Постанова 4818 № 643/3745/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 02 серпня 2023 року м. Харків справа № 643/3745/22 провадження № 22-ц/818/1080/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Бурлака І.В., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2023 року, постановлене під головуванням судді Крівцова Д.А.,- в с т а н о в и в: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2023 року позов задоволено. З дня набрання рішенням законної сили змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року, ухваленого в цивільній справі № 643/8293/17 із стягнення аліментів у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, в зв`язку з чим з дня набрання рішенням законної сили стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З дня набрання рішенням законної сили припинити стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, які стягувались на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року, ухваленого в цивільній справі № 643/8293/17. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2481,00 грн. В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що він зареєстрований та фактично проживає разом з колишньою дружиною та їх сином за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09.02.2023 року та не заперечується сторонами у справі. Вказує, що суд першої інстанції дійшов передчасних, необґрунтованих висновків про те, що дитина повністю перебуває на утриманні ОСОБА_1 , залишивши поза увагою факт постійного спільного проживання та ведення спільного побуту відповідача з дитиною. Разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи аргументи сторони позивачки, відкинув аргументи ОСОБА_2 , що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка зареєстрована та мешкає у с. Устинівка Великобурлуцького району Харківської області, яке з 10.09.2022 року є зоною активних бойових дій. Також зазначає, що судом першої інстанції порушені вимоги чинного законодавства при визначенні суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а саме: з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір у розмірі 2 481,00 грн замість 992,40 грн. Вважає, що рішення суду повинно бути скасоване, як передчасне та необґрунтоване. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підставі для збільшення розміру аліментів, оскільки покращився майновий стан відповідача у зв`язку із припиненням сплати аліментів на іншу дитину, яка досягла 23 років. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти щомісячно, починаючи з 30.06.2017 року, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років, але не пізніше припинення ОСОБА_1 навчання, а після цього - у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття ОСОБА_4 . Як вбачається з пояснень позивачки в суді першої інстанції, та не заперечувалось представником відповідача, на даний час стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , припинено. У зв`язку з наведеним з відповідача згідно вказаного вище рішення стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Відповідно до довідки № 4 від 23.01.2023 року, відповідач працює в КП «Міськелектротранссервіс» на посаді електромонтера контактної мережі. Його дохід за період з грудня 2020 року по грудень 2022 року склав 672 204,76 грн. Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції під час судового розгляду встановлено, що на утриманні у ОСОБА_2 немає інших неповнолітніх дітей, крім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року відповідач сплачував позивачу аліменти на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , припинено. На утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку відповідача. Відповідач, крім аліментів, іншої допомоги на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надає. Аліменти в розмірі 1/6 частки заробітку відповідача, які сплачуються на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недостатніми для дитини відповідного віку. Просить збільшити розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 (відповідач) на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.08.2017 року, з 1/6 частки з усіх видів заробітку відповідача до 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з вимогами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті). Частинами 1, 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Разом з тим, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів. Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року по справі № 303/369/20 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. З урахуванням встановлених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо доведеності доводів позивача, що після ухвалення судового рішення в 2017 році про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей матеріальне становище відповідача змінилася, а саме його було звільнено від обов`язку щодо утримання старшої доньки ОСОБА_1 , в зв`язку з досягненням нею 23 років, а сума його заробітку дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 в розмірі саме 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця. Доказів неможливості надавати матеріальну допомогу дитині у розмірі, визначеному судом, апелянтом суду не надано. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки на утримання їхнього неповнолітнього сина, з 1/6 частини до 1/4 частини відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги про те, що при визначені розміру аліментів не враховано обов`язок по утриманню непрацездатної матері ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів на підтвердження зазначених обставин ані ОСОБА_2 , ані його представником під час розгляду справи, судам першої та апеляційної інстанції надано не було. Що стосується посилань представника апелянта щодо надмірно стягнутого судового збору з ОСОБА_2 на користь держави, судова колегія зазначає наступне. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вирішив питання стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 2 481 ,00 грн. При цьому судом першої інстанції на враховано, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI. Відповідно п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» ставка за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду у грудні 2022 року. Розмір прожиткового мінімуму відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становив 2 481 грн. 00 коп. Тобто за рішенням суду з ОСОБА_1 підлягав стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 992,40 грн (2 481,00*0,4). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає зміні. Доводи апеляційної скарги представника апелянта в іншій частині не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про задоволення позову в частині зміни розміру стягнення аліментів, допустив помилку в частині вирішення питання розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення в цій частині із зменшенням суми стягнення з відповідача в користь держави судового збору з 2 481,00 грн до 992,40 грн. В іншій частині рішення суду залишається без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст. 375, п.4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2023 року в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму стягнення судового збору на користь держави з 2 481,00 грн до 992,40 грн. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.В. Бурлака Н.П. Пилипчук