Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/6581/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2023 р. Справа № 480/6581/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 12.01.23 по справі № 480/6581/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 01.04.2021 із зарахуванням періодів роботи згідно трудової книжки до загального трудового стажу: - з 09.03.1987 по 24.05.1996, з 29.05.1996 по 14.10.1996, з 03.03.1997 по 14.08.1997, з 01.08.1997 по 01.11.1998, з 02.05.1999 по 25.04.2000, з 11.02.2003 по 11.04.2003, з 18.07.2005 по 01.09.2005, з 08.09.2005 по 03.07.2006, з 06.07.2006 по 07.02.2007, з 20.06.2007 по 20.09.2007, з 21.09.2007 по 03.10.2007, з 23.10.2007 по 20.11.2007, з 08.02.2008 по 26.11.2008, з 25.03.2009 по 29.12.2009, з 01.07.2011 по 12.07.2012, з 16.04.2013 по 29.11.2013, з 05.06.2014 по 14.11.2014, з 29.04.2016 по 31.08.2016, з 29.09.2016 по 09.03.2017, з 13.06.2018 по 01.07.2019; та до пільгового стажу за Списком №1: - з 09.03.1987 по 20.10.1987, з 20.10.1987 по 23.11.1987, з 23.11.1987 по 25.02.1991, з 25.02.1991 по 24.07.1995, 24.07.1995 по 27.05.1996, з 09.03.2005 по 18.07.2005, з 18.07.2005 по 01.09.2005, з 29.04.2016 по 30.06.2016, з 08.09.2005 по 03.07.2006, з 30.07.2006 по 21.08.2006, з 22.08.2006 по 09.09.2006, з 15.09.2006 по 01.10.2006, з 02.11.2006 по 30.11.2006, з 09.01.2007 по 31.01.2007, з 09.01.2008 по 30.06.2008, з 09.02.2008 по 26.11.2008, з 09.02.2008 по 26.11.2008, з 31.03.2008 по 15.04.2008, з 15.05.2008 по 30.06.2008, з 23.08.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 02.09.2008, з 25.03.2009 по 29.12.2009, з 01.07.2011 по 31.12.2011, з 10.05.2012 по 30.06.2012, з 16.04.2013 по 29.11.2013, з 16.04.2013 по 30.04.2013, з 01.05.2013 по 31.05.2013, з 03.06.2013 по 30.06.2013, з 01.07.2013 по 31.07.2013, з 01.08.2013 по 30.08.2013 , з 02.09.2013 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 31.10.2013, з 01.11.2013 по 29.11.2013; з 06.06.2014 по 14.11.2014; з 13.06.2018 по 01.07.2019; з 30.07.2006 по 21.08.2006, з 21.07.2006 по 09.09.2006, з 15.09.2006 по 01.10.2006, з 02.11.2006 по 30.11.2006; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 згідно з трудовою книжкою та довідками про стаж до загального трудового стажу періоди роботи: - з 09.03.1987 по 24.05.1996, з 29.05.1996 по 14.10.1996, з 03.03.1997 по 14.08.1997, з 01.08.1997 по 01.11.1998, з 02.05.1999 по 25.04.2000, з 11.02.2003 по 11.04.2003, з 18.07.2005 по 01.09.2005, з 08.09.2005 по 03.07.2006, з 06.07.2006 по 07.02.2007, з 20.06.2007 по 20.09.2007, з 21.09.2007 по 03.10.2007, з 23.10.2007 по 20.11.2007, з 08.02.2008 по 26.11.2008, з 25.03.2009 по 29.12.2009, з 01.07.2011 по 12.07.2012, з 16.04.2013 по 29.11.2013, з 05.06.2014 по 14.11.2014, з 29.04.2016 по 31.08.2016, з 29.09.2016 по 09.03.2017, з 13.06.2018 по 01.07.2019; та до пільгового стажу за Списком №1: - з 09.03.1987 по 20.10.1987, з 20.10.1987 по 23.11.1987, з 23.11.1987 по 25.02.1991, з 25.02.1991 по 24.07.1995, 24.07.1995 по 27.05.1996, з 09.03.2005 по 18.07.2005, з 18.07.2005 по 01.09.2005; з 29.04.2016 по 30.06.2016, з 08.09.2005 по 03.07.2006; з 30.07.2006 по 21.08.2006; з 22.08.2006 по 09.09.2006; з 15.09.2006 по 01.10.2006; з 02.11.2006 по 30.11.2006; з 09.01.2007 по 31.01.2007; з 09.01.2008 по 30.06.2008; з 09.02.2008 по 26.11.2008; з 09.02.2008 по 26.11.2008, з 31.03.2008 по 15.04.2008, з 15.05.2008 по 30.06.2008, з 23.08.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 02.09.2008; з 25.03.2009 по 29.12.2009; з 01.07.2011 по 31.12.2011, з 10.05.2012 по 30.06.2012; з 16.04.2013 по 29.11.2013; з 16.04.2013 по 30.04.2013, з 01.05.2013 по 31.05.2013, з 03.06.2013 по 30.06.2013, з 01.07.2013 по 31.07.2013, з 01.08.2013 по 30.08.2013 , з 02.09.2013 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 31.10.2013, з 01.11.2013 по 29.11.2013; з 06.06.2014 по 14.11.2014; з 13.06.2018 по 01.07.2019; з 30.07.2006 по 21.08.2006, з 21.07.2006 по 09.09.2006, з 15.09.2006 по 01.10.2006, з 02.11.2006 по 30.11.2006, з 09.08.2007 по 30.08.2007; з 06.07.2006 по 01.12.2006, з 01.12.2006 по 07.02.2007; з 06.06.2014 по 14.11.2014, з 29.04.2016 по 31.08.2016; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 з 01.06.2022. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року призначено судове засідання на 08.12.2022 о 09:30 год. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року відкладено розгляд справи на 10:00 год. 21.12.2022. 21.12.2022 в судовому засіданні оголошено перерву. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та для усунення вказаних недоліків позивачу запропоновано в 5-денний строк подати до суду уточнену позовну заяву та її копії відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити, чи згоден позивач з рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2022 №182950004771 про відмову у призначенні пенсії, якщо ні, то поставити питання про визнання вказаного рішення протиправним та скасування. Вказати, які періоди роботи ОСОБА_1 вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу, у разі якщо якісь періоди його роботи відповідачем не зараховано до страхового стажу, а які необхідно зарахувати до пільгового стажу окремо за Списком №1 та окремо за Списком №2. При цьому, зазначити місце роботи та посаду чи види робіт, які він займав/виконував у цих конкретних періодах, пославшись на відповідні докази. Також необхідно зазначити в якому розділі, якого Списку №1 чи №2, діючих на момент його роботи, передбачені такі посади/роботи. Ухвала Сумського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 23.12.2022 року отримана позивачем 29.12.2022 року. 09.01.2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення недоліків від 02.01.2023 року та уточнена позовна заява. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії і додані до неї документи - повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що законні права та інтереси позивача порушені саме бездіяльністю пенсійного органу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає в небажанні зарахувати всі необхідні періоди роботи позивача, як до загального стажу, так і до пільгового стажу, та не нарахуванні позивачу пенсії на пільгових умовах. Вказує, що в наданій до Сумського окружного адміністративного суду позовній заяві в новій редакції викладено, в чому полягає бездіяльність кожного з відповідачів, періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , які не були зараховані до загального стажу, окрім трудової книжки, в т.ч до пільгового стажу за Списком №2, назви підприємств та організацій, де здійснювалася така діяльність та назви посад, тобто усунено всі недоліки, визначені ухвалою суду від 23.12.2022 року у справі. Стверджує, що заява про усунення недоліків направлена до суду у визначений термін, без пропуску строку. Вважає, що суд першої інстанції поверхнево та неповно з`ясував усі обставин справи, через що висновки суду не відповідають обставинам справи та свідчать про порушенням зазначених вище норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідачі по справі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Враховуючи, що нормами КАС України визначено апеляційній перегляд оскаржуваної ухвали в порядку письмового провадження, характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, апеляційна скарга стосується ухвали суду, винесеної з процесуальних питань, вирішення яких суд першої інстанції здійснював без виклику сторін, з огляду на практику Європейського суду з прав людини стосовно доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли повинні вирішуватися тільки питання права (рішення від 26 травня 1988 року в справі Екбатані проти Швеції), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в порядку письмового провадження. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення та довідками про доставку електронних листів. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та не надано до суду уточненої позовної заяви, в якій зазначено, чи згоден позивач з рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2022 №182950004771 про відмову у призначенні пенсії, та не вказано, які періоди роботи ОСОБА_1 вважає за необхідне зарахувати до пільгового стажу окремо за Списком №1 та окремо за Списком № 2, місце роботи та посаду чи види робіт, які він займав/виконував у цих конкретних періодах, пославшись на відповідні докази та розділ Списку №1 чи Списку №2, діючий на момент його роботи, яким передбачені такі посади/роботи. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного. Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Вимогами ст.5 КАС України встановлені відповідні способи захисту порушених прав при зверненні до суду. Проте, цей перелік не вичерпний, оскільки ч.2 ст.5 КАС України встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто (який саме суб`єкт владних повноважень) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №520/12042/18, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4 ст.169 КАС України). За частиною 5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо. З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160, 161 КАС України, перелік яких є вичерпним. Також, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб, визначений судом, тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має намір оскаржити бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.04.2021 року із зарахуванням періодів роботи згідно трудової книжки до загального трудового стажу, однак позивач не зазначає, чи згоден він з рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2022 №182950004771 про відмову у призначенні пенсії; які періоди роботи позивач вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу, а які необхідно зарахувати до пільгового стажу окремо за Списком №1, та окремо за Списком №2; не вказує місце роботи та посаду чи види робіт, які він займав/виконував у цих конкретних періодах, пославшись на відповідні докази. ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій вказує, що законні права та інтереси позивача порушені саме бездіяльністю пенсійного органу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає в небажанні зарахувати всі необхідні періоди роботи позивача, як до загального стажу, так і до пільгового стажу, та не нарахуванні позивачу пенсії на пільгових умовах. До заяви додає копії документів, які на його думку підтверджують обставини справи (трудової книжки, диплому, військового квитка, наказів, довідок про доходи, архівних довідок, про підтвердження трудового стажу тощо). Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві та уточненій позовній заяві виклав зміст дій відповідача, описав, у чому полягало порушення його права, сформулював наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок цих дій, тобто як зміг пояснив, суть його порушеного права. Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого можна визначити характер спірних правовідносин і з дотриманням установленого процесуальним законом порядку ухвалити одне з рішень, продиктованих їхнім змістом. При цьому, нечітке формулювання позовних вимог, у даному випадку, не є підставою для повернення позовної заяви позивачеві, та позбавлення цим самим гарантованого права на доступ особи до правосуддя, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обґрунтованими/необґрунтованими. Як зазначено судом першої інстанції, з рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2022 №182950004771 про відмову у призначенні пенсії, вбачається, що відповідачем зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди його роботи та вказано, що страховий стаж становить 24 роки 03 місяці 18 днів, пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 становить 04 роки 03 місяці 01 день, який складається із стажу роботи за Списком №1 - 01 рік 0 місяців 04 дні та стажу роботи за Списком №2 - 03 роки 02 місяців 27 днів. Разом з тим, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи вахтовим методом в м.Чорнобиль, протягом липня 2006 року - лютого 2007 року; роботи в будівельній компанії "Промінвестбуд" з 16.04.2013 по 29.11.2013; роботи в ТОВ "Діоро" з 06.06.2014 по 14.11.2014 та з 29.04.2016 по 31.08.2016. Проте, позивач не зазначає, чи згоден він з рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2022 №182950004771 про відмову у призначенні пенсії. Колегія суддів вважає такі посилання суду першої інстанції безпідставними, оскільки вказані у рішенні від 09.06.2022 №182950004771 періоди зазначені у позовних вимогах разом з іншими спірними періодами. При цьому, зі змісту позовної заяви цілком зрозуміло вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пільгової пенсії за віком. У контексті порушеного питання, колегія суддів звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, реалізуючи положення Конвенції, суду необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. За таких умов, суд першої інстанції хоча і дотримався формальних вимог при постановленні ухвали про залишення позову без руху, проте сутнісно вимоги, які зазначив суд як недоліки позовної заяви є надто формалізованими, а тому не можуть бути достатньою підставою для позбавлення позивача права на звернення до суду з позовом за захистом своїх порушених прав. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права викладений в постанові Верховного Суду від 20.04.2023 року у справі №420/12066/22. Також, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено подання саме наявних у позивача доказів. Ненадання позивачем доказів, які ним не може бути подано з об`єктивних причин не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху чи поверненні позову. Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, отже викликані у суду питання він мав можливість з`ясувати у підготовчому засіданні. Суд першої інстанції не позбавлений можливості витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою. Враховуючи, що зі змісту позовної заяви цілком зрозуміло вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пільгової пенсії за віком, тому в даному випадку суд першої інстанції виключно з формальних підстав дійшов висновку про повернення позовної заяви, тим самим обмеживши доступ позивачу до правосуддя. Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права. Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського Суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). У справі Bellet v. France Європейський Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про залишення позову без розгляду, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 по справі № 480/6581/22 скасувати. Справу № 480/6581/22 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк