Постанова Волинський апеляційний суд № 161/616/23

Справа № 161/616/23 Провадження №33/802/365/23 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 серпня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 Татарин В.М., представника потерпілої ОСОБА_2 Басалик В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Татарин Вікторії Миколаївни в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , місце роботи: Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей №25 Луцької міської ради», посада: вчитель початкових класів,за ч.1 ст.173-2 КпАП України, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.05.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України, відносно ОСОБА_1 , на підставі ч.1 п.7 ст.247 КпАП України закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду даної справи строків, передбачених ч.2 ст.38 КпАП України. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 13.11.2022 року перебуваючи за місцем свого проживання, а саме: в квартирі АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї малолітньої дочки, що виражалось у шарпаннях та словесних образах, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.173-2 КпАП України (а.с.95-95). Не погоджуючись із постановою судді захисник Татарин В.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій вважає оскаржувану постанову суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам і доказам та процесуальним порушенням. Вказує на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 75597 від 13.11.2022 року вказано, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї малолітньої дочки, що виражалось у шарпаннях та словесних образах. Однак, постановою суду зроблено висновок про те, що шарпання та словесні образи не підтвердженні будь-якими доказами. Тобто інформація, описана в процесуальному документі, оформленому уповноваженою особою, виявилась неправдивою. Разом з тим, суд в оскаржуваній постанові зазначає, що ОСОБА_1 ніби то свою вину у вчиненому визнала частково. Однак це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 однозначно ствердила, що жодного домашнього насильства не вчиняла щодо доньки, а лише взяла скористатись її зарядним пристроєм до телефону, який же був нею і куплений для доньки. Вважає, що лише сам факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог закону. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення (а.с.100-101). Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення; заслухавши ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; представника потерпілого, яка заперечила доводи апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін; приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. У відповідності до ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст.252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку. Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тощо. Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до положень ст.1 Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набрав чинності із 07.01.2018 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, її вина підтверджується матеріалами справи, а саме: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №755597 від 13.11.2022 року (а.с.1); -копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №101117 від 13.11.2022 року (а.с.2); -рапортом інспектора - чергового Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 13.11.2022 року (а.с.3); -заявою ОСОБА_3 від 13.11.2022 року (а.с.4); -письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 13.11.2022 року (а.с.5); -формою оцінки ризиків домашнього насильства (а.с.6); -копією характеристики ОСОБА_1 (а.с.20). Під час розгляду справи апеляційним судом позиція ОСОБА_1 щодо невизнання вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, дослідивши обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на переконання апелянта слугують підставами для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження. Тому місцевий суд прийшов до обґрунтованого переконання, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своєї малолітньої доньки, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України, а провадження у справі вірно закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КпАП України на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП України. Апеляційний суд вважає, що в мотивувальній частині постанови зроблено вірний висновок, що у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст.294 КпАП України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Татарин Вікторії Миколаївни в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.