Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/85/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року Справа № 903/85/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Олексюк Г.Є. судді Мельник О.В. секретар судового засідання Новосельська О.В. за участю представників: позивача: Лотоцька О.Б. адвокат відповідача 1: Гораєвська А.В. керівник відповідача 2: не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (вх.№2273/23 від 19.05.2023) на рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 у справі №903/85/23 в частині стягнення заборгованості в розмірі 211 953,02 грн. в тому числі 194 165,66 грн. курсова різниця, 1006,81 грн. 3% річних, 16780,55 грн. пені, а також 3521,79 грн. витрат по сплаті судового збору (суддя Слободян О.Г., м.Луцьк, повний текст складено 10.05.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія", 2) ОСОБА_1 про стягнення 237188 грн. 94 коп. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Волинська аграрна компанія" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2), в якому просить стягнути солідарно з ТОВ "Волинська аграрна компанія" та ОСОБА_1 237188,94грн, що складається з: 22833,17грн основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022, забезпеченого договором поруки №В326-05/22ВЛ від 20.05.2022, 194165,66 грн. курсової різниці, 1006,81 грн. 3% річних, 16780,55 грн. пені та 2402,75 грн. інфляційних втрат. Також, просить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань згідно договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022р. та договору поруки №В326-05/22ВЛ від 20.05.2022р. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 у справі №903/85/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" 211953 грн. 02 коп. (в тому числі: 194165,66 грн. курсової різниці, 1006,81 грн. - 3% річних, 16780,55 грн. пені), а також 3521 грн. 79 коп. витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 2402 грн. 75 коп. інфляційних втрат. Закрито провадження у справі в частині стягнення 22833 грн 17 коп основного боргу. Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" заборгованості в розмірі 211 953,02 грн.( в тому числі 194 165,66 грн. курсова різниця, 1 006,81 грн. 3% річних, 16 780,55 грн. пені) а також 3 521,79 грн. витрат по сплаті судового збору, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Іншу частину рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 року залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач 1 посилається на те, що нараховуючи курсову різницю по поставленим пестицидам, насінню та мікродобривам позивач мав внести зміни до виданих податкових накладних, копії яких додаються, та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних щодо зміни ціни товарів. За відсутності жодного юридичного/фінансового/бухгалтерського документу щодо нарахування/коригування суми зобов`язань за договором поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022 року, ТОВ «Вітагро Партнер» не підтвердило наявність заборгованості ТОВ «Волинська аграрна компанія» за зазначеним договором, а й відповідно вимоги є надуманими і передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач навіть після отримання оскаржуваного рішення, де в цій частині його вимоги були задоволені, ухиляється від внесення змін до первинних бухгалтерських документів та реєстрації змін податкового зобов`язання. Крім того, відповідач 1 зазначає, що у нього не було на меті в односторонньому порядку відмовитись від виконання зобов`язань за договором, оскільки останній неодноразово звертався до позивача з пояснення та обґрунтуванням форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконати зобов`язання, та з пропозиціями внести зміни до договору щодо строків та/або умов оплати, а позивач натомість не повідомляв про відмову в такій пролонгації, а висував вимогу лише щодо сплати критичних «гарячих» платежів і не висував вимог щодо нарахування штрафних санкцій, то відповідні дії відповідача не містять протиправної та умисної поведінки. Відповідач 1 зазначає, що позивач не зважаючи на компенсацію реальної вартості товару на 20% (позивачем було надано товар із відстрочкою платежу із підвищенням вартість товару на 20%,що підтверджується пропозицією із зазначення цін із 100% оплатою і пропозицією із сплатою до 01.11.2022 р.) заявивши вимоги щодо штрафних санкцій, фактично отримує додатковий дохід від реальної вартості товару, який би він отримав при 100 % оплаті товару. Разом з тим, суд першої інстанції відхилив відповідні доводи ТОВ «Волинська аграрна компанія» щодо покладення нереально великого розміру штрафних санкцій для підприємства в теперішній час та залишив поза увагою відсутність доказів понесення позивачем майнових втрат і несприятливих економічних правових наслідків при несвоєчасному виконанні відповідачем своїх зобов`язань. Ухвалою суду від 09.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 у справі №903/85/23 в частині стягнення заборгованості в розмірі 211 953,02 грн. в тому числі 194 165,66 грн. курсова різниця, 1006,81 грн. 3 % річних, 16780,55 грн. пені, а також 3521,79 грн. витрат по сплаті судового збору та розгляд апеляційної скарги призначено на 09 серпня 2023 року. 31 липня 2023 року від ТОВ "Вітагро Партнер" надійшов відзив в якому просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023р. у справі №903/85/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Волинська Аграрна Компанія» без задоволення. Представник відповідача 1 в судовому засіданні 09.08.2023 року підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" заборгованості в розмірі 211 953,02 грн.( в тому числі 194 165,66 грн. курсова різниця, 1 006,81 грн. 3% річних, 16 780,55 грн. пені) а також 3 521,79 грн. витрат по сплаті судового збору, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. В судовому засіданні 09.08.2023 року представник позивача доводи апеляційної скарги заперечила з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу та надала відповідні пояснення. Просила суд, рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023р. у справі №903/85/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Волинська Аграрна Компанія» без задоволення. В судове засідання 09.08.2023 ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 09.08.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (вх.№2273/23 від 19.05.2023) слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 у справі №903/85/23 в частині стягнення заборгованості в розмірі 211 953,02 грн. в тому числі 194 165,66 грн. курсова різниця, 1006,81 грн. 3% річних, 16780,55 грн. пені, а також 3521,79 грн. витрат по сплаті судового збору, залишити без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2022 ТОВ "Вітагро Партнер" (постачальник) та ТОВ "Волинська аграрна компанія" (покупець) укладено договір поставки №В286-04/22ВЛ (далі - договір) (а.с.15-17 т.1). Відповідно до п. 1.1, 1.2. договору в строки, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору. Згідно пункту 2.1. договору, загальна ціна договору вираховується, як сума вартостей усіх партій Товару (згідно відповідних додатків), переданих Постачальником у власність Покупцю. Покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії Товару будуть обговорюватись Сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних додатках, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 2.2. Договору). Згідно з п. 2.3. договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. У п. 2.3.1 договору сторони встановили, що Постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на момент підписання додатку, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена в момент підписання відповідного додатку до Договору. Згідно п. 2.3.2. договору сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору на курс продажу іноземної валюти відповідно до п.2.3.3 Договору. Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної. Пунктом 2.3.3. договору встановлено правило визначення курсу валют за Договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за Договором. Сторони погодили, що у разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним Сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ Ощадбанк (МФО 315784) (п. 2.3.4. Договору). Відповідно до п. 2.3.5. Договору Сторонами передбачено, що у випадку, коли Покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за Договором у строки та на умовах, передбачені Договором, і Постачальник буде вирішувати спір у судовому порядку, Постачальник має право визначити розмір заборгованості Покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення Постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на Товар. Датою виконання грошових зобов`язань Покупця за даним Договором, є дата зарахування у повному обсязі відповідної необхідної суми коштів на банківський рахунок Постачальника (п.2.3.6). Згідно з п. 5.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами. За затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, покупець несе відповідальність сплачуючи штраф у розмірі 15 % від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 7.2.1 Договору). Відповідно до вимог ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання Покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми (п.7.2.3). Договір підписаний сторонами та завірений печатками сторін. Відповідно до договору поставки №В8-09/22ВЛ-ПШ від 06.09.2021 року та укладених між сторонами додатків до даного договору, сторони погодили поставку за графіком. У період 25.04.2022 по 10.10.2022 між сторонами було підписано додатки №1-№21, з кінцевим строком оплати - до 14.10.2022. Так згідно додатків до договору: №1 від 25.04.2022 курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 70 728,22 грн. еквівалент 2393,51 доларів США у т.ч. ПДВ 398,92 доларів США; №2 від 25.04.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 28 651,56 грн. еквівалент 969,60 доларів США у т.ч. ПДВ 161,60 доларів США ; №3 від 27.04.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 27722,88 грн. еквівалент 938,17 доларів США у т.ч. ПДВ 156,36 доларів США; №4 від 29.04.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 64537,20 грн. еквівалент 2184,00 доларів США у т.ч. ПДВ 364,00 доларів США; №5 від 02.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 258148,80 грн. еквівалент 8736,00 доларів США у т.ч. ПДВ 1456,00 доларів США.; №6 від 06.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 19234,08 грн. еквівалент 650,90 доларів США у т.ч. ПДВ -108,48 доларів США; №7 від 16.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 42839,28 грн. еквівалент 1449,72 доларів США у т.ч. ПДВ -241,62 доларів США; №8 від 18.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 4550,94 грн. еквівалент 154,01 долар США у т.ч. ПДВ 25,67 доларів США; №9 від 18.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 22353,96 грн. еквівалент 756,48 доларів США у т.ч. ПДВ 126,08 доларів США; №10 від 25.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 231837,60 грн. еквівалент 7845,60 долар США у т.ч. ПДВ 1307,60 доларів США; №11 від 25.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 29488,35 грн. 997,91 доларів США у т.ч. ПДВ 166,32 доларів США; №12 від 14.06.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 21453,60 грн. еквівалент 726,01 доларів США у т.ч. ПДВ 121,00 доларів США; №13 від 16.06.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 111700,80 грн. еквівалент 3780,06 доларів США у т.ч. ПДВ 360,01 доларів США; №14 від 18.08.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 70164,26 грн. еквівалент 1899,93 доларів США у т.ч. ПДВ -233,32 доларів США; №15 від 13.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 88632,96 грн. еквівалент 2400,03 доларів США у т.ч. ПДВ 400,00 доларів США; №16 від 13.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 7387,44 грн. еквівалент 200,04 доларів США у т.ч. ПДВ 33,34 доларів США; №17 від 13.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 46532,64 грн. еквівалент 1260,02 доларів США у т.ч. ПДВ 210,00 доларів США; №18 від 24.08.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 7781,76 грн. еквівалент 210,72 доларів США у т.ч. ПДВ 35,12 доларів США; №19 від 19.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 76604,76 грн. еквівалент 2074,32 доларів США у т.ч. ПДВ 345,72 доларів США; №20 від 03.10.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару - 3505,44 грн. еквівалент 94,92 доларів США у т.ч. ПДВ 15,82 доларів США; №21 від 10.10.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 3536,40 грн. еквівалент 95,76 доларів США у т.ч. ПДВ 15,96 доларів США (а.с. 18-38 т.1). 20 травня 2022 року між ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ «Вітагро Партнер» укладено договір поруки №В326-05/22ВЛ (а.с. 39 т.1). Згідно пункту 1.1 вказаного договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (Код ЄДРПОУ 39516106), місцезнаходження: Юр. адреса: 44860, Волинська обл., Турійський р-н, с.Озеряни, вулиця Шкільна, будинок 21 (далі Боржник), що виникли з Договорів поставки №В286-04/22ВЛ кредитний від 25.04.22 р., В287-04/22ВЛ-К від 25.04.22р., В288-04/22ВЛ-С від 25.04.22 (далі Основні Договори), які були укладені між Кредитором та Боржником. Пунктами 2.1-2.2 договору поруки, передбачено, що у відповідності до вказаних основних договорів, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов`язання боржника: -здійснити оплату за всі поставлені засоби захисту рослин, інокулянт, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (товар) в обсязі та на умовах договорів поставки №В286-04/22ВЛ кредитний від 25.04.22 р., В287-04/22ВЛ-К від 25.04.22 р., В288-04/22ВЛ-С від 25.04.22 р. з подальшими змінами та доповненнями; -відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції, передбачених договорами поставки №В286-04/22ВЛ кредитний від 25.04.22 р., В287-04/22ВЛ-К від 25.04.22 р., В288-04/22ВЛ-С від 25.04.22 р. Закінчення терміну дії Основних договорів не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли у сторін під час його дії. Згідно пунктів 3.1-3.2 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язань за Основними договорами в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 Основних договорів. Відповідно до п.4.1.1-4.1.2 договору поруки, поручителю добре відомі усі умови вищезазначених Основних договорів, в тому числі термін дії Основних договорів, строк (термін) виконання зобов`язань по Основних договорах, а також усі інші умови, зобов`язання та обставини. У разі порушення зобов`язання боржником, кредитор має право, на власний вибір направити поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину) або пред`явити до поручителя позов. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов`язань за основними Договором №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022. (п. 6.1. Договору поруки). Договір поруки підписаний Поручителем - ОСОБА_1 та Кредитором - ТОВ "Вітагро Партнер". До договору поруки додана нотаріально завірена заява ОСОБА_2 від 30.09.2022, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_1 та дає свою згоду на укладення чоловіком в якості Поручителя договору поруки (а.с. 40 т.1). Як вбачається з Витягу з ЄДРПОУ Гораєвська Анна Володимирівна є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Волинська аграрна компанія" (а.с. 146-149 т.1). Згідно видаткових накладних у період з 25.04.2022 по 20.10.2022 позивач поставив, а відповідач 1 прийняв товар на загальну суму 39817,70 доларів США, що у гривні на день формування додатків еквівалентно 1237392,90 грн.: № 1689 від 25.04.2022 року на суму 38 480,86 грн; № 1674 від 25.04.2022 року на суму 32 247,36 грн; № 2232 від 04.05.2022 року на суму 3 148,80 грн; № 1675 від 25.04.2022 року на суму 25 502,76 грн; №1825 від 27.04.2022 року на суму 27 722,88 грн; №1964 від 29.04.2022 року на суму 64 537,20 грн; №2053 від 02.05.2022 року на суму 200 065,32 грн; №2773 від 17.05.2022 року на суму 58 083,48 грн; №2335 від 06.05.2022 року на суму 19 234,08 грн; №2823 від 18.05.2022 року на суму 10 446,48 грн; №2772 від 17.05.2022 року на суму 32 392,80 грн; №2805 від 18.05.2022 року на суму 4 550,94 грн.; №2806 від 18.05.2022 року на суму 22 353,96 грн; №3076 від 26.05.2022 року на суму 231 837,60 грн; №3077 від 26.05.2022 року на суму 29 488,32 грн; №4596 від 15.08.2022 року на суму 21 453,60 грн; №3924 від 23.06.2022 року на суму 111 700,80 грн; №5401 від 20.09.2022 року на суму 70 164,26 грн.; №5602 від 29.09.2022 року 88 632,96 грн; №5604 від 29.09.2022 року на суму 7 387,44 грн; №5601 від 29.09.2022 року 46 532,64 грн.; №5402 від 20.09.2022 року на суму 7 781,76 грн; №5446 від 22.09.2022 року на суму 76 604,76 грн; №5691 від 04.10.2022 року на суму 3 505,44 грн; №5987 від 20.10.2022 року на суму 3 536,40 грн. (а.с.41-65 т.1). ТОВ «Волинська Аграрна Компанія» у свою чергу здійснило оплату за отриманий товар частково з порушенням строків розрахунків, визначених додатками до договору. Згідно довідки банку про рух коштів ТОВ "Вітагро Партнер" та виписки з рахунку ТОВ "Волинська аграрна компанія" всього оплатило 1214559,73 грн., що в еквіваленті на день оплати становило 33941,75 доларів США (а.с. 69-71 т.1). Однак, як зазначає позивач, при оплаті вартості товару, відповідачем не було враховано умови п. 2.3.2 та 2.3.3. договору, а тому позивач вправі визначити суму боргу за поставку товару за курсом продажу іноземної валюти - долара США, який був встановлений на момент підписання сторонами додатків до договору. Відповідно до довідки №19 від 17.01.2023 про курс продажу іноземних валют на день підписання сторонами видаткових накладних на товар та на дату звернення з позовом до суду за даними сайту http://finance.ua, станом на 17.01.2023 курс долара становив 36,93 грн (а.с.68 т.1). Згідно розрахунку позивача станом на 17.01.2023 року основна сума заборгованості відповідача склала 5875,95 доларів США, що еквівалентно 216998,83 грн., з яких 22833,17 грн основного боргу та курсова різниця у розмірі 194165,66грн. Розрахунок курсової різниці здійснювався з врахуванням курсу валют, що визначено згідно довідки, сформованої за даними сайту http://finance.ua: 5875,95 доларів США (вартість поставленого та неоплаченого товару у доларах США) х 36,93 грн (курс долара США) = 216998,83 грн. Розмір курсової різниці: 216998,83 грн - 22833,17 грн (сума основного боргу) = 194165,66 грн. Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Волинська аграрна компанія" та ОСОБА_1 в якому просить стягнути солідарно з ТОВ "Волинська аграрна компанія" та ОСОБА_1 237188,94 грн, що складається з: 22833,17грн основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022, забезпеченого договором поруки №В326-05/22ВЛ від 20.05.2022, 194165,66грн курсової різниці, 1006,81грн 3% річних, 16780,55 грн пені та 2402,75 грн інфляційних втрат. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022. За укладеним сторонами договором, позивач зобов`язався передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі Товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість. Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Згідно зі статею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини 1 стаття 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим частина друга цієї норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17. Таким чином, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення. Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. З матеріалів справи вбачається, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" Гораєвською А.В. на виконання положень договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022 підписано наступні видаткові накладні: № 1689 від 25.04.2022 року на суму 38 480,86 грн; № 1674 від 25.04.2022 року на суму 32 247,36 грн; № 2232 від 04.05.2022 року на суму 3 148,80 грн; № 1675 від 25.04.2022 року на суму 25 502,76 грн; №1825 від 27.04.2022 року на суму 27 722,88 грн; №1964 від 29.04.2022 року на суму 64 537,20 грн; №2053 від 02.05.2022 року на суму 200 065,32 грн; №2773 від 17.05.2022 року на суму 58 083,48 грн; №2335 від 06.05.2022 року на суму 19 234,08 грн; №2823 від 18.05.2022 року на суму 10 446,48 грн; №2772 від 17.05.2022 року на суму 32 392,80 грн; №2805 від 18.05.2022 року на суму 4 550,94 грн.; №2806 від 18.05.2022 року на суму 22 353,96 грн; №3076 від 26.05.2022 року на суму 231 837,60 грн; №3077 від 26.05.2022 року на суму 29 488,32 грн; №4596 від 15.08.2022 року на суму 21 453,60 грн; №3924 від 23.06.2022 року на суму 111 700,80 грн; №5401 від 20.09.2022 року на суму 70 164,26 грн.; №5602 від 29.09.2022 року 88 632,96 грн; №5604 від 29.09.2022 року на суму 7 387,44 грн; №5601 від 29.09.2022року 46 532,64 грн.; №5402 від 20.09.2022 року на суму 7 781,76 грн; №5446 від 22.09.2022 року на суму 76 604,76 грн.; №5691 від 04.10.2022 року на суму 3 505,44 грн; №5987 від 20.10.2022 року на суму 3 536,40 грн. (а.с.41-65 т.1). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі №904/887/18 від 22.01.2019 зазначає, що видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77 гс15). Згідно наявних в матеріалах справи додатків до договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022, курс продажу долара США визначений виходячи із курсу продажу долару США до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів та відповідно до додатків до договору складає: №1 від 25.04.2022 курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 70 728,22 грн. еквівалент 2393,51 доларів США у т.ч. ПДВ 398,92 доларів США; №2 від 25.04.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 28 651,56 грн. еквівалент 969,60 доларів США у т.ч. ПДВ 161,60 доларів США ; №3 від 27.04.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 27722,88 грн. еквівалент 938,17 доларів США у т.ч. ПДВ 156,36 доларів США; №4 від 29.04.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 64537,20 грн. еквівалент 2184,00 доларів США у т.ч. ПДВ 364,00 доларів США; №5 від 02.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 258148,80 грн. еквівалент 8736,00 доларів США у т.ч. ПДВ 1456,00 доларів США.; №6 від 06.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 19234,08 грн. еквівалент 650,90 доларів США у т.ч. ПДВ -108,48 доларів США; №7 від 16.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 42839,28 грн. еквівалент 1449,72 доларів США у т.ч. ПДВ -241,62 доларів США; №8 від 18.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 4550,94 грн. еквівалент 154,01 долар США у т.ч. ПДВ 25,67 доларів США; №9 від 18.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 22353,96 грн. еквівалент 756,48 доларів США у т.ч. ПДВ 126,08 доларів США; №10 від 25.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 231837,60 грн. еквівалент 7845,60 долар США у т.ч. ПДВ 1307,60 доларів США; №11 від 25.05.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 29488,35 грн. 997,91 доларів США у т.ч. ПДВ 166,32 доларів США; №12 від 14.06.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 21453,60 грн. еквівалент 726,01 доларів США у т.ч. ПДВ 121,00 доларів США; №13 від 16.06.2022 - курс становив 29,55 грн./долар США, відповідно вартість товару 111700,80 грн. еквівалент 3780,06 доларів США у т.ч. ПДВ 360,01 доларів США; №14 від 18.08.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 70164,26 грн. еквівалент 1899,93 доларів США у т.ч. ПДВ -233,32 доларів США; №15 від 13.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 88632,96 грн. еквівалент 2400,03 доларів США у т.ч. ПДВ 400,00 доларів США; №16 від 13.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 7387,44 грн. еквівалент 200,04 доларів США у т.ч. ПДВ 33,34 доларів США; №17 від 13.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 46532,64 грн. еквівалент 1260,02 доларів США у т.ч. ПДВ 210,00 доларів США; №18 від 24.08.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 7781,76 грн. еквівалент 210,72 доларів США у т.ч. ПДВ 35,12 доларів США; №19 від 19.09.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 76604,76 грн. еквівалент 2074,32 доларів США у т.ч. ПДВ 345,72 доларів США; №20 від 03.10.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару - 3505,44 грн. еквівалент 94,92 доларів США у т.ч. ПДВ 15,82 доларів США; №21 від 10.10.2022 - курс становив 36,93 грн./долар США, відповідно вартість товару 3536,40 грн. еквівалент 95,76 доларів США у т.ч. ПДВ 15,96 доларів США (а.с. 18-38 т.1). Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що в кожному із перелічених вище додатків вказувалася сума еквіваленту іноземної валюти - долару США, виходячи з курсу якого і визначалася позивачем сума до оплати (яка вказана в додатках). Таким чином, позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу 1 на виконання умов договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022 товару на 39 817,70 доларів США, що у гривні на день формування додатків до договору еквівалентно 1 237 392,90 грн. Позивач зазначає, що відповідачем було порушено строки розрахунків, встановлені у додатках до договору поставки, оплата здійснена не у повному розмірі. Зокрема сплачено 1 214 559,73 грн., що в еквіваленті на день оплати становило 33 941,75 доларів США. Відповідно до поданої позивачем довідки №19 від 17.01.2023, курс долара США станом на 17.01.2023 дорівнює 36,93 грн.(а.с. 68 т.1). Наказом Міністерства фінансів від 10.08.2000 року №193 передбачено, що валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановленого, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Отже, станом на 17.01.2023 року сума заборгованості відповідача 1 склала 5875,95 доларів США (39 817,70 доларів США 33 941,75 доларів США = 5875,95 доларів США), що еквівалентно 216 998,83 грн. (5875,95 доларів США х 36,93 грн. = 216998,83 грн.), з яких 22 833,17 грн. основного боргу та курсова різниця у розмірі 194 165,66 грн. Вказаний розрахунок здійснений з урахуванням п.п. 2.3.2 та п. 2.3.3 договору та його вірність перевірена судом апеляційної інстанції на підставі встановленого курсу, опублікованого на сайті http://finance.ua, який передує даті здійснення кожної операції за договором, що передбачено п.2.3.3 договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022. Колегією суддів враховується, що порядок розрахунків чітко визначений умовами договору, відповідач 1 мав можливість і зобов`язаний був провести оплату на умовах, на які погодився при укладенні договору, зокрема і щодо коригування ціни з урахуванням зміни курсу гривні до долара США. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції в частині стягнення основної заборгованості 22 833,17 грн. закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідач 1 сплатив вказану суму згідно платіжного доручення №2522 від 14.02.2023 (а.с. 138 т.1). Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності та беручи до уваги умови укладеного між сторонами спору договору поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності матеріалами справи правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача 194165,66 грн. курсової різниці. Твердження відповідача 1 про те, що нараховуючи курсову різницю позивач мав внести зміни до виданих податкових накладних та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних щодо зміни ціни товарів колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідач 1 не сплатив курсову різницю, кошти в свою чергу не отримані позивачем то і відповідно не було підстав формувати податкові накладні на ці суми чи здійснювати коригування до вже існуючих. Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заперечення відповідача-2 щодо неповідомлення його про прострочення ТОВ "Волинська аграрна компанія" зобов`язань по договору поставки та ненадіслання вимоги про оплату боргу спростовується пунктами 4.1.1 - 4.1.3 договору поруки, згідно умов яких сторони погодили, що у разі порушення зобов`язання Кредитор має право на власний вибір направити Поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання або пред`явити до Поручителя позов, а Поручитель зобов`язаний виконати вимогу (позовні вимоги) згідно Договору. Тобто, відповідач-2 зобов`язаний виконати свої зобов`язання не чекаючи повідомлення або вимоги позивача. Таким чином, оскільки відповідачем-1 зобов`язання за договором поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022 не були виконані своєчасно, колегія суддів вважає обгрунтованим висновком суду першої інстанції, що відповідачі ТОВ "Волинська аграрна компанія" та ОСОБА_1 мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники. Щодо нарахування позивачем 3 % річних в розмірі колегією суддів враховується, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 7.2.3. договору поставки Покупець за порушення грошового зобов`язання (відповідно до вимог ст.625 ЦКУ) зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми. При вирішенні питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних у сумі 1006,81 грн. за період 06.06.2022 по 17.01.2023 суд першої інстанції, посилаючись на ст. 625 ЦК України, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 1006,81 грн. та задоволення їх у повному обсязі. Окрім того колегія суддів щодо стягнення з відповідачів 2402,75 грн. інфляційних втрат за період червень 2022 - січень 2023 звертає увагу, що норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. З огляду на викладене норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено в стягненні з відповідачів, заявлені позивачем інфляційні втрати у сумі 2402 грн. 75коп. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 №910/11077/20. Щодо нарахування позивачем 16780,55 грн пені за період 06.06.2022 по 17.01.2023 колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Пунктом 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами договору поставки, зокрема пунктом 7.2.1 визначено, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15 % від суми боргу (його неоплаченої частини) на десятий день прострочення платежу, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Оскільки відповідачем 1 прострочено оплату боргу більше ніж на 10 днів, то нараховані позивачем 16780,55 грн. пені є правомірними відповідно до п. 7.2.1 договору поставки та підлягають задоволенню та спростовують твердження відповідача 1 щодо покладення нереально великого розміру штрафних санкцій для підприємства в теперішній час. Щодо посилання відповідача 1 на форс-мажорну обставини як підставу неможливості виконання своїх зобов`язань за договором поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022, колегія суддів зазначає наступне. В обґрунтування форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасно здійснення виконання договірних зобов`язань, відповідач 1 посилається на те, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 (затверджено Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022), №259/2022 від 18.04.2022 (затверджено Законом України №2212-ІХ від 21.04.20220, №341/2022 від 17.05.2022 (затверджено Законом України №2263-ІХ від 22.05.2022), №573/2022 від 12.08.2022 (затверджено Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022), №757/2022 від 07.11.2022 (затверджено Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022), №58/2023 від 07.11.2022 (затверджено Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023) продовжено з 05 години 30 хвилин 9 лютого 2023 року строком на 90 діб. Також відповідач в обгрунтування підтвердження форс-мажорних обставин посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. в якому остання зазначила, що військова агресія Росії проти України та введення у зв`язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24 лютого 2022 року. Відповідач 1 у листі №34 від 03.10.2022 надісланого позивачу зазначив, що військова агресія російської федерації проти України вплинула майже на всі сфери діяльності ТОВ «Волинська аграрна компанія» в тому числі на можливість своєчасного виконання цивільно-правових зобов`язань (а.с. 140 т.1). Поряд з цим, відповідач 1 зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «Волинська аграрна компанія» є вирощування та реалізації зернової продукції, яка через війну в України, зазнала значних перешкод, зокрема неможливість збирати, сушити та реалізовувати продукції через аварійні відключень світла, що підтверджується довідкою ПАТ «Волиньобленерго» №01/2-5/584 від 11.04.2023 року, що в свою чергу призвело до залишення урожаю в полі, та в подальшому за несприятливих погодних умов неможливості до цього часу зібрати відповідних урожай та часткову його втрату (дані про поточну ситуацію гідрометереологічного центру додаються). Також в зв`язку з обмеженням країн Європейського Союзу щодо експорту українського зерна фактичний експорт та реалізація продукції взагалі була зупинена. Згідно статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Колегія суддів відзначає, що приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Згідно пункту 6.1 договору поставки, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє сторону, яка потрапила під їх вплив від виконання своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до п.6.2 договору поставки, сторона звільняється від визначеної цим Договором та/або чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок ,безпосереднього впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що визначені у ч. 2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР, за умови, що їх настання було засвідчене у встановленому чинним законодавством та цим Договором порядку. Пунктом 6.3 договору поставки сторони передбачили, що сторона, у якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим Договором внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зобов`язана: - протягом 7 (семи) календарних днів з моменту виникнення відповідних обставин письмово сповістити про це іншу сторону; - надати іншій стороні договору підтвердження про звернення до Торгово-промислової падати України або до уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); - не пізніше 25 (двадцяти п`яти) робочих днів з моменту подання заяви про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) надати іншій стороні копію сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), завірений уповноваженим органом, який видав сертифікат, копії документів, які стали підставою для його видачі. З аналізу наведеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок, у строк, визначений Договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань). Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення. Відповідач на вказаний лист посилався в якості доказу настання форс-мажорних обставин у листі №34 від 03.10.2022 яким повідомляв позивача про відсутність можливості своєчасного виконання цивільно-правових зобов`язань. Поряд з цим, відповідно до п. 2 розпорядження ТТП України від 25.02.2022 №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами та доповненнями). Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами і доповненнями) (далі за текстом - Регламент). Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово- промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Згідно зі статтею 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Статтею 6.9 Регламенту встановлено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку); невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо). За приписами статей 6.10, 6.11 Регламенту якщо повноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Суд звертає увагу, що надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань). Таким чином, порівнюючи лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд апеляційної інстанції встановив, що у Законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального листа. Отже лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 в силу приписів Закону України "Про торгово-промислові палати України" та положень Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) не є офіційним документом Торгово-промислової палати України, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) сторони у даних правовідносинах. У листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України. Проте, в ст. ст. 14 та 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус. Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні": - ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки: - лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 викладено наступні висновки: - Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22 викладено наступні висновки: - лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; - наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку; - сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання; - той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача 1 на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, оскільки цей лист не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.08.2023 року у справі №916/1788/22 Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем на виконання вимог пункту 6.3 договору поставки необхідно було в письмовій формі повідомити позивача про виникнення форс-мажорних обставин та не пізніше 25 робочих днів з моменту подання заяви про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) надати позивачу копію сертифікату про форс-мажорні обставини. Проте, у матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України або Регіональною торгово-промисловою палатою для ТОВ "Волинська аграрна компанія" форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили виконання товариством зобов`язань за договором поставки №В286-04/22ВЛ від 25.04.2022. Тобто, доказів належного виконання відповідачем 1 пункту 6.3 договору поставки щодо належного повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин з додаванням документу в даному випадку сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою матеріали справи не містять, тому відповідач 1, в силу згаданого пункту договору, втрачає право посилатися на ці обставини. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що невиконання зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов`язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову у розмірі 211953 грн. 02 коп. (в тому числі: 194165,66 грн. курсової різниці, 1006,81 грн. - 3% річних, 16780,55 грн. пені). Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 у справі №903/85/23 в частині стягнення заборгованості в розмірі 211 953,02 грн. в тому числі 194 165,66 грн. курсова різниця, 1006,81 грн. 3% річних, 16780,55 грн. пені, 3521,79 грн. витрат по сплаті судового збору відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (вх.№2273/23 від 19.05.2023) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2023 у справі №903/85/23 в частині стягнення заборгованості в розмірі 211 953,02 грн. в тому числі 194 165,66 грн. курсова різниця, 1006,81 грн. 3% річних, 16780,55 грн. пені, а також 3521,79 грн. витрат по сплаті судового збору, без змін.

2. Справу №903/85/23 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "11" серпня 2023 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Мельник О.В.