Постанова 4852 № 160/1238/23

ПОСТАНОВА іменем України 31 липня 2023 року справа 160/1238/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Головко О.В., Ясенова Т.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справ за позовом ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про скасування рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та зобов`язання затвердити проект ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 24.01.2023 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення Р-3228-36/VІІІ від 08.11.2022 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області; - зобов`язати затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку площею 2га кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Позовні вимоги обгрунтовує помилковістю висновку селищної ради що земельна ділянка кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 знаходиться в межах існуючого об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Старокасьянівський» (ас1). У відзиві на позовну заяву Покровська селищна рада зазначала, що земельна ділянка кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 знаходиться в межах існуючого об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Старокасьянівський», що підтверджується: - проектом створення ландшафтного заказника місцевого значення «Старокасьянівський», картою схемою розташування територій та об`єктів природно-заповідного фонду, розробленими в 2007 році (ас113-128); - рішенням Дніпропетровської обласної ради №218-10/VІ від 27.12.2011 про створення на території Покровського району ландшафтного заказника місцевого значення «Старокасьянівський» загальною площею 3504,2га (ас112); - рішенням Дніпропетровської обласної ради №176-8/VІІ від 24.03.2017 про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області з картографічними матеріалами (ас129,130); - наказом Департаменту екології і природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації №35 від 03.11.2022 про затвердження Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Старокасьянівський, його завдання, режим території і охорони (ас131-135); - охоронним зобов`язанням №148/м-22 від 04.11.2022, виданим Департаментом екології і природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яким Покровській селищній раді передано під охорону та дотримання встановленого режиму ландшафтний заказник місцевого значення «Старокасьянівський» загальною площею 3504,2га (ас136). Передача спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить пункту 3.1 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Старокасьянівський, відповідно до якого забороняється будь-яка діяльність що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного стану, зокрема надання земельних ділянок у господарське використання. До складу проекту землеустрою не включена інформація про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони, використання території, вимоги природоохоронного законодавства, надана Департаментом екології і природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як це передбачено підпунктом «а» пункту 1-2 Прикінцевих положень Закону України «Про землеустрій». Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах об`єкта природно-заповідного фонду, не був погоджений Департаментом екології і природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як це передбачалось частиною 3 статті 186-1 Земельного Кодексу України. Пунктом «в» частини 4 статті 83, пунктом «г» частини 4 статті 84 Земельного Кодексу України заборонено передавати землі під об`єктами природно-заповідного фонду з комунальної та державної власності у приватну (ас106). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023, прийнятому в спрощеному провадженні, в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача що земельна ділянка кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 знаходиться в межах існуючого об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Старокасьянівський» та що при складанні проекту землеустрою порушені підпункт «а» пункту 1-2 Прикінцевих положень Закону України «Про землеустрій», частина 3 статті 186-1 Земельного Кодексу України, пункт «в» частини 4 статті 83, пунктом «г» частини 4 статті 84 Земельного Кодексу України (ас162). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки що проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи висновок №5804/82-2 від 22.03.2021; згідно інформації державного земельного кадастру, земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та згідно роздруківки земельного кадастру не знаходиться в межах природно-заповідного фонду. Оскаржуване рішення окружного суду у цій справі протирічить рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі №160/4150/22 стосовно цієї ж земельної ділянки (ас175). Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного: ОСОБА_1 27.04.2020 у відповідності до статті 122 Земельного Кодексу України подав до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області заяву, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га для ведення особистого селянського господарства. До заяви додані: копія паспорту та ідентифікаційного номеру позивача; графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, яку він просить надати у власність (ас26). Наказом Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4.7338/15-20-СГ від 29.05.2020 ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га для ведення особистого селянського господарства на території Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (ас26). ТОВ «Кадастрове бюро» в березні 2021 року розроблений проект землеустрою, зокрема встановлені межі земельної ділянки на місцевості та земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 (ас19). Позивач 27.07.2021 у відповідності до Закону України №1423 від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» подав до Покровської селищної ради клопотання, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Покровської селищної ради Р-2517-29/VІІІ від 15.12.2021 відмовлено у затверджені проекту землеустрою. В рішенні вказано що земельна ділянка кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 знаходиться на ключових територіях регіональної екологічної мережі як території національного значення «Дібрівський» в межах існуючого об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Старокасьянівський». В проекті землеустрою відсутня інформація про обмеження використання земель, додержання режиму охорони, виконання природоохоронного законодавства. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі №160/4150/22 визнано протиправним і скасовано рішення Покровської селищної ради Р-2517-29/VІІІ від 15.12.2021 та зобов`язано повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Прийняте рішення суд мотивував тим, що земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення та відсутні докази що земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду (ас13). Рішенням Покровської селищної ради Р-3228-36/VІІІ від 08.11.2022 відмовлено у затверджені проекту землеустрою. В рішенні вказано що земельна ділянка кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 знаходиться в межах існуючого об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Старокасьянівський», оголошеного рішенням Дніпропетровської обласної ради №218-10/VІ від 27.12.2011 (ас111). Відповідно до пунктів «а», «б» частини 1 статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Відповідно до статті 43 Земельного Кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до статті 44 Земельного Кодексу України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Відповідно до частини 1 статті 46-1 Земельного Кодексу України, землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти. Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного Кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до пункту «в» частини 4 статті 83 Земельного Кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до пункту «г» частини 4 статті 84 Земельного Кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного Кодексу України, у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли в комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. . Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів в межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. В клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (в разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (в разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). В разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання в місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного Кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного Кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Відповідно до частини 11 статті 118 Земельного Кодексу України, в разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного Кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. В разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 Земельного Кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влад, органами місцевого самоврядування згідно повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до частини 7 статті 186 Земельного Кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим. Відповідно до частини 8 статті 186 Земельного Кодексу України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Відповідно до частини 10 статті 186 Земельного Кодексу України, висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження. Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 186-1 Земельного Кодексу України, яка діяла до 27.05.2021, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Законом України №1423 від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного Кодексу України доповнені пунктом 24, відповідно до абзаців 1, 10, 13 якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів в межах таких територіальних громад. Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять в комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завдання, науковий профіль, характер функціонування, режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватись: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля. Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення. Відповідно до пункту «а» частини 2 статті 28 Закону України «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватись законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою. Відповідно до частини 7 статті 28 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена. Відповідно до підпункту «а» пункту 1-2 Прикінцевих положень Закону України «Про землеустрій», до складу проекту землеустрою включається інформація про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони, використання території, вимоги природоохоронного законодавства, надана структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Проаналізувавши перелічені норми, колегія суддів відзначає, що природно-заповідний фонд це особливі ділянки суші і водного простору, які являють собою природні комплекси та мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну, історико-культурну, рекреаційну цінність природної різноманітності ландшафтів, тваринного і рослинного світу. Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення, використання. Відтак, земельні ділянки в межах природно-заповідного фонду не можуть передаватись у приватну власність у загальному звичайному порядку. Передача таких земельних ділянок з державної або комунальної власності можлива лише при збереженні їх природної цінності, запобіганні погіршенню їх особливих природних властивостей, недопущенні їх використання в інших цілях, ніж природоохоронні, науково-дослідні, оздоровчі, рекреаційні, освітньо-виховні, - для чого мають бути встановленні обмеження у використанні земельних ділянок в межах природно-заповідного фонду, як це передбачено частиною 1 статті 46-1 Земельного Кодексу України, підпунктом «а» пункту 1-2 Прикінцевих положень Закону України «Про землеустрій»; та проект землеустрою підлягає погодженню органом у сфері охорони навколишнього природного середовища, як це передбачалось абзацами 1, 2 частини 3 статті 186-1 Земельного Кодексу України. В проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення «Старокасьянівський», розробленим в 2007 році, зазначено, що він створений відповідно до рекомендації Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття з метою збереження, розширення, відтворення, охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту, що сприяє зменшенню, запобіганню, ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності. Флора і фауна заказника «Старокасьянівський» характеризується значним різноманіттям, наявністю рідкісних видів тваринного і рослинного світу. На території заказника забороняється діяльність, що загрожує збереженню природного комплексу, зокрема: будівництво; меліоративні роботи; знищення або пошкодження дерев, чагарників, трав`янистої рослинності; розорювання земель; випалювання рослинності; збір рідкісних, декоративних, лікарських рослин; використання хімічних засобів боротьби із шкідниками і хворобами рослин; зберігання отрутохімікатів; турбування, знищення, відлов всіх видів тварин, розорення їх гнізд, нір, - тобто забороняється діяльність, яка зазвичай притаманна веденню селянського господарства, та яка негативно впливає на стан природних об`єктів (ас113-128). Проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Старокасьянівський» знайшов своє логічне продовження в Положенні про ландшафтний заказник місцевого значення «Старокасьянівський, його завдання, режим території і охорони, затвердженому наказом Департаменту екології і природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації №35 від 03.11.2022. Згідно цього Положення, заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення, використання (ас131-135). Охоронним зобов`язанням №148/м-22 від 04.11.2022, виданим Департаментом екології і природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Покровській селищній раді передано під охорону та дотримання встановленого режиму ландшафтний заказник місцевого значення «Старокасьянівський» загальною площею 3504,2га (ас136). Відтак. ведення селянського господарства на цій земельній ділянці, її розорювання може призвести до втрати унікального об`єкта екосистеми, який має виняткове багатство рослинного і тваринного світу, неповторні рельєф і ландшафтні форми. Відсутність в проекті землеустрою обмежень у використанні земельної ділянки кадастровий номер 1224286100:01:001:1153, додержання режиму охорони, використання території та непогодження проекту землеустрою Департаментом екології і природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, - виключає можливість затвердження такого проекту. У рішенні Р-3228-36/VІІІ від 08.11.2022 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 для ведення особистого селянського господарства Покровська селищна рада вказала на невідповідність проекту вимогам закону, послалась на конкретні положення законодавчих актів, а тому суд першої інстанції правильно визнав це рішення законним і обгрунтованим. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги що оскільки земельна ділянка за категорією відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вона не знаходиться в межах природно-заповідного фонду. Відмовляючи в задоволенні позову, окружний суд правильно вказав, що при співставленні викопіювання з публічної кадастрової карти, схеми розташування земельних ділянок в проекті землеустрою та картографічними матеріалами проекту створення ландшафтного заказника видно що конфігурація земельної ділянки кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 знаходиться на території ландшафтного заказника «Старокасьянівський» (ас52,53,113-128,137-145). Також безпідставним є твердження позивача що оскаржуване рішення окружного суду у цій справі протирічить рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі №160/4150/22 стосовно цієї ж земельної ділянки. У справі №160/4150/22 суд зобов`язав повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства оскільки були відсутні докази що земельна ділянка кадастровий номер 1224286100:01:001:1153 належить до земель природно-заповідного фонду. При повторному розгляді клопотання такі докази були наявні. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241 - 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 - без змін. Постанова набирає законної сили з 31.07.2023 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий А.В. Суховаров суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова