Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/989/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 року Справа № 903/989/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Гладка Л.А. за участю представників сторін: позивача: не з`явився відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22, ухвалене суддею Якушевою І.О., повний текст рішення складено 19.05.2023 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", м. Волочиськ, Волочиський район, Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро", с. Дубове, Ковельский район, Волинська область про стягнення 1 169 730,04 грн., за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" с. Дубове, Ковельский район, Волинська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", м. Волочиськ, Волочиський район, Хмельницької області про визнання договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 недійсним До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про стягнення 1 169 730,04 грн., з них: 856 562,67 грн. суми основного боргу, 84 923,50 грн. курсової різниці, 130 727,30 грн. 15% штрафу, 4 571,85 грн. 3 процентів річних, 75 878,85 грн. пені, 17 065,87 грн. суми інфляційного збільшення. В подальшому до Господарського суду Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" надійшла зустрічна позовна заява №19 від 06.02.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про визнання договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 недійсним. Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.05.2023р. у справі №903/989/22 первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про визнання недійсним договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22, прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження з перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про стягнення 1 169 730,04 грн. та задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про визнання договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 недійсним. Листом №903/989/22/3627/23 від 08 червня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області. 16 червня 2023 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи. Ухвалою від 21.06.2023 р. відмовлено в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 30 344,93 грн. 10.07.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.07.2023 р. об 11:00 год. 18.07.2023 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" через систему «Електронний суд» надіслав до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" без задоволення. 27.07.2023 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що керівник ТОВ «Сотік Агро» Мирошниченко А.Р. у зв`язку із виробничою необхідністю вимушений знаходитись на робочому місці за місцем знаходження очолюваного ним Товариства, що унеможливлює його явку у призначене засідання. В свою чергу, представник ТОВ «Сотік Агро» - адвокат Окунєв І.С., який здійснює представництво інтересів у справі №903/989/22, за сімейними обставинами також не може взяти участь у судовому засіданні 27.07.2023 р. об 11 год. 00 хв. Колегія суддів в судовому засіданні розглянула клопотання про відкладення розгляду справи та дійшла висновку про його відхилення, оскільки відповідно до норми ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи та правова позиція скаржника викладена у апеляційній скарзі. Додаткових доказів сторонами подано не було. З огляду на все вищевказане колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними матеріалами. Представники позивача та відповідача у судове засідання не прибули та не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: 1.Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. первісний позов задоволено, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнення з відповідача 856 562,67 грн. суми основного боргу, 84 923,50 грн. курсової різниці, 130 727,30 грн. 15% штрафу, 4 571,85 грн. 3 процентів річних, 75 878,85 грн. пені, 17065,87 грн. суми інфляційного збільшення нараховані позивачем за первісним позовом відповідно до вимог законодавства і умов договору, а тому підлягають до задоволення. Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 у зв`язку із відсутністю підстав для кваліфікації договору поставки за ст. 233 ЦК України. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи. В апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" вказує на те, що 20.04.2023 ТзОВ "Сотік Агро" звернулося до Господарського суду з заявою про відвід судді Якушевої І.О. від участі у розгляді справи №903/989/22. У заяві ТзОВ "Сотік Агро" посилалося на те, що суд не задовольнив клопотання ТзОВ "Сотік Агро" від 14.03.2023, в якому представник просив відкласти підготовче засідання; встановити строк подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву; суд не задовольнив клопотання ТзОВ "Сотік Агро" про призначення судових експертиз; суд залишив без задоволення клопотання ТзОВ "Сотік Агро" від 05.04.2023 про відкладення підготовчого засідання; закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті. На думку ТзОВ "Сотік Агро" наведені обставини свідчать про те, що суддя Якушева І.О. не сприяла ТзОВ "Сотік Агро" в реалізації його прав, передбачених ГПК України. Крім того, в порушення вимог ст. ст. 11, 13, 14, 15, 74, 236, 237, 238 ГПК України суд першої інстанції належним чином не перевірив підстави заявлених позовних вимог, а також розрахунки заборгованості, подані позивачем, внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване рішення. Також, при вирішенні спору суд першої інстанції не в повній мірі врахував приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст.233 ГК України, що призвело до надмірного стягнення нарахованих позивачем штрафу, пені та 36%річних згідно з договором поставки . Більше того, стягуючи штрафні санкції суд першої інстанції не перевірив наявність складу цивільного правопорушення ТОВ «Сотік Агро» для притягнення останнього до відповідної цивільно-правової відповідальності. Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що змістом ч.4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволення ТОВ «Сотік Агро» заяви про відвід судді Якушевої І.О.. Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що суд неодноразово відкладав підготовчі засідання, що забезпечувало можливість ТзОВ "Сотік Агро" реалізувати свої процесуальні права. Ще однією підставою для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає , що судом першої інстанції, на його думку, не перевірено підстав заявлених вимог, розрахунків заборгованості та надмірне стягнення штрафних санкцій з відповідача. Дані твердження скаржника абсолютно необґрунтовані та не підтверджені жодними доказами. Суд першої інстанції детально дослідив усі докази надані первісним позивачем на підтвердження позовних вимог, їх належність та допустимість, законність та обґрунтованість та детально описав їх у оскаржуваному рішенні. Щодо розміру штрафних санкцій, що стягнуті з відповідача, то судом враховано, що приписи ст.233 ГК України надають суду право зменшити розмір штрафних санкцій, однак відповідач за первісним позовом у поясненнях не заявляв клопотання про зменшення розміру штрафу. Судом першої інстанції правомірно враховано, що відповідач лише частково виконав зобов`язання щодо оплати вартості переданого товару, частину товару залишився неоплаченим. Нарахований позивачем за первісним позовом штраф не є надмірно великим, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за переданий йому товар, а зменшення розміру процентів річних не передбачено законодавством. Виходячи із вказаного, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" вважає законним, правомірним рішення суду першої інстанції від 11.05.2023р. у справі №903/989/22, а скаргу ТОВ «Сотік Агро» такою, що не підлягає задоволенню.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. 27.04.2022 між ТОВ "Вітагро Партнер" як постачальником та ТОВ Сотік Агро" як покупцем було укладено договір поставки № В292-04/22ВЛ (надалі - договір). Відповідно до п.1.1, 1.2. договору в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору. Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна сума договору вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних додатків), переданих постачальником у власність покупцю. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних додатках, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 2.2. договору). Згідно з п. 2.3. договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. У п. 2.3.1 договору сторони встановили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на момент підписання додатку, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідного додатку до договору. Згідно п. 2.3.2. договору сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору на курс продажу іноземної валюти відповідно до п.2.3.3 договору. Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної. Пунктом 2.3.3. договору встановлено правило визначення курсу валют за договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором. Сторони погодили, що у разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ "Ощадбанк" (МФО 315784) (п. 2.3.4. договору). Відповідно до п. 2.3.5. договору сторонами передбачено, що у випадку, коли покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за договором у строки та на умовах, передбачені договором, і постачальник буде вирішувати спір у судовому порядку, постачальник має право визначити розмір заборгованості покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на товар. Датою виконання грошових зобов`язань покупця за даним договором, є дата зарахування у повному обсязі відповідної необхідної суми коштів на банківський рахунок постачальника (п.2.3.6). Покупець здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер додатку до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або додатку зарахувати платіж покупця (п.2.6). Згідно з п. 5.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами. За затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, покупець несе відповідальність сплачуючи штраф у розмірі 15 % від суми боргу (його неоплаченої частини) на десятий день прострочення платежу, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 7.2.1 договору). Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, покупцеь зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої (неоплачуваної)суми (п.7.2.3 договору). Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін. Відповідно до договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 року та укладених між сторонами додатків до цього договору сторони погодили поставку за наступним графіком: - згідно додатку № 1 від 27.04.2022 загальна вартість товару 138846,24 грн. що еквівалентно 4698,69 доларів США із календарним графіком платежів: 27769,25 грн. еквівалент 939,74 доларів США до 05.05.2022, 41653,87 еквівалент 1409,61 доларів США; до 20.08.2022, 34711,56 грн. еквівалент 1174,67 доларів США до 15.09.2022, 34711,56 грн. еквівалент 1174,67 доларів США до 01.10.2022; - згідно додатку №2 від 27.04.2022 загальна вартість товару 49793,46 грн. що еквівалентно 1685,06 доларів США із календарним графіком платежів: 9958,69 грн. еквівалент 337,01 доларів США до 05.05.2022, 14938,04 грн. еквівалент 505,52 доларів США до 20.08.2022, 12448,37 грн. 421,26 доларів США до 15.09.2022, 12448,36 грн. еквівалент 421,26 доларів США до 01.10.2022; - згідно додатку №3 від 27.04.2022 загальна вартість товару 22754,70 грн., що еквівалентно 770,04 доларів США із календарним графіком платежів: 4550,94грн. еквівалент 154,01 доларів США до 05.05.2022; 6826,41 грн. еквівалент 231,01 доларів США до 20.08.2022, 5688,68 грн. еквівалент 192,51 доларів США до 15.09.2022, 5688,67 грн. еквівалент 192,51 доларів США до 01.10.2022; - згідно додатку №4 від 29.04.2022 загальна вартість товару 198641,19 грн., що еквівалентно 6106,40 евро із календарним графіком платежів: 39728,24 грн. еквівалент 1221,28 евро до 05.05.2022; 59592,36 грн. еквівалент 1831,92 евро до 20.08.2022, 49660,3 грн. 1526,6 евро до 15.09.2022, 49660,29 грн. еквівалент 1526,6 евро до 01.10.2022; - згідно додатку №6 від 02.05.2022 загальна вартість товару 74763,36 грн., що еквівалентно 2530,06 доларів США із календарним графіком платежів: 14952,67 грн. еквівалент 506,01 доларів США до 12.05.2022; 22429,01 грн. еквівалент 759,02 доларів США до 20.08.2022, 18690,84 грн. еквівалент 632,52 доларів США до 15.09.2022, 18690,84 грн. еквівалент 632,52 доларів США до 01.10.2022; - згідно додатку №7 від 20.05.2022 загальна вартість товару 66720,96 грн., що еквівалентно 2257,90 доларів США із календарним графіком платежів: до 27.05.2022; - згідно додатку №8 від 29.08.2022 загальна вартість товару 90845,60 грн., що еквівалентно 2459,94 доларів США із календарним графіком платежів: 27253,68 грн. еквівалент 737,98 доларів США до 05.09.2022; 63591,92 грн. еквівалент 1721,96 доларів США до 01.11.2022; - згідно додатку №9 від 29.08.2022 загальна вартість товару 481057,92 грн., що еквівалентно 13026,21 доларів США із календарним графіком платежів: 144317,38 грн. еквівалент 3907,86 доларів США до 05.09.2022; 336740,54 грн. еквівалент 9118,35 доларів США до 01.11.2022; - згідно додатку №10 від 19.08.2022 загальна вартість товару 18470,88 грн., що еквівалентно 500,15 доларів США із календарним графіком платежів: до 02.10.2022; - згідно додатку №11 від 22.08.2022 загальна вартість товару 1,00 грн. що еквівалентно 0,03 доларів США із календарним графіком платежів: до 30.08.2022; - згідно додатку №12 від 29.08.2022 загальна вартість товару 23788,80 грн., що еквівалентно 644,16 доларів США із календарним графіком платежів: 7136,64 грн. еквівалент 193,25 доларів США до 05.09.2022; 16652,16 грн. еквівалент 450,91 доларів США до 01.11.2022. Згідно складених, підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №1950 від 29.04.2022, №1951 від 29.04.2022, №1952 від 29.04.2022, №2372 від 06.05.2022, №2069 від 02.05.2022, №2972 від 24.05.2022, №4898 від 29.08.2022, №4900 від 29.08.2022, №4897 від 29.08.2022, №4896 від 29.08.2022, №4899 від 29.08.2022 у період квітень 2022 року - серпень 2022 року позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв товар на загальну суму 28572,25 доларів США та 6106,40 євро, що у гривні на день формування додатків до договору еквівалентно 1165684,11 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" оплатив отриманий товар частково - на суму 309 121,44 грн. Як зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві, із сплачених 26.08.2022 165000 грн. за домовленістю сторін в рахунок оплати боргу за договором №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 було зараховано 144348,12 грн., із платежу 01.09.2022 у сумі 240000 грн. в рахунок боргу за договором №292-04/22ВЛ від 27.04.2022 було зараховано 1092,57 грн. Однак, як вказував позивач, при оплаті вартості товару, відповідачем не було враховано умови п. 2.3.2 та 2.3.3. договору, а тому позивач вправі визначити суму боргу за поставку товару за курсом продажу іноземної валюти - долара США, який був встановлений на момент підписання сторонами видаткових накладних. Згідно з поясненнями представника позивача за первісним позовом, розрахунок курсової різниці здійснювався, враховуючи курс валют, що визначена згідно з довідкою №284 від 12.12.2022, сформованою за даними сайту http://finance.ua. Відповідно до довідки №284 від 12.12.2022 при визначенні вартості товару, що реалізовувався за договором поставки, курс валют визначався за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долара США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором, що передбачено п.2.3.3. договору. Станом на 12.12.2022 курс долара становив 36,93 грн., курс євро - 38,91 грн. Розрахунок курсової різниці здійснювався позивачем за первісним позовом, виходячи з розрахунку: - 22 052,95 дол. США (вартість поставленого та неоплаченого товару у доларах США) х 36,93 грн (курс долара США) = 814415,44 грн.; - 3265,76 євро США (вартість поставленого та неоплаченого товару у євро) х 38,91 грн. (курс євро) = 127070,72 грн.; - (814 415,44 грн. + 127 070,72 грн.) - 856 592,67 грн. (сума основного боргу) = 84 923,50 грн. - розмір курсової різниці. Відтак, враховуючи вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про стягнення 1 169 730,04 грн., з них: 856 562,67 грн. суми основного боргу, 84 923,50 грн. курсової різниці, 130 727,30 грн. 15% штрафу, 4 571,85 грн. 3 процентів річних, 75 878,85 грн. пені, 17 065,87 грн. суми інфляційного збільшення. В подальшому до Господарського суду Волинської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" надійшла зустрічна позовна заява №19 від 06.02.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про визнання договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 недійсним. Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.05.2023р. у справі №903/989/22 первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про визнання недійсним договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 відмовлено. 4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як передбачено ст. 6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. За змістом статті 628 ЦК України що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до стаття 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Статтею 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення основного боргу, курсової різниці, 15% штрафу, 3 процентів річних, пені та інфляційні втрати. З доказів які, містяться в матеріалах справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки № В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 не було здійснено повної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 856 562,67 грн. Водночас, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Факт отримання товару відповідачем за первісним позовом, відсутність заперечень щодо його прийняття, здійснення відповідачем часткової оплати за отриманий товар є підставами виникнення у нього обов`язку здійснити розрахунки за отриманий товар. За таких обставин суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 856 562,67 грн. у повному обсязі. Стосовно стягнення курсової різниці в сумі 84 923,50 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/706/17. Курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення. Пунктом 2.3.5 договору поставки встановлено, що у випадку, коли покупець не оплатить товар (відповідну партію товару) за договором у строки та на умовах, передбачених договором та додатками до договору, постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку, постачальник має право визначити розмір заборгованості покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості відповідно до ціни товару, яка може збільшуватися у випадках, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на товар. Колегією суддів враховується, що порядок розрахунків чітко визначений умовами договору, відповідач мав можливість і зобов`язаний був провести оплату на умовах, на які погодився при укладенні договору, зокрема і щодо коригування ціни з урахуванням зміни курсу гривні до долара США. Суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 84 923,50 грн. коригованої вартості оплаченого товару до курсу валют арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та при цьому зазначає, що позивачем застосований вірний курс продажу долара США до гривні встановлений на Міжбанківському валютному ринку України станом на 12.12.2022, а саме 36, 93 грн., також вказано вірний курс продажу Євро до гривні встановлений на Міжбанківському валютному ринку України станом на 12.12.2022, а саме 38,91 грн. Суд також звертає увагу, що сторони, передбачаючи в договорі порядок нарахування курсової різниці, шляхом вільного волевиявлення приймали на себе ризик настання обставин, що унеможливлять виконання ними взятих на себе зобов`язань. Тому наслідки реалізації такого ризику мають бути покладені на сторін рівною мірою. Щодо нарахування позивачем 3% річних колегією суддів враховується, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків річних у сумі 4 571,85 грн, місцевий господарський суд, посилаючись на ст.625 ЦК України, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача та задоволення їх у повному обсязі. Окрім того колегія суддів звертає увагу, що норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. З огляду на викладене норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США до гривні та з урахуванням курсу Євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлені позивачем інфляційні втрати у сумі 17065,87 грн.. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 №910/11077/20. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права прийшовши до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вигляді стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 17065,87 грн. Стосовно нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені, то колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Пунктом 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами договору, зокрема пунктом 7.2.1 визначено, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на десятий день прострочення платежу, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Оскільки відповідачем прострочено оплату боргу більше ніж на 10 днів, то нараховані позивачем 130 727,30 грн. 15% штрафу є правомірними відповідно до п. 7.2.1 договору. Щодо нарахованої пені в сумі 75 878,85 грн, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане нарахування здійснене на підставі п.7.2.1 договору, відтак є арифметично вірним. При цьому, колегія суддів погоджується з такими нарахуваннями, однак вважає за можливе зменшити їх розмір до 50% від заявленої суми, а саме до 37 939, 43 грн. пені та 65 363,65 штрафу. Так, суд апеляційної інстанції враховує, що в силу дії частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013. З огляду на що, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, зважаючи на те, що нарахування та стягнення з відповідачів пені та штрафу за прострочення грошового зобов`язання має слугувати компенсацією позивачеві негативних наслідків, пов`язаних з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідачів штрафу та пені в повному обсязі призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу до 50%, тобто про стягнення з відповідача 37 939, 43 грн. пені та 65 363,65 штрафу. Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18. За вказаних вище обставин доводи апелянта знайшли своє часткове підтвердження, а тому рішення Господарського суду Волинської області необхідно змінити. Щодо зустрічного позову про визнання договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 недійсним, колегія суддів враховує наступне. З матеріалів справи вбачається, що на обґрунтування недійсності договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір вчинений ТОВ "Сотік Агро" під впливом та внаслідок тяжких обставин та монопольного (домінуючого) становища ТОВ "Вітагро Партнер" на ринку відповідної групи товарів протягом 2022 року, нечесної підприємницької практики, що здійснюється ТОВ "Вітагро Партнер", на вкрай невигідних для ТОВ "Сотік Агро" умовах. ТОВ "Сотік Агро" вважає, що впродовж 2022 років відповідач без об`єктивно виправданих причин мав можливість та встановлював для своїх покупців ціни на товар (засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо) на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв, тобто, дискримінаційним способом. Домінуюче становище, яке займає відповідач на відповідному ринку обумовило для нього можливість встановлювати ціни на свій товар у неконкурентний (дискримінаційний) спосіб, а також нав`язувати своїм контрагентам - покупцям вкрай невигідні умови договорів щодо придбання товару, тобто, зловживати таким своїм монопольним становищем. Не маючи можливості здійснити замовлення необхідних товарів у іншого підприємства, враховуючи нагальну необхідність товарів для продовження своєї господарської діяльності і уникнення втрати платоспроможності та банкрутства ТОВ "Сотік Агро" було змушено укласти оспорюваний договір на нав`язаних відповідачем вкрай невигідних для себе умовах. Умови оспорюваного договору позивач за зустрічним позовом вважає такими, що є вкрай невигідними для нього, адже прогнозована (очікувана з огляду на економічну та політичну ситуацію в Україні) істотна зміна курсу іноземної валюти, зокрема, значне подорожчання дол. США та євро по відношенню до гривні України фактично гарантувала відповідачу й істотне збільшення вартості придбаного ТОВ "Сотік Агро" товару, в незалежності від інших чинників та обставин, в той час, як зменшення курсу, як би воно відбулось, до змін вартості товару не призвело б, що свідчить про дискримінаційність цих умов оспорюваного договору по відношенню до ТОВ "Сотік Агро". З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції, ТОВ "Вітагро Партнер" надало пояснення, що співпрацює із ТОВ "Сотік Агро" з 2018 року, типова форма договору використовується відповідачем за зустрічним позовом більше 5-ти років та суттєвих змін щодо визначення вартості товару, істотних умов, договір не зазнав. На підтвердження співпраці у попередні роки на тих же умовах з використанням типової форми договору відповідач за зустрічним позовом надав копію договору поставки за 2020 рік №В9-09/21ВЛ-ПШ від 11.09.2020. При вирішення зустрічного позову, судом першої інстанції було взято до уваги той факт, що позивач за зустрічним позовом виконав зобов`язання з оплати за цим договором. Колегія суддів приймає до уваги , що виконання умов договору №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 підтверджено передачею товару згідно узгоджених та підписаних додатків до договору, які є невід`ємними частинами договору, видатковими накладними на переданий товар, а також частковою оплатою товару самим позивачем за зустрічним позовом, докази цього додані до первісного позову позивачем за первісною позовною заявою. Тобто, матеріали справи свідчать про те, що ТзОВ "Сотік Агро" погоджувався з умовами договору поставки, виконував його і не вважав договір таким, що не відповідає вимогам законодавства до того часу, доки ТзОВ "Вітагро Партнер" не звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Щодо твердження відповідача про вплив монопольного (домінуючого) становища ТОВ "Вітагро Партнер" на ринку відповідної групи товарів впродовж 2022 року на укладення спірної угоди, апеляційний суд погоджується з критичною оцінкою місцевого суду, вважаючи твердження заявника зустрічного позову бездоказовими. Згідно з поясненнями представника ТОВ "Вітагро Партнер", які були надані в суді першої інстанції, жодної перевірки діяльності ТОВ "Вітагро Партнер" ні за попередні роки, ні за 2022 рік Антимонопольний комітет щодо порушень антимонопольного законодавства не проводив. У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" наведено визначення терміну монополізація як досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Відповідно до ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товарі, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`є стами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; 3)обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарюванні на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання. Колегія суддів, враховує той факт, що зустрічний позов не містить належних доказів того, що в діях постачальника, відповідача за зустрічним позовом ТОВ "Вітагро Партнер" наявні перераховані вище ознаки, які, як наслідок, призвели до зловживання монопольним становищем. З матеріалів справи також вбачається, що в процесі судового розгляду в суді першої інстанції представник відповідача за зустрічним позовом пояснювала, що на ринку України, як і у Волинській області, реалізацією насіння, засобів захисту рослин займаються й інші підприємства, такі як: компанія "Ерідон", ТзОВ "Вілія-Трейд", ТОВ "Спектр Агро" та низка інших компаній, інформація з асортименту та груп товарів яких відкрита у доступному пошуку через інтернет - ресурси. Відтак, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що ТОВ "Сотік Агро" укладало спірну угоду за обставин впливу монопольного становища ТОВ "Вітагро Партнер", в умовах обмеженої конкуренції , без можливості вільного вибору контрагента. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі №177/1942/16-ц вказано, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. На виконання умов оспорюваного договору поставки №292-04/22ВЛ від 27.04.2022, укладеного між ТОВ "Сотік Агро" та ТОВ "Вітагро Партнер", ТОВ "Сотік Агро" підписало договір, додатки до договору, отримало товар, підписало видаткові накладні та здійснило часткову оплату товару декількома платежами, тобто, здійснило дії на виконання умов договору. Згідно з ч.8 ст.181 ГК України якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК. З огляду на вказані приписи законодавства, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто особа усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Отже, для кваліфікації правочину за статтею 233 Цивільного кодексу України необхідна обов`язкова наявність двох умов у сукупності: тяжких обставин і вкрай невигідних умов вчинення правочину. Також має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин). Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що жодних доказів на підтвердження існування у позивача за зустрічним позовом тяжких обставин (скрутного фінансового становища, фінансової нестабільності) на момент укладення з відповідачем за зустрічним позовом договору поставки товару на відповідних умовах матеріали справи не містять, такі докази позивач за зустрічним позовом суду не подав. З огляду на викладене, Господарський суд Волинської області дійшов правомірного висновку, стосовно того, що не підлягає до задоволення вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки № В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 у зв`язку із відсутністю підстав для кваліфікації договору поставки за ст. 233 ЦК України. Крім того, скаржник звертаючись з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, серед іншого вказав, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема п.2 ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки 20.04.2023 р. ТОВ «Сотік Агро» звернувся до Господарського суду Волинської області із заявою про відвід судді Якушевої І.О. від участі у розгляді справи №903/989/22, однак Господарський суд Волинської області ухвалою від 20.04.2023 р. заяву ТОВ «Сотік Агро» залишив без задоволення. Стаття 35 ГПК України встановлює підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, відповідно до частини 1 цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Частина 3 статті 38 ГПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається апеляційним судом , у заяві ТОВ "Сотік Агро" посилається на те, що суд у складі судді Якушевої І.О. не задовольнив клопотання ТОВ "Сотік Агро" від 14.03.2023 про відкладення підготовчого засідання та встановлення строку подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву; суд не задовольнив також клопотання ТОВ "Сотік Агро" про призначення судових експертиз; суд залишив без задоволення клопотання ТзОВ "Сотік Агро" від 05.04.2023 про відкладення підготовчого засідання; закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті. На думку ТОВ "Сотік Агро" наведені обставини свідчать, що суддя Якушева І.О. не сприяла ТОВ "Сотік Агро" в реалізації його процесуальних прав, передбачених ГПК України. Враховуючи зміст заяви про відвід, колегія суддів критично оцінює довід апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду ним заяви про відвід складу суду, а саме, п.2 ч.3 ст.277 ГПК України. Відповідно до п.4 ст.35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Право на відвід складу суду є процесуальним правом учасника справи, разом з тим використання процесуальних прав відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України повинно бути добросовісним. Мотиви, з яких заявлено відвід складу суду, є критичним ставленням сторони до процесуальних дій суду, вчинених у відповідності до процесуальних положень, оскільки відкладення розгляду справи здійснюється судом лише за наявності підстав, встановлених частиною 2 статті 202 ГПК України, а питання призначення судової експертизи вирішується судом за наявності сукупних умов, встановлених частиною 1 статті 99 цього Кодексу. Наведені заявником обставини не свідчать про неможливість суду розглядати справу в такому складі. Відтак ухвала Господарського суду Волинської області від 20.04.2023 про залишення заяви ТзОВ "Сотік Агро" про відвід судді Якушевої І.О. від участі у розгляді справи №903/989/22 без задоволення постановлена з дотриманням норм процесуального права. 6.Висновки за результатами апеляційного розгляду. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області необхідно змінити. За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22 слід задовольнити частково та змінити рішення суду першої інстанції. Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 р. у справі №903/989/22 задоволити частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.05.2023 у справі №903/989/22 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, провулок Колгоспний, буд.4, код ЄДРПОУ 37437232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (31200, Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37993500) 1 049 361 грн. 10 коп. з них: - 856 562 грн. 67 коп. заборгованості за товар, переданий на підставі договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022, - 84 923 грн. 50 коп. - курсової різниці, - 65 363 грн. 65 коп. - штрафу, - 4 571 грн. 85 коп. - процентів річних, - 37 939 грн. 43 коп. - пені, - 17 289 грн. 96 коп. - витрат, пов`язаних з оплатою судового збору в суді першої інстанції. У стягненні 65 363 грн. 65 коп. штрафу, 37 939 грн. 43 коп. пені та 17 065 грн. 97 коп. збитків завданих інфляцією - відмовити. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про визнання недійсним договору поставки №В292-04/22ВЛ від 27.04.2022 відмовити." Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (31200, Хмельницька область, Волочиський район, м.Волочиськ, вул. Котляревського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37993500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, провулок Колгоспний, буд.4, код ЄДРПОУ 37437232) 2 708,30 витрат судового збору за розгляд апеляційної скарги. Господарському суду Волинської області видати накази. Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №903/989/22 повернути Господарському суду Волинської області. Повний текст постанови складений "01" серпня 2023 р. Головуючий суддя Філіпова Т.Л. Суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б.