Ухвала КАС ВС № 807/2322/15

УХВАЛА 01 серпня 2023 року м. Київ справа №807/2322/15 адміністративне провадження № К/990/21799/23 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А., суддів: Уханенка С.А., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 807/2322/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року №262-К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області та зобов`язати відповідача внести до його трудової книжки запис, що відповідає прийнятому судом рішенню; стягнути з Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці або їх правонаступників на користь ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням індексації нарахованої суми за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, визнання протиправними дій та бездіяльності задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року за № 262-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року. Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 287813, 96 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 807/2322/15 змінено в частині мотивів. Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 807/2322/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області та ухвалено в цій частині нове рішення. Поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року та зобов`язано Управління Держпраці у Закарпатській області вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду. В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 807/2322/15 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 , Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Закарпатській області задоволено частково. Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області з 30 жовтня 2015 року та зобов`язання Управління Держпраці у Закарпатській області вжити заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду. В цій частині ухвалено нове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 в Управлінні Держпраці у Закарпатській області на посаді рівнозначній тій, з якої ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року № 262-К. Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в частині стягнення з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 287813, 96 грн. В цій частині направлено справу на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року залишено без змін. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Стягнуто з бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати, відповідно до пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, у розмірі 864430,93 грн (вісімсот шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять гривень 93 коп.). В решті позову відмовлено. 21 квітня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 807/2322/15 повернуто заявникові. 26 травня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 повторно надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 807/2322/15 повернуто заявникові. 19 червня 2203 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику запропоновано надати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням інших підстав для його поновлення з відповідними доказами. Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд виходив з того, що останнім днем касаційного оскарження у цій справі є 13 квітня 2023 року, оскільки відповідно до копії листа Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року №10-09/381/23/05 на заяву, яка зареєстрована в суді 12 травня 2023 року за вх. № К-19603/23 про видачу копії постанови суду від 07 березня 2023 року у справі №807/2322/15 зазначено, що копію постанови суду від 07 березня 2023 року у справі №807/2322/15 надіслано та доставлено до електронного кабінету позивача 14 березня 2023 року, а з першою касаційною скаргою засобами поштового зв`язку відповідно до штрихового кодового ідентифікатора ПАТ «Укрпошта» 8950202278873 позивач звернувся до Верховного Суду 15 квітня 2023 року, тобто поза межами строку, передбаченого статтею 329 КАС України. На виконання ухвали Верховного Суду від 10 липня 2023 року позивач через підсистему «Електронний суд» 20 липня 2023 року надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. В цій заяві зазначено, що постанову суду апеляційної інстанції скаржник отримав через підсистему «Електронний суд» 14 березня 2023 року о 17 годині 19 хвилин, тобто пізніше 17:00 годин в розумінні пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України. Також заявник касаційної скарги наголошує, що апеляційна скарга позивача подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду на паперових носіях, відтак провадження у справі № 807/2322/15 здійснювалося у паперовій формі, як і на всіх попередніх стадіях судового розгляду, що утворило більше десяти томів процесуальних та інших документів. Як вказує скаржник, суд апеляційної інстанції, не діючи у спосіб встановлений частиною одинадцятою статті 251 КАС України, порушив приписи статті 19 Конституції України, внаслідок чого не здійснив процесуальне вручення ОСОБА_1 належного судового рішення у справі №807/2322/15. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу» від 31 липня 2023 року №1227 здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Шевцової Н.В. на підставі службової записки судді-доповідача Данилевич Н.А. від 31 липня 2023 року №34639/23 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В., яка входить до складу постійної колегії. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31липня 2023 року визначено новий склад суду: суддя-доповідач Данилевич Н.В., судді Мацедонська В.Е., Уханенко С.А. Перевіривши викладені доводи щодо пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає наступне. Так, за приписами пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Заявник касаційної скарги зазначає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції отримано в підсистемі «Електронний кабінет» 14 березня 2023 року о 17 годині 19 хвилин. Суд звертає увагу скаржника, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Верховний Суд наголошує, що скаржником не надано жодного доказу про отримання в підсистемі «Електронний кабінет» оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 14 березня 2023 року саме о 17 годині 19 хвилин. Також в листі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року №10-09/381/23/05 відсутня інформація про конкретний час отримання скаржником оскаржуваної постанови. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Отже, Верховний Суд, у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів, відхиляє твердження позивача, що ним отримано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 807/2322/15 в підсистемі «Електронний кабінет» 14 березня 2023 року о 17 годині 19 хвилин. Додатково Суд звертає увагу, що ймовірне отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в підсистемі «Електронний кабінет» 14 березня 2023 року о 17 годині 19 хвилин, тобто в розумінні пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України 15 березня 2023 року, останній день на касаційне оскарження в такому разі становить 14 квітня 2023 року, проте, як вже встановлено, з першою касаційною скаргою позивач звернувся засобами поштового зв`язку 15 квітня 2023 року, що також є порушенням строку, передбаченого статтею 329 КАС України. Щодо твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції мав вручити йому постанову від 07 березня 2023 року лише у паперовому вигляду, Верховний Суд повторно зазначає наступне. Так, за визначенням наведеними у підпунктах 5.3, 5.6 та 5.8 пункту 5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС) електронне повідомлення (повідомлення) - це автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом; користувач ЄСІТС (користувач) - це особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень; офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України. Розділом ІІ Положення про ЄСІТС визначені основні функції ЄСІТС, відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 якого відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", процесуального законодавства України ЄСІТС забезпечує обмін документами та інформацією (надсилання та отримання документів та інформації, спільна робота з документами) в електронній формі між судами, іншими органами та установами в системі правосуддя, учасниками судового процесу, а також проведення відеоконференції в режимі реального часу. Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, підсистеми «Електронний кабінет» визначено розділом ІІІ Положення про ЄСІТС, відповідно до пункту 17 якого особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства) (підпункт 37 пункту 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС). З огляду на запровадження підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд», що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи підпункту 15.15 розділу VII Перехідні положення КАС України щодо обов`язкового вручення судового рішення виключно у паперовій формі, за таких обставин, не мають імперативного характеру. Отже, аналіз наведених норм у системному зв`язку з положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд» є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення. Отже, Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 251 КАС України. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Інші підстави для поновлення строку скаржником не зазначені. Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд. УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 807/2322/15.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 807/2322/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції України з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. СуддіН.А. Данилевич С.А. Уханенко В.Е.. Мацедонська