. Білак О.В. Калашнікова