Постанова 4852 № 280/6150/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/6150/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2023 року в адміністративній справі №280/6150/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області , в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача 1 щодо обчислення розміру пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки; зобов`язати відповідача 1 перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки з 25.03.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена; визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо незарахування стажу роботи позивача з 01.01.2004 по 30.06.2022 у подвійному розмірі; зобов`язати відповідача 1 перерахувати позивачу пенсію із зарахуванням у подвійному розмірі стажу його роботи з 01.01.2004 по 30.06.2022 на підставі даних довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» від 15.08.2022 №119 про фактично відпрацьований час відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, здійснити її виплату з 30.08.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена; визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти його місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки та із зарахуванням стажу його роботи з 01.01.2004 по 30.06.2022 у подвійному розмірі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 23.12.2003 їй призначена пенсії за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 25.03.2022 відповідачем призначено позивачу пенсію за віком, проте не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки. Вважає, що такими діями відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки дії відповідача ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Просить позов задовольнити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки та без зарахування стажу роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 30.06.2022 у подвійному розмірі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням у подвійному розмірі стажу його роботи з 01.01.2004 по 30.06.2022 на підставі даних довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» від 15.08.2022 №119 про фактично відпрацьований час відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки з 30.08.2022, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій здійснити її виплату із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти його місячних пенсій. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти його місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки та із зарахуванням стажу його роботи з 01.01.2004 по 30.06.2022 у подвійному розмірі. З рішенням суду першої інстанції не погодилось Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що що ОСОБА_1 з 10.11.2006 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 14.10.2021 позивачу виповнилося 60 років, що підтверджується копією його паспорту НОМЕР_1 . 30.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 із заявою за призначенням пенсії за віком, що встановлено судом на підставі копії відповідної заяви. Листом від 04.10.2022 №0800-0205-8/40939 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що пенсію за віком позивачу було призначено не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., перерахованого відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Питання проведення індексації пенсій у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 = 6186,32). Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке. Відповідно до статей 60, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на момент звернення із заявою для призначення пенсії) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 (в редакції на момент звернення із заявою для призначення пенсії) лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) мають право на пенсію за вислугу років, якщо вони працювали в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу. Встановлено, що з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування», який не регулює питання призначення пенсій, які регулюються ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, спір стосується зарахування страхового стажу ОСОБА_1 після 01.01.2004 року у подвійному розмірі. Відповідно до частин 1, 2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. При зверненні за призначенням пенсії відповідачу надавалась трудова книжка ОСОБА_1 та довідка Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» від 15.08.2022 №119, згідно із якими з 01.08.1989 по 02.07.1997 та з 01.03.1997 по 15.08.2022 позивач працював у закладі з надання психіатричної допомоги. Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи. Суд апеляційної інстанції вважає, що положення п.16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для визначення права на пенсію стосується призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах постановах від 11.12.2018 року у справі №310/385/17, від 23.01.2019 року у справі №485/103/17, від 04.12.2019 року у справі №689/872/17, від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2023 року в адміністративній справі №280/6150/22 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник