Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/22888/25

Справа № 344/22888/25 Провадження № 22-ц/4808/778/26 Головуючий у 1 інстанції Польська М. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Томин О.О., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Васютин Ярослав Володимирович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Польською М.В. 13 лютого 2026 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 17 лютого 2026 року, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 січня 2020 року рішенням Івано-Франківського міського суду розірвано її шлюб з відповідачем. 24 листопада 2021 року рішенням цього ж суду у справі №344/16870/21 частково задоволено її позовні вимоги до відповідача про стягнення аліментів. Суд ухвалив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1700 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 26 жовтня 2021 року. На час звернення позивачкою з позовною заявою відкрито виконавче провадження № АСВП: 68604920 щодо стягнення аліментів з відповідача. Розмір аліментів, визначений попереднім судовим рішенням є недостатнім для забезпечення належного рівня життя дітей сторін. З часу ухвалення попереднього рішення суду минув значний період, протягом якого діти досягли підліткового віку. Це об`єктивно зумовлює істотне зростання їхніх потреб, пов`язаних із фізичним, соціальним та інтелектуальним розвитком. Крім витрат на харчування, одяг та інші базові потреби, значної фінансової підтримки потребує забезпечення належних умов для навчання, зокрема придбання сучасних технічних засобів зв`язку, а також витрат, пов`язаних із соціалізацією дітей. Відповідач є особою працездатного віку та має задовільний стан здоров`я. На його утриманні відсутні інші непрацездатні особи, що свідчить про наявність реальної можливості брати повноцінну матеріальну участь у забезпеченні дітей. Крім того, майновий та фінансовий стан відповідача є стабільним, що додатково підтверджує його спроможність сплачувати аліменти у більшому розмірі та належним чином виконувати обов`язок щодо утримання сина та дочки. У зв`язку із зазначеним, позивач просить суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь утримання сина і дочки, та визначити їх у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття. Короткий зміст оскаржуваного рішення Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Суд змінив розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.11.2021 року у справі №344/16870/21 та ухвалив стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_3 в розмірі 4 000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повнолітня, з часу набрання рішенням законної сили. Стягнення аліментів розпочато з дати набрання рішенням законної сили. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 з таким рішенням суду не погодився. Подав у апеляційну скаргу у якій зазначив, що рішення ухвалене судом з неповним з`ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Позивачка зазначила у позовній заяві, що з часу ухвалення попереднього судового рішення минув значний період, протягом якого діти досягли підліткового віку, що об`єктивно зумовлює істотне зростання їхніх потреб, зокрема у сфері освіти, соціалізації та розвитку. На підтвердження понесених витрат вона подала копію фіскального чека від 30.11.2025 року про придбання мобільного телефону Oppo Reno 13 5G вартістю 15 938,00 грн та копію гарантійного талону на бездротові навушники Apple AirPods 4 вартістю 7 400,00 грн. Також додатково позивачка надала суду копії квитанцій щодо придбання одягу для дітей. Проте, інших належних та допустимих доказів значних витрат на утримання дітей позивачкою не подано. Тому відповідач вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення доводів позивачки щодо витрат на придбання мобільного телефону та навушників, оскільки зазначені товари не є предметами першочергової необхідності для забезпечення базових потреб дітей та не мають обов`язкового характеру. Водночас суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів до 4 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, посилаючись лише на загальне зростання цін на продукти харчування, одяг та інші товари, порівняно з 2021 роком, без належного дослідження матеріального та сімейного стану сторін. Вважає, що суд не надав належної правової оцінки доводам відповідача про те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина від іншого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами справи. Також суд не врахував, що дружина відповідача перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, у зв`язку з чим відповідач фактично сам утримує сім`ю. Суд не звернув увагу й на те, що матеріальне становище відповідача істотно погіршилося, оскільки 25 квітня 2025 року його звільнено з роботи в ТОВ «Франко Тренд» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, що підтверджується матеріалами справи. На момент розгляду справи відповідач є безробітним та перебуває у пошуку роботи, отримує нерегулярні доходи від тимчасових підробітків. Натомість позивач є офіційно працевлаштованою та отримує стабільний дохід у КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради», який за 2025 рік становив 266 500,35 грн, що в середньому складає 22 208,00 грн на місяць, при цьому інших осіб на утриманні вона не має. Вважає, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту покращення матеріального становища відповідача або погіршення її власного матеріального становища, як і не довела наявність підстав, передбачених статтею 192 СК України, для збільшення розміру аліментів. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не перевірив належним чином доводи відповідача, не дослідив у повному обсязі його матеріальне становище, сімейні обставини та не надав належної оцінки поданим доказам, що призвело до передчасного та необгрунтованого висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів. З урахуванням наведеного, відповідач просив задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково. Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.11.2021 року у справі №344/16870/21 та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_3 в розмірі 2 000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повнолітня, з часу набрання рішенням законної сили. Позиція інших учасників справи ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу у якому з доводами ОСОБА_2 не погодилася. Вважає, що рішення суд першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зазначила, що апеляційна скарга не містить належного обґрунтування у чому полягає незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Фактично апелянт повторює доводи, які вже досліджувалися судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку суду. Незадоволення відповідача встановленим судом розміром аліментів не є підставою для скасування рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що визначений раніше розмір аліментів у сумі 1 700 грн на кожну дитину на час розгляду справи не забезпечував належного задоволення реальних потреб дітей та не відповідав фактичним витратам на їх утримання. Вважає, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами. Зокрема, апелянт не довів, що сплата аліментів у розмірі 4 000 грн на кожну дитину є для нього об`єктивно неможливою, а наведені ним обставини враховані судом першої інстанції під час ухвалення рішення. Визначаючи розмір аліментів, суд надав оцінку матеріальному та сімейному стану сторін, потребам дітей, наявності у відповідача іншої дитини та іншим істотним обставинам. Зменшення розміру аліментів не відповідатиме найкращим інтересам дітей, не враховуватиме зростання їхніх потреб та фактично покладатиме основний тягар їх утримання на матір. Позивачка зазначила, що фактично самостійно забезпечує повсякденні потреби дітей, оскільки вони постійно проживають разом із нею. Саме на неї покладено обов`язок щодо організації їхнього побуту, харчування, лікування, навчання, розвитку та дозвілля, що потребує значних матеріальних витрат і постійної особистої участі. Таким чином, внесок позивачки в утримання дітей полягає не лише у фінансовому забезпеченні, а й у щоденному догляді та вихованні. Відповідач проживає окремо від дітей і бере участь у їх утриманні переважно шляхом сплати аліментів. За таких обставин розмір аліментів повинен бути достатнім для забезпечення реальних потреб дітей та відповідати принципу рівної участі обох батьків у їх утриманні. Запропонований відповідачем розмір аліментів у сумі 2000 грн призведе до перекладення основного фінансового тягаря утримання дітей на матір, що суперечить як найкращим інтересам дітей, так і принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо їх виховання та матеріального забезпечення. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів є обґрунтованим, справедливим та необхідним для належного забезпечення потреб дітей. Доводи апелянта щодо наявності у нього дитини від іншого шлюбу також не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Вважає, що пріоритетним при вирішенні спорів щодо стягнення аліментів є забезпечення найкращих інтересів дітей. Усі діти відповідача мають рівне право на належне утримання з боку батька незалежно від того, у якому шлюбі вони народилися. Тому народження іншої дитини не може бути підставою для фактичного зменшення участі відповідача в утриманні дітей від попереднього шлюбу або погіршення рівня їх матеріального забезпечення. Позивач вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо звільнення його з роботи, оскільки він є особою працездатного віку, матеріали справи не містять доказів наявності у нього будь-яких захворювань, інвалідності чи інших об`єктивних перешкод для працевлаштування і отримання доходу. Факт відсутності офіційного місця працевлаштування не вказує на повну відсутність доходу та не доводить об`єктивної неможливості сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі. Вважає посилання апелянта на те, що позивач не довела необхідності збільшення розміру аліментів, такими що не відповідають матеріалам справи. Вона щоденно забезпечує двох дітей та несе основний обсяг фактичних і фінансових витрат, а відповідач не надав належних доказів, що встановлений судом розмір аліментів є для нього надмірним. З урахуванням наведеного, позивачка просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Оскільки предметом даного позову є збільшення розміру аліментів на утримання дитини, справу може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в силу вимог закону. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав. Встановлені обставини справи Сторони перебували у шлюбі, за час якого у них народились діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2202 року (справа №344/20230/19) шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. Згідно рішення цього ж суду від 24 листопада 2021 року (справа №344/16870/21) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повнолітня, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 26 жовтня 2021 року. Застосовані норми права Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Ч. 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %). Із положень частини першої статті 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При цьому, якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 759/22898/20 (провадження № 61-7913 св 22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року в справі № 372/3260/20 (провадження № 61-8523св22)). Таким чином, у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність. Отже, підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення статті 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 листопада 2021 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1700 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З часу ухвалення зазначеного рішення минуло понад чотири роки. За цей період діти досягли віку, який об`єктивно зумовлює збільшення витрат на їх утримання, навчання, розвиток та соціалізацію. Крім того, загальновідомими є обставини істотного зростання цін на продукти харчування, одяг, взуття, засоби гігієни та інші товари першої необхідності, що безпосередньо впливає на обсяг коштів, необхідних для належного забезпечення потреб дітей. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначений у 2021 році розмір аліментів у сумі 1700 грн на кожну дитину на час розгляду справи не забезпечує належного рівня матеріального утримання дітей та не відповідає їхнім реальним потребам. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів зміни матеріального стану сторін не спростовують встановлених судом обставин. Для вирішення питання про збільшення розміру аліментів суд вправі враховувати не лише зміну доходів сторін, а й збільшення потреб дітей, зміну соціально-економічних умов та інші істотні обставини, передбачені статтею 192 СК України. Посилання апелянта на погіршення його матеріального становища у зв`язку зі звільненням з роботи не є підставою для скасування рішення суду. Судом установлено, що відповідач є працездатною особою, доказів наявності захворювань чи інших об`єктивних обставин, які б позбавляли його можливості працювати та отримувати дохід, матеріали справи не містять. Відсутність офіційного працевлаштування не вказує на його неможливість виконувати обов`язок щодо утримання дітей та не звільняє батька від такого обов`язку. Слід зауважити, що на день ухвалення рішення про стягнення аліментів відповідач не був працевлаштований, а з 15.12.2022 року по 26.01.2023 року мав статус безробітного і отримував допомогу по безробіттю. Проте з 27.02.2023 року він був працевлаштований верстатником деревооброблювальних верстатів у ТОВ «Франко Трейд», де працював до 25.04.2025 року. Розмір аліментів після його працевлаштування не змінювався. Таким чином, слід дійти висновку, що матеріальне становище відповідача після ухвалення рішення суду все ж покращувалося у зв`язку з його працевлаштуванням. Надалі відповідач був звільнений з роботи за угодою сторін, що не може свідчити про погіршення його матеріального становища. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що його матеріальне становище є настільки скрутним, що унеможливлює сплату аліментів у розмірі, визначеному судом. Апеляційний суд враховує ту обставину, що відповідач має на утриманні ще одну дитину від іншого шлюбу. Разом з тим зазначена обставина врахована судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів та не може вказувати на відсутність у відповідача обов`язку належним чином утримувати дітей від попереднього шлюбу. Усі діти мають рівні права на матеріальне забезпечення з боку батьків. Колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неподання позивачем належних доказів необхідності придбання нею мобільного телефону та бездротових навушників для дітей виключає можливість збільшення розміру аліментів. Наведені позивачем відомості щодо придбання мобільного телефону та бездротових навушників не мали визначального значення для суду щодо наявності підстав для збільшення розміру аліментів та не покладалися судом в основу вирішення цього спору. Навпаки, суд надав належну оцінку поданим доказам і дійшов висновку, що придбання мобільного телефону та навушників відповідної вартості не вказує на виникнення додаткових витрат, які мають визначальне значення для вирішення спору. Проте, зазначені обставини не спростовують встановленого судом факту істотного збільшення потреб дітей порівняно з моментом ухвалення попереднього рішення про стягнення аліментів. Підставою для збільшення їх розміру суд визнав не вартість окремих придбаних речей, а сукупність установлених обставин, зокрема вік дітей, зростання витрат на їх утримання, навчання та розвиток, а також істотну зміну соціально-економічних умов у державі та зростання вартості товарів і послуг, необхідних для забезпечення належного рівня життя дітей. Визначаючи розмір аліментів у сумі 4000 грн щомісячно на кожну дитину, суд першої інстанції врахував як потреби дітей, так і матеріальне та сімейне становище відповідача, у тому числі наявність у нього іншої малолітньої дитини. Таким чином, суд дотримався необхідного балансу між інтересами дітей та можливостями платника аліментів. Апеляційний суд вважає, що встановлений судом розмір аліментів є справедливим, співмірним потребам дітей, відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та узгоджується з положеннями статей 180, 182, 192 СК України. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, проте не містять посилань на обставини чи докази, які не були предметом дослідження судом першої інстанції або вказували б на неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Васютин Ярослав Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин О.О. Томин